Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №185/1490/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/1490/26

Провадження № 1-кп/185/1089/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду у м. Павлоград обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2026 року за № 12026041370000086 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , 1979 року народження, листопада місяця тридцятого числа, уродженця с. Кочережки, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, працевлаштованого на шахті «Тернівська» на посаді прохідника дільниці ПР-4 в бригаді прохідників №1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 04.01.2026 приблизно о 21 годині 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, по вул. Незалежності поблизу магазину ТОВ «РУШ» (магазин «ЄВА») біля смітника, без передбаченого законом дозволу, придбав (знайшов): конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпусом осколкової наступальної ручної гранати типу М67, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху та запал типу М213, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристрої та придатний для здійснення вибуху, що у поєднанні штатним способом (за допомогою різьбового з`єднання) дані предмети утворюють осколкову наступальну ручу гранату типу Мб7, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху. В подальшому у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання бойових припасів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 в порушення додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-ХII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п. І. 2.8., 8.1., 8.2. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, взяв знайдений ним боєприпас, який є конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпусом осколкової наступальної ручної гранати типу М67, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху та запал типу М213, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, що у поєднанні штатним способом (за допомогою різьбового з`єднання) дані предмети утворюють осколкову наступальну ручну гранату типу Мб7, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху та переніс до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу.

19.01.2026, в період часу з 21 годин 56 хвилин по 22 годин 06 хвилин проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: боєприпас, який є конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини, а саме споряджений корпусом осколкової наступальної ручної гранати типу М67, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху та запал типу М213, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, то у поєднанні штатним способом (за допомогою різьбового з`єднання) дані предмети утворюють осколкову наступальну ручну гранату типу М67, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.

Вищевказані предмети ОСОБА_3 раніше придбав (знайшов) та зберігав в домоволодінні без передбачено законом дозволу.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

04 лютого 2026 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка подана до суду разом з обвинувальним актом.

За умовами даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався визнати її у судовому засіданні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.

Прокурор просив затвердити угоду в підготовчому судовому засіданні і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 , також просив затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, в тому числі, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Водночас судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що укладена угода відповідає вимогам КПК України та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні – ОСОБА_3 04 лютого 2026 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обиралась.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 782,80 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дві грн. 80 коп.) підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 02 лютого 2026 року, укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити з виконанням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судових експертиз у розмірі 1 782,80 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дві грн. 80 коп.).

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1