Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №338/214/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/214/26

Провадження №1кп/338/74/26

20 березня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025091120000165 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження та проживання АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, неодруженого, непрацюючого, не війсьвозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 таємно викрав чуже майно (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Злочин вчинено за наступних обставин.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

23 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , знаходячись у житловому будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_6 , де залишився ночувати на запрошення неповнолітнього ОСОБА_7 , у кухонній кімнаті побачив мобільний телефон компанії "Xiaomi" бренду "РОСО" моделі "X6 5G", чорного кольору, власником якого є ОСОБА_6 , який вирішив таємно викрасти.

24 жовтня 2025 року, в ранковий час, перебуваючи у кухонній кімнаті вказаного будинку, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_7 спав у іншій кімнаті, і за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою особистого незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно викрав мобільний телефон компанії "Xiaomi" бренду "РОСО" моделі "X6 5G", чорного кольору, об`ємом пам`яті 12/256GB, IMEI1: НОМЕР_1 , IME12: НОМЕР_2 , вартістю 6 772 грн, без сім карти.

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_3 із викраденим мобільним телефоном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 6 772 гривні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав повністю, надавши суду показання щодо суті пред`явленого обвинувачення, які повністю відповідають фактичним обставинам справи, викладеним в обвинувальному акті. Повідомив, що з потерпілим знайомі, вранці 24 жовтня 2025 року, перебуваючи в будинку ОСОБА_6 на запрошення неповнолітнього ОСОБА_7 , вирішив викрасти мобільний телефон, який належить потерпілому, тому вийняв з нього сім карту. В подальшому телефон зберігав за місцем свого проживання. Матеріальну шкоду, заподіяну потерпілому, відшкодував у повному обсязі, повернувши викрадений телефон. У вчиненому розкаюється, просив суворо його не карати.

Потерпілий в судове засідання не прибув, 12 березня 2026 року через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України без його участі, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, щодо призначення покарання, покладався на росуд суду.

Суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши перед цим, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має, їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд, у відповідності до вимог

ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповіднодо ст. 12 КК України інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.

ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, неодружений, не працює, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з діагнозом F83.0, раніше не судимий, не військовозобов`язаний (а.п. 63-66, 70-72).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №33/2026 від 29 січня 2026 року ОСОБА_3 на період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій та на даний час будь-якими психічними розладами не страждав і не страждає на даний час.

На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину так і на даний час, підекспертний ОСОБА_3 перебував в стані, при якому був здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Застосування примусових заходів медичного характеру підекспертний ОСОБА_3 не потребує (а.п.57-61).

Із досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації видно, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без позбавлення та обмеження волі на певний строк, він не становить високої небезпеки для суспільства (середній рівень ризику), рівень ризику вчинення повторного правопорушення середній (а.п. 41-44).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину, правдиво розповів про всі відомі йому обставини вчиненого кримінального правопорушення, критично оцінює свою протиправну поведінку, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненні злочину, сприяв його розкриттю, повернув викрадене, а також позицію державного обвинувача в судових дебатах, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Відповідно до п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, його молодий вік та стан його здоров`я, враховуючи, що обвинувачений заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду відшкодував у повному обсязі, обставини, що пом`якшують покарання, а також зваживши на другорядну роль кари, як мети покарання, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України з покладанням на нього обов`язків, передбачених п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України.

Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 19 лютого 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строк дії обов`язків встановлено до 19 квітня 2026 року.

В ході судового розгляду прокурор клопотала запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

З огляду на викладене, запобіжний захід ОСОБА_3 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку, визначеному ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи

№СЕ-19/109-25/15468-ТВ від 30 жовтня 2025 року на загальну суму 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Речовий доказ: мобільний телефон компанії "Xiaomi" бренду "РОСО" моделі "X6 5G", чорного кольору, об`ємом пам`яті 12/256GB, IMEI1: НОМЕР_1 , IME12: НОМЕР_2 вважати повернутим власнику ОСОБА_6 .

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя ОСОБА_8