Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №215/9006/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/9006/25

2/215/1213/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого, судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М.,

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Ключенкової Христини Владиславівни в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, в обґрунтування якої представник позивача вказує, що 31.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис №64227 про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором №524567-А від 31.03.2019 у розмірі 12 690,00 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису 04.11.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження №67374185, у межах якого з позивача було утримано грошові кошти у загальному розмірі 14 459 грн. 00 коп., з яких 11 780 грн 92 коп. перераховано на користь відповідача в рахунок погашення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки кредитний договір, який став підставою для його вчинення, укладений в електронній формі та не був нотаріально посвідченим, у зв`язку з чим не входить до переліку документів, за якими допускається безспірне стягнення заборгованості. Позивач також вказує, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису неправомірно керувався положеннями пункту 2 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 у редакції постанови №662, яка на момент вчинення виконавчого напису була визнана незаконною та нечинною у судовому порядку. Крім того, позивач зазначає, що матеріали виконавчого провадження не містять належних доказів переходу права вимоги до відповідача, зокрема відсутні договори відступлення права вимоги, що унеможливлює встановлення правомірності набуття відповідачем статусу кредитора. Також, на думку позивача, відсутні належні докази безспірності заборгованості, у тому числі документи, які б підтверджували її розмір та факт прострочення виконання зобов`язання. Позивач вказує, що не була належним чином повідомлена про наявність заборгованості та намір вчинення виконавчого напису, що позбавило її можливості подати заперечення чи оспорити заявлені вимоги, а відтак свідчить про наявність спору між сторонами та виключає можливість вчинення виконавчого напису у безспірному порядку. Також позивач зазначає, що у зв`язку зі стягненням з неї грошових коштів на підставі виконавчого напису, який, на її думку, є незаконним, сума у розмірі 11 780 грн. 92 коп., перерахована на користь відповідача, є безпідставно набутою та підлягає поверненню. Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. При зверненні до суду нею сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., які, на її думку, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.12.2025 у справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 11.02.2026, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.12.2025 року розгляд справи відкладено на 10.02.2026 у зв`язку з відсутністю електропостачання у суді.

Представник позивача — адвокат Ключенкова Христина Владиславівна — подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача ТОВ «Онлайн Фінанс» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується судовою повісткою, направленою на адресу ТОВ «Онлайн Фінанс» та повернутою до суду з відміткою поштового відділення про отримання 13.02.2026.

Третя особа — Київський обласний державний нотаріальний архів, не з`явилася у судове засідання. Її представник надала до суду лист, у якому зазначила, що через велике навантаження вона не має можливості бути присутньою у судовому засіданні. У зв`язку з цим просить суд розглядати справу без її участі.

Третя особа — приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. не з`явилася у судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів встановив, що 31.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис №64227 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ІНФІНАНС», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», заборгованості у розмірі 12 690,00 грн. Вказаний виконавчий напис був вчинений у зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору за №524567-А від 31.03.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН» (а.с.17).

У вказаному виконавчому написі зазначено про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором №524567-А від 31.03.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №40071779-14 від 30.07.2019 є ТОВ «Фінфорс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №28/1220-01 від 28.12.2020 є ТОВ «Онлайн Фінанс».

Стягнення заборгованості проведено за період з 28.12.2020 по 10.03.2021, сума заборгованості складає 11 490,50 грн., в т.ч.: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5 000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам – 3 990,00 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн., строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями – 2 500,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнута плата зі стягувача в розмірі 1 200,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню – 12 690,00 грн. (а.с. 17).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті – документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановлені судом обставини свідчать, що нотаріус, вчинивши виконавчий напис, дійшов висновку про належне оповіщення Позивача про існування заборгованості. До того ж, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1172 від 29.06.1999 році, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса 31 травня 2021 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосуватись до договору нібито укладеного між позивачем та ТОВ «СС Лоун»

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.

