Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №297/501/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Берегівської міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 , звернулись до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Виконавчого комітету Берегівської міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , матері ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_4 , розпочався процес прийняття спадщини, однак було виявлено, що згідно довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» №359 від 28.10.2025 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , в цілому згідно Свідоцтва про право власності від 13.10.1995 року № НОМЕР_3 та у приватизації брали участь троє осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 жовтня 1995 року згадана вище квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 ». Інформації про інших співвласників та їх частки у Свідоцтві не вказана. Враховуючи вказану неточність у Свідоцтві про право власності, смерть ОСОБА_3 та невизначеність часток власності, приватний нотаріус Гарапко Х.М. не може вчиняти нотаріальні дії щодо спадкування даної квартири. З метою реалізації права на спадкування, позивачі просять суд визначити частки у згадані квартирі по 1/3 (одній третій).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явились, згідно заяви, просили розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача Берегівської міської ради в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 13.10.1995 року квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» №359 від 28.10.2025 року встановлено, що станом на 01.01.2013 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , в цілому згідно Свідоцтва про право власності від 13.10.1995 року № НОМЕР_3 та у приватизації брали участь троє осіб: ОСОБА_3 (1938 року народження), ОСОБА_1 (1964 року народження) та ОСОБА_5 (1985 року народження).

Згідно заповіту від 19.09.2014 року встановлено, що ОСОБА_3 , усе своє майно, що було належно їй на день смерті, заповіла дочці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та сину ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 від 19.04.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірна квартира дійсно перебувала у спільній сумісній власності трьох осіб – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому документального визначення часток співвласників у праві власності на вказане майно не здійснювалося, а будь-яких доказів, які б свідчили про інший, ніж рівний, розмір часток співвласників, суду не надано.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, зокрема шляхом звернення до суду. За змістом статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них, а згідно зі статтею 370 цього Кодексу у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками або законом, частки кожного із співвласників вважаються рівними. Аналогічна правова позиція закріплена у частині другій статті 372 ЦК України, яка встановлює презумпцію рівності часток співвласників у спільній сумісній власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців, а згідно зі статтею 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності відповідно до статті 1226 ЦК України входить до складу спадщини та підлягає спадкуванню на загальних підставах, а відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного із спадкоємців у спадщині є рівними, якщо інше не встановлено заповітом або законом.

Суд враховує, що відсутність визначення часток у праві спільної сумісної власності створює правову невизначеність та перешкоджає оформленню спадкових прав, у зв`язку з чим звернення позивачів до суду із вимогою про визначення часток є належним способом захисту їхніх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток цих осіб у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 2 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, або виділу частки із такого майна вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

З наведених норм вбачається, що у випадку, коли майно належить кільком особам на праві спільної сумісної власності та відсутні будь-які докази іншого розміру часток співвласників, частки таких осіб вважаються рівними. Визначення часток у спільній сумісній власності може здійснюватися як за домовленістю співвласників, так і за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов?язки,

смерті, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Так, в п. 3.4 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду у країни з розгляду цивільних і кримінальних справ N? 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб?єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Отже, на підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України, суд приходить до висновку, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру є рівними і становлять по 1/3 частці.

Таким чином, суд вважає вимогу позивачів про визначення частки у праві спільної сумісної власності такою, що відповідає закону, оскільки без визначення частки спадкодавців вони не можуть оформити спадкові права в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову,, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З урахуванням викладеного, керуючись принципом верховенства права, положеннями цивільного законодавства та практикою їх застосування, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню, а частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру, слід визначити рівними, тобто по 1/3 частці за кожним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 82, 174, 200 ч. 3, 206, 247 ч. 2, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Берегівської міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності – задовольнити.

Визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 по 1/3 (одній третій) частці кожному з її співвласників, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО