Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №344/5213/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5213/26

Провадження № 2-о/344/227/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.

учасників справи:

заявника – ОСОБА_1

заінтересованої особи - Дімітрова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2026 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , в якій просить визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 6 місяців;

3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник зазначає, що протягом спільного життя ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї психологічне, фізичне насильство, ображає словесно, обзиває, висловлюється про неї нецензурною лексикою, штовхає. Такі дії становлять реальну небезпеку для її здоров`я.

Вказує, що поведінка кривдника є неадекватною, він щодня переслідує її. Заявник знаходиться в стані постійного стресу і переживає за своє здоров`я.

Зокрема, 02.03.2026 о 22.00 годині за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство фізичного та психічного характеру щодо неї, а саме душив, давав ляпаси, погрожував, нецензурно виражався, чим була завдана шкода її фізичному і психічному здоров`ю. Відносно кривдника за результатами вчинення цього правопорушення було винесено терміновий заборонний припис.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє щодо заявника насильство протягом тривалого часу і впевнений у своїй безкарності, його агресія щоразу посилюється, тому у заявника виникла необхідність звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису (а.с. 1-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 8).

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі (а.с.13-14).

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги заяви у повному обсязі, просила задовольнити заяву.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 щодо задоволення заяви не заперечував, пояснив, що дійсно між ним та заявником періодично відбувалися конфлікти.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

02 березня 2026 року відносно ОСОБА_2 складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника строком на 10 діб (а.с. 7).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2024 року, що набрала законної сили 01 листопада 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень (а.с. 18-19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 Цивільного процесуального кодексу України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Як наголошено у пунктах 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти (пункт 5).

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (частина четверта статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19) зробив висновок про те, що «притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису».

Суд вважає, що наведені заявником фактичні та правові підстави в сукупності з доданими до заяви доказами дозволяють суду дійти висновку про обґрунтованість вимог заявника, можливість їх задоволення та необхідність вжиття відповідних заходів реагування, визначених законом.

Протягом спільного життя ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї психологічне, фізичне насильство, ображає словесно, обзиває, висловлюється про неї нецензурною лексикою, штовхає. Такі дії становлять реальну небезпеку для її здоров`я.

Також судом приймаються до уваги та проведено оцінку ризиків (вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення) у поведінці кривдника ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 як особи, яка постраждала від домашнього насильства в сім`ї.

З метою захисту прав заявника від насильства в сім`ї суд вважає за необхідне видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 з встановленням декількох заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладенням на нього обов`язків, зокрема, встановлених частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 6 (шість) місяців.

Долучені письмові докази по справі, надані пояснення у судовому засіданні свідчать про конфліктні взаємовідносини між сторонами, тому суд вважає, що заявником доведено існування загрози вчинення ОСОБА_2 протиправних дій у майбутньому.

Суд усвідомлює, що достатньою підставою для задоволення такої заяви є існування обґрунтованого побоювання вчинення такого насильства зі сторони заінтересованої особи у майбутньому, що у цій справі доведено.

Беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку про високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що вжиті заявником розумні заходи для її захисту та покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявника.

При цьому суд вважає, що покладення даних обов`язків на заінтересовану особу ОСОБА_2 буде достатніми для попередження насильства в сім`ї.

Отже, суд, співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, приходить до переконання, що є достатніми аргументи заявника для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 у вигляді таких заходів тимчасового обмеження його прав, поклавши на останнього на строк 6 (шість) місяців такі обов`язки: а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватися з нею.

На підставі частини четвертої статті 350-6, пункту 10 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

В силу частини третьої статті 350-5 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 1, 3, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 350-1, 350-6, 353-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:

1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше 300 м до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 6 місяців;

3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Повне найменування учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 20 березня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.