Суд вважає, що в даному випадку при вчиненні виконавчого напису за №64227 від 31.03.2021 року - приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника - позивача по справі, та порушив процедуру видачі виконавчого напису нотаріуса з огляду на наступне.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зі змісту виконавчого напису встановлено, що він вчинений з метою стягнення заборгованості за кредитним договором №524567-А від 31.03.2019, укладеного між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН» за період з 28.12.2020 по 10.03.2021.

Також нотаріусом зазначено, що відповідач - ТОВ «СС ЛОУН» є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Доказів правонаступництва права вимоги за цим договором до відповідача суду не представлено.

Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В силу частини 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з частиною 2 статті 518 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Доказів надсилання боржнику повідомлення про зміну Кредитора за кредитним договором №524567-А від 31.03.2019 до матеріалів справи не надано.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався та відповідно не спростував позовних вимог, а доказів, що виконавчий напис вчинено на підставі безспірних вимог під час судового розгляду не здобуто.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Матеріалами справи не підтверджено, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем є безспірним.

Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказаний в оскаржуваному виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис-вчинений відповідно до чинного законодавства України.

Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, виконавчий напис №64227 від 31.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, яким передбачено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невиплачених у строк грошових коштів на користь ТОВ «СС ЛОУН», є результатом послідовного відступлення права вимоги. Зокрема, ТОВ «Фінансова компанія «ФІНФОРС» відступило право вимоги за кредитним договором №524567-А від 31.03.2019, укладеним між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «СС ЛОУН» на підставі договору факторингу №40071779-14 від 30.07.2019, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» у свою чергу відступило зазначене право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ФІНФОРС» на підставі договору факторингу №28/1220-01 від 28.12.2020. У зв`язку з цим виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними у розумінні норм чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно також у разі, якщо підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З наданого позивачем листа приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни вбачається, що на виконанні перебувають виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь товариств з обмеженою відповідальністю «ДОРІ ФІНАНС» та «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі відповідних виконавчих написів нотаріусів.

Зокрема, у межах виконавчого провадження № 67374185 частково здійснено стягнення грошових коштів у загальному розмірі 14 459,00 грн, з яких: 1 500,00 грн спрямовано на покриття витрат виконавчого провадження; 1 178,08 грн — у рахунок основної винагороди приватного виконавця; 11 780,92 грн — у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС». Залишок заборгованості за цим виконавчим провадженням становить 1 000,00 грн, з яких 909,08 грн — основна заборгованість, 90,92 грн — винагорода приватного виконавця.

Щодо виконавчого провадження № 66609754, стягнення у його межах не здійснювалося, при цьому загальна сума заборгованості становить 20 199,35 грн.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підстава для стягнення грошових коштів з позивача відпала, а отже таке стягнення є протиправним.

За таких обставин грошові кошти у розмірі 11 780,92 грн, стягнуті з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», підлягають поверненню як безпідставно набуті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено факт списання зазначених коштів на підставі виконавчого напису № 64227 від 31 березня 2021 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. за подачу позовної заяви.

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Ключенкова Х.В., яка діє на підставі ордеру про надання правової допомоги від 21 листопада 2025 року та договору №542 про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року.

Адвокатом, заявлено клопотання в інтересах позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у суді першої інстанції, у розмірі 15 000,00 грн., з актом №1 наданих послуг, довідка №1 від 20.10.2025, додаткова угода №1 від 20.10.2025.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу, враховуючи також об`єм зібраних матеріалів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву представника позивача - адвоката Ключенкової Христини Владиславівни в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів – задовольнити.

Визнати виконавчий напис №64227 від 31.03.2021 вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівна про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 12 690,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 , безпідставно стягнуті кошти в розмірі 11 780 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень) 92 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Ключенкова Христина Владиславівна, місце здійснення адвокатської діяльності: м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, офіс 4.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження за адресою: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, місцезнаходження за адресою: 49083, м. Дніпро, вул. Хмельницького Богдана, буд. 4, офіс 5.

Третя особа: Київський обласний державний нотаріальний архів, ЄДРПОУ: 26130007, місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь, вул. Северинівська, буд.34.

СУДДЯ