Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №304/138/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/138/26 Провадження № 3/304/225/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Клопотівці Деражнянського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 , громадянина України,

за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 о 03.55 год 17 січня 2026 року був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Перечин Ужгородського району Закарпатської області у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 під час спроби незаконного перетину Державного кордону України поза пунктом пропуску на відстані близько 7 000 м до державного кордону в районі 202 прикордонного знаку, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, хоча про день і час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання смс-повідомлення з текстом судової повістки на зазначений ним у відповідній заяві номер телефону, однак повідомлення не доставлене через недоступність абонента, а поштове відправлення повернуте на адресу суду з причини відсутності адресата за вказаною у протоколі адресою місця проживання; причини неявки суду не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. При цьому у матеріалах протоколу містяться заяви ОСОБА_1 про те, що він повідомлений про розгляд справи судом та просить розглянути справу без його участі, свою вину визнає.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії (перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади), вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 000501Е від 17 січня 2026 року, у вину ОСОБА_1 ставиться те, що о 03.55 год 17 січня 2026 року він був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Перечин Ужгородського району Закарпатської області у складі групи осіб під час спроби незаконного перетину Державного кордону України поза пунктом пропуску на відстані близько 7 000 м до державного кордону в районі 202 прикордонного знаку, в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 000501 від 17 січня 2026 року, протоколом про адміністративне затримання, з якого видно, що 17 січня 2026 року ОСОБА_1 був затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб, рапортом інспектора О.Мицьки від 17 січня 2026 року, а також ОСОБА_3 затримання громадянина України.

При цьому, як слідує з рапорту інспектора прикордонної служби ОСОБА_4 , виконуючи 17 січня 2026 року завдання з охорони державного корону, він виявив та затримав двох громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону у Словацьку Республіку, які виявилися діючими військовослужбовцями, що самовільно залишили військову частину без дозволу керівництва.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних про застосування відносно ОСОБА_1 незаконних методів примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зважаючи на те, що жодних доказів особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суду не надано, сам він у судові засідання для надання особистих пояснень не з`являється, при цьому наявні у матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 використані судом бути не можуть через їх нечитабельність та невідповідність вимогам орфографії, тому суддя прийшов до висновку, що наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Накладаючи стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При цьому, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що за протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 17 січня 2026 року у ОСОБА_1 нічого вилучено не було, через що суддя прийшов до висновку, що відносно нього слід застосувати тільки основне стягнення у виді штрафу без застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 665,60 грн.

Керуючись статтями 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк звернення постанови для виконання – три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Суддя:Ганько І. І.