Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №204/13150/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/13150/25

Провадження № 2/204/1433/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

09 грудня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 1513-1883 від 15 лютого 2025 року у сумі 94 594 гривні 02 копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 29 467 гривень 09 копійок, заборