Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №398/5850/24 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5850/24

провадження №: 2/398/1344/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Москалик В. В.,

з участю секретаря судового засідання Ситник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1734079 від 09.11.2021 в розмірі 24 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.11.2021 ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредиту № 1734079 в електронній формі, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 8 000,00 грн зі сплатою 0,95 % в день на 30 днів. Станом на 24.10.2024 заборгованість за договором складає 24 000,00 грн, з яких: 8 000,00 грн – за кредитом, 16 000,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, справ розглянути без участі відповідачки та її представника, проти задоволення вимог позивача заперечують з тих підстав, що позивач не надав належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору – розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З документів, які містяться в позовній заяві неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснення операцій. Вказане у сукупності унеможливлює встановлення факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Відповідно до пунктів 41-42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Надані позивачем документи не є такими доказами , а тому не можуть беззаперечно свідчити про існування у позичальника заборгованості за договором позики у визначеному ТОВ «ВЕЛЛФІН» розмірі, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження виконаних за день фінансових операцій чи руху грошових коштів за договором позики. Тобто факт підписання кредитного договору не доведено. Також до відзиву долучено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 8000,00 грн, а також заяву про розгляд питання про розподіл судових витрат після ухввлення рішення по суті від 21.01.2026.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

09.11.2021 ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1734079 в електронній формі, та ОСОБА_1 здійснила його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором sd 1283.

Відповідно до п. 1.1-1.4, 1.6 кредитного договору позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5. цього договору. Позика надається позичальнику виключно за допомогою вебсайту позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Строк позики за цим договором починається з 09.11.2021 та складає 30 днів, позика має бути повернута до 09.12.2021. Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 1.5.1 договору визначено, що протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає: 0,95 % від суми позики, але не менше ніж 50 грн за перший день користування позикою; 0,95 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього договору. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Згідно з п. 1.5.2 договору у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (проценти за понадстрокове користування позикою). При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом перерахування 09.11.2021 на картковий рахунок відповідачки НОМЕР_1 , банк-емітент A-BANK, зазначений позичальником у заявці на отримання позики, суму позики у розмірі 8 000,00 грн через платіжний сервіс "Platon", що підтверджується інформаційною довідкою від 30.10.2024 № 1292/10, виданою ТОВ "Платежі онлайн" як технологічним оператором платіжних послуг. Заявка для отримання позики містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальника, які позичальник заповнює власноруч під час реєстрації на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» в особистому кабінет (пп. 4.1, 4.2, 4.3 Правил надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту ТОВ «ВЕЛЛФІН»,затверджених 30.12.2020).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 24.10.2024 за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 24 000 грн, з яких: 8 000,00 грн – за кредитом, 16 000,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

Як вбачається з умов договору про споживчий кредит від 09.11.2021 № 1734079, протягом строку кредитування, який складає 30 днів, нараховувалися проценти за користування кредитнимми коштами в розмірі 0,95 % від суми позики, що складає 2 280,00 грн (8 000,00 грн х 0,95 % х 100 х 30 днів), після спливу 30 днів, оскільки відповідачка не повернула суму позики, проводилося нарахування процентів в розмірі 0,95 % від суми позики за понадстрокове користування позикою за період з 10.12.2021 до 08.06.2022 як плата за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в загальній сумі 13 720,00 грн (16 000,00 грн- 2 280,00 грн).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, нараховані позивачем за період з 24.02.2022 до 08.06.2022 відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, не підлягають стягненню, а отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування позикою підлягають частковому задоволенню за період з 10.11.2021 до 23.02.2022 в сумі 8 056,00 грн ( 8 000,00 грн х 0,95 % х 100 х 106 днів).

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором про споживчий кредит № 1734079 від 09.11.2021, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення неповернутої суми позики в розмірі 8 000,00 грн та несплачених процентів за період з 10.11.2021 до 23.02.2022 в розмірі 8 056,00 грн.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідачки про недоведеність позивачем факту укладення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 1734079 від 09.11.2021 та отримання суми позики на підставі вказаного договору, оскільки суд встановлює обставини справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значенняі для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

З огляду на викладене, відповідачка не була позбавлена права звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання вказаного договору про споживчий кредит недійсним, а також надати суду виписку з карткового рахунку НОМЕР_1 , банк-емітент A-BANK, в підтвердження неотримання сум позики в розмірі 8000,00 грн за договором про споживчий кредит № 1734079 від 09.11.2021.

В матеріалах справи відсутні дані щодо визнання договору про споживчий кредит № 1734079 від 09.11.2021 недійсним в судовому порядку або звернення відповідачки до правоохоронних органів у зв`язку з неправомірним оформленням невідомими особами кредитного договору від її імені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, рахунок IBAN- НОМЕР_3 в АТ «СЕНС-БАНК» МФО 300346) заборгованість за договором про споживчий кредит № 1734079 від 09.11.2021 у сумі 16 056 (шістнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, рахунок IBAN- НОМЕР_3 в АТ «СЕНС-БАНК» МФО 300346) судовий збір в розмірі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять ) грн 59 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс рішення складено 19.03.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК