Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №344/2811/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2811/26

Провадження № 2-а/344/52/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 29.01.2026 року серії ЕНА №6586448, на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн. за так би мовити вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та пунктом 15.9.д. ПДР України (порушення зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3м.). Вважає, що постанова від 29.01.2026 року серії ЕНА №6586448 є незаконною і необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, у місці, де нібито було вчинено правопорушення, відсутня будь яка дорожня розмітка, зокрема суцільна лінія розмітки та розділювальна смуга, на яку прямо посилається поліцейський у постанові. Оскаржувана постанова не містить жодних доказів наявності дорожньої розмітки у вигляді суцільної лінії розмітки та розділювальної смуги за вказаною у постанові адресою, а саме м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка 86, що унеможливлює встановлення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. За відсутності дорожньої розмітки неможливо визначити факт порушення вимог пункту 15.9.д. Правил дорожнього руху України, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того відстань між його транспортним засобом та протилежним краєм проїзної частини складала понад 3 м., що підтверджується фотознімком з місця події. Це також підтверджує відсутність факту порушення позивачем вимог пункту 15.9.д.Правил дорожнього руху України, зокрема, та відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Твердження поліцейського, про створення позивачем перешкод для заїзду та виїзду власників гаражів, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджене жодними належними і допустимими доказами.

Зупинка транспортного засобу була здійснена позивачем на нетривалий проміжок часу, при цьому розташування транспортного засобу не обмежувало можливість вільного заїзду та виїзду інших транспортних засобів до гаражів. Фактичних ускладнень руху, блокування проїзду або неможливості користування гаражами не виникало, що підтверджується відсутністю в оскаржуваній постанові посилань на проведення працівниками поліції спеціальних замірів та прилад, яким ці заміри проводилися.

Крім того, в оскаржуваній постанові поліцейським не зазначено, кому саме чи якому саме транспортному засобу було унеможливлено заїзд чи виїзд, не конкретизовано обставини нібито створених перешкод, а також не наведено жодних відомостей, які б дозволяли встановити реальність та фактичність таких перешкод, що свідчить про формальний та надуманий характер викладених у постанові тверджень.

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки вона винесена без належного викладення обставин, встановлених під час розгляду справи, без зазначення мотивів прийняття рішення та без посилання на належні і допустимі докази, на підставі яких посадова особа дійшла висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, що свідчить про істотне порушення встановленої законом процедури та позбавляє можливості перевірити законність і обґрунтованість такого рішення. Не залучення жодних свідків свідчить про упередженість інспектора поліції та є доказом складання зазначених процесуальних документів з порушенням вимог закону, що є неприпустимим.

Інспектор поліції не надав позивачу можливість скористатися послугами адвоката. При винесенні оскаржуваної постанови поліцейським не було дотримано вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої при розгляді справи підлягають обов`язковому з`ясуванню всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають істотне значення. Поліцейський обмежився формальним викладенням обставин без належної перевірки фактичних даних, без дослідження дорожньої обстановки на місці події, без встановлення наявності або відсутності дорожньої розмітки та без належної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що свідчить про поверхневий та упереджений розгляд справи та призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена без належного дослідження фактичних обставин справи, без наявності об`єктивних доказів події та складу адміністративного правопорушення, з порушенням вимог КУпАП, що відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для її скасування.

Враховуючи наведене просить суд скасувати постанову від 29.01.2026 року серії ЕНА №6586448 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, на ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

28.02.2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що 29.01.2026 близько 17 год. 30 хв. за скороченим номером виклику «102» звернувся ОСОБА_2 , який повідомив, що по вул. Івасюка, 86, у м. Івано-Франківську транспортний засіб RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_1 , заблокував проїзд до гаражного приміщення.

За вказаною адресою направлено екіпаж патрульної поліції в складі поліцейського взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Климюка Владислава Орестовича та його напарника. Прибувши за вказаною адресою, працівники поліції виявили вказаний транспортний засіб RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований навпроти в`їзду в гаражні приміщення, чим унеможливлював рух інших транспортних засобів у вказані гаражі.

Поліцейськими було встановлено особу водія, яким виявився позивач ОСОБА_1 , який пред`явив документи поліцейським, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Капрал поліції Климюк В.О. проінформував ОСОБА_1 про порушення ним ПДР, за яке передбачена адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 122 КУпАП. ОСОБА_1 було роз`яснено про те, що виявлено ознаки адміністративного правопорушення, що полягало в порушенні правил зупинки, стоянки та створення перешкоди в русі для інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до статті 279 КУпАП, капрал поліції Климюк В.О., як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у статті 222 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 , щодо порушення правил зупинки, стоянки та створення перешкоди в русі для інших учасників дорожнього руху. Позивача ознайомлено з правами особи, що притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими статтею 268 КУпАП, статтею 63 Конституції України, видом і розміром стягнення передбаченим частиною третьою статті 122 КУпАП, заслухано усні пояснення позивача. Розглянувши справу, капрал поліції Климюк В.О. прийняв рішення та виніс постанову серії ЕНА № 6377115 від 29.01.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Позивача ознайомлено з винесеною постановою, роз`яснено порядок її виконання та оскарження, вручено копію оскаржуваної постанови, що підтверджується підписом в графі № 9 постанови.

Представником відповідача зазначається, що стосовно тверджень позивача, що йому під час розгляду справи було відмовлено в можливості скористатись правничою допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, реалізація особою прав визначених статтею 268 КУпАП відбувається самостійно та добровільно і не кореспондує обов`язку у працівника поліції на забезпечення такого права, окрім випадків визначених законом, зокрема адміністративного затримання. В даному випадку до позивача не застосовувалось адміністративне затримання, а капралом поліції Климюком В.О. було проінформовано про можливість реалізації права на правничу допомогу, під час розгляду справи, проте ОСОБА_1 , жодних клопотань щодо правової допомоги не заявляв.

Капрал поліції Климюк В.О. виніс оскаржувану постанову в електронній формі у вигляді стрічки, за допомогою технічного приладу, а саме службового планшету. Капрал поліції Климюк В.О. під час розгляду справи, на етапі внесення інформації щодо адміністративного порушення в оскаржувану постанову, у фабулі адміністративного правопорушення зазначив, що «водій керуючи ТЗ здійснив стоянку на виїзді із гаражу № 2 та № 3, чим унеможливив заїзд і виїзд іншого ТЗ» однак допустив описку в пункті порушення ПДР вказавши пункт «15.9 д» проте позивач допустив порушення саме за пунктом «15.10 д» ПДР. Отже, фабула адміністративного правопорушення, викладена в постанові, відповідає фактичним обставинам події. Проте, під час складання постанови серії ЕНА 6586448 від 29.01.2026 на службовому планшеті було помилково зазначено пункт 15.9 д ПДР замість пункту «15.10 д» ПДР. Зазначення пункту «15.9 д» є технічною опискою, оскільки система працює таким чином, що автоматично формує текстову частину фабули відповідно до обраного пункту, що і спричинило розбіжність із фактично встановленими обставинами події. Зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові помилкових даних, не спростовує порушення позивачем Правил Дорожнього руху, та є опискою.

Крім того, безпосередньо на місці події капралом поліції Климюком В.О. було відібрано письмове пояснення у заявника Скотника І.І., в якому зазначено, що транспортний засіб RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_1 заблокував заїзд до гаражного приміщення, яким він користується.

Щодо судових витрат представник позивача, в позовній заяві просить стягнути з УПП в Івано-Франківській області ДПП, на його користь 3000 грн. понесених судових витрат. Вважає суму витрат на правничу допомогу необґрунтованою та завищеною в даній категорії справ. Позивачем окрім написання та подання позовної заяви не здійснювалось жодних заходів щодо підтвердження своєї позиції та оскільки дана категорія справ відноситься до типових справ незначної складності і розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, то не потребує значних ресурсів на її забезпечення.

Окрім того саме незначна складність справи та покладений на відповідача обов`язок доказування спрямовані на мінімізацію понесених особою-позивачем витрат. Тому вважають, що зазначена сума судових витрат в розмірі 3000 грн. є необґрунтованою.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 6586448 від 29.01.2026 є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Просять суд відмовити у позові.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2026 року поліцейським 1 взводу 2 роти УПП батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, капралом поліції Климюк В.О. винесено постанову серії ЕНА №6586448 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту даної постанови вбачається, що 29.01.2026 року о 17:47:35 в м.Івано-Франківськ по вул.Івасюка, 86 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку на виїзді із гаражу №2 та №3, чим унеможливив заїзд і виїзд іншого транспортного засобу, чим порушив п.15.9.д ПДР – порушення заборони зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, і ТЗ менше ніж 3 м., тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП України.

За вчинення вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Із зазначеної вище постанови про адміністративне правопорушення, вбачається, що в пункті 7 «До постанови додається» Відео з нагрудної камери 471273.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, представником відповідача до матеріалів відзиву на позовну заяву долучено копії фото фіксації правопорушення та відео з нагрудної камери.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до вимог п. 15.9. «д» Правил дорожнього руху України зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Відповідно до вимог п. 15.10. «д» Правил дорожнього руху України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Відповідно із приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, які використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху надано фото, на якому зафіксовано стоянку автомобіля марки RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_1 поміж гаражними приміщеннями, що унеможливило рух (виїзд) транспортних засобів з зазначених гаражних приміщень. Такий доказ суд визнає належним.

Суд вважає, що відповідачем підтверджено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно дослідженого судом відеозапису позивачу були роз`яснені процесуальні права, однак ОСОБА_1 клопотань про необхідність отримання правової допомоги не заявляв.

Інші доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки зазначення у постанові пункту «15.9 д» є опискою, та не спростовує порушення позивачем Правил дорожнього руху, за що і передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, враховуючи вищезазначене, представник відповідача діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов`язків, з підстав чого не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, вітсутні підстави для відшкодування з відповідача на користь позивача моральної шкоди та судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9 КАС України, ст. ст. 280, 288, 289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя О.А. Татарінова