Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №344/17510/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17510/25

Провадження № 2/344/1281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

04 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано: «…Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 80 від 16.03.1994 року надано працівнику локомотиворемонтного заводу ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . За вказаною адресою згідно довідки ЦНАП № 13373 від 25.09.2025 року зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про смерть виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно витягу з рішення № 500 від 09.10.2014 р. Договір найму житлового приміщення був переоформлений з ОСОБА_1 та виконавчим комітетом міської ради, в зв?язку з смертю основного квартиронаймача. Право на проживання в квартирі мають склад сім?ї з шести чоловік ОСОБА_1 - основний квартиронаймач, дочка ОСОБА_8 , син - ОСОБА_9 , зять ОСОБА_10 , внучка ОСОБА_11 , внук ОСОБА_10 . Відповідач ОСОБА_2 , в вище згаданій квартирі зареєстрований, але проживає, більше восьми років без поважних причин, чим створює позивачці перешкоди у користуванні житлом, зокрема у сплаті надмірних комунально-житлових послуг, зокрема в тому, що позивачка не має можливості встановити індивідуальне опалення в квартирі. 06.05.2025 року представником ІФТКЕ (Івано-Франківське Теплокомуненерго) був складений акт про відключення будівлі від інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання), постачання гарячої води. Отже всі наймачі квартири залишилися без гарячої води та теплопостачання. Для того, щоб встановити індивідуальне опалення необхідно правовстановлюючі документи на квартиру, а саме свідоцтво про право власності на квартиру, та витяг з реєстру права на речове майно, без відповідача оформити документи не можливо, тому позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації…».

Представник позивача просила про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Судом вжито всі необхідні заходи для повідомлення відповідача про судовий розгляд у порядку, встановленому процесуальним законом.

Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 80 від 16.03.1994 року надано працівнику локомотиворемонтного заводу ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ЦНАП № 13373 від 25.09.2025 року за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідно витягу з рішення № 500 від 09.10.2014 р. Право на проживання в квартирі мають склад сім?ї з шести чоловік ОСОБА_1 - основний квартиронаймач, дочка ОСОБА_8 , син - ОСОБА_9 , зять ОСОБА_10 , внучка ОСОБА_11 , внук ОСОБА_10 .

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , у квартирі зареєстрований, але проживає, більше восьми років без поважних причин, чим створює позивачці перешкоди у користуванні житлом, зокрема у сплаті надмірних комунально-житлових послуг, зокрема в тому, що позивачка не має можливості встановити індивідуальне опалення в квартирі.

06.05.2025 року представником ІФТКЕ (Івано-Франківське Теплокомуненерго) був складений акт про відключення будівлі від інженерних систем (мереж) централізованого опалення ( теплопостачання), постачання гарячої води.

Позивач зверталась до Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради з заявою про зняття особи із зареєстрованого місця проживання. У знятті відповідача із зареєстрованого місця проживання відмовлено, оскільки зняття особи із зареєстрованого місця проживання здійснюється за заявою власника житла.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої статтею 71 або статтею 107 ЖК Української РСР.

Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. В статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право власності власника на майно.

Власникові, відповідно до ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Як визначено нормами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Крім того, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як визначено ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 1 ст. 405 ЦК України встановлено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21) зазначено: «відповідно до частини другої статті 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України). Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на те, що відповідач вибув на інше постійне місце проживання, просив визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням за статтею 107 ЖК України. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 ЖК України. При цьому, слід ураховувати, що доказуванню у цьому разі підлягають обставини, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання. На підтвердження вибуття особи до іншого постійного місця проживання суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року у справі № 404/9215/19 (провадження № 61-4042св24) зазначено: «у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України)».

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином відповідачем перед судом не спростовано вимоги позовної заяви, заява підлягає до задоволення. Крім того, жодних доказів того, що відповідач надалі проживає за місцем реєстрації, бере участь в утриманні житла та комунальних витратах, останній не надав.

Разом із цим, позовна вимога щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача за вказаною адресою задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом,

Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти відповідача з реєстрації місця проживання можливо лише за умови втрати ним права користування цим житлом.

Таким чином, рішення суду у справі даної категорії є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації осіб, які визнані за рішенням суду такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зняття з реєстрації відповідача.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові, зокрема, для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково;

визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський