Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №297/498/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення юридичного факту,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області, із заявою про встановлення належності трудової книжки та архівної довідки.

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після досягнення 63 років, заявниця звернулась до органів ПФУ для призначення пенсії за віком, однак отримала рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №072250012494 від 09.02.2026 року про не зарахування до її стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1981, оскільки її прізвище на титульній сторінці трудової книжки вказане як « ОСОБА_2 », що не відповідає її прізвищу на російській мові згідно її паспорта громадянина України – « ОСОБА_2 », а також згідно архівної довідки №925 від 16.12.2025, оскільки в ній її прізвище також вказане як « ОСОБА_2 ».

Так, у згаданій довідці №925 вказано, що з 11.08.1980 року по 22.08.1987 року заявниці працювала на Берегівському радіозаводі виробничого об`єднання «Зоря». Вказана інформація підтверджується записами №1-6 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.07.1981. Згідно свідоцтва про народження та свідоцтва про укладення шлюбу у 1983 році, заявниця мала прізвище « ОСОБА_3 », а після – « ОСОБА_2 ». Про існування вказаних розбіжностей заявниця не знала, оскільки за своє життя проблем і-за цього в неї не було, у тому числі під час трудової діяльності. Вказані розбіжності в позасудовому порядку усунути неможливо.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. При цьому, згідно поданої заяви просила розглянути справу без її участі.

Представник Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явились. При цьому подала до суду заяву про розгляд справи без участі предстанивка.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які заявник посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає заяву задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №072250012494 від 09.02.2026 року не зараховано до стажу заявниці ОСОБА_1 , періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1981, оскільки її прізвище на титульній сторінці трудової книжки вказане як « ОСОБА_2 », що не відповідає її прізвищу на російській мові згідно її паспорта громадянина України – « ОСОБА_2 », а також згідно архівної довідки №925 від 16.12.2025, оскільки в ній її прізвище також вказане як « ОСОБА_2 ».

Згідно довідки Архівного відділу Мукачівської міської ради №925 від 16.12.2025 року вбачається, що з 11.08.1980 року по 22.08.1987 року заявниця працювала на Берегівському радіозаводі виробничого об`єднання «Зоря». Вказана інформація підтверджується записами №1-6 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.07.1981.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 від 29.01.1983 року встановлено, що після укладення шлюбу заявниця змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Наведені документи у своїй сукупності свідчать, що незважаючи на різне написання прізвища, йдеться про одну й ту саму особу – ОСОБА_1 .

Іншого порядку виправлення виявлених розбіжностей заявниця не має.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦГК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої Можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.95 при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:

- особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй;

- спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав;

- утриманці померлого для одержання пенсії;

- прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК;

- інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у вказаній акті допущено помилку, яка не може бути усунута іншим шляхом, ніж звернення до суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту належності документу.

Керуючись ст.76-81,89,258-259,263-265,268,273,293-294,315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення юридичного факту - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 01.07.1981 та архівної довідки Архівного відділу Мукачівської міської ради Закарпатської області №925 від 16.12.2025.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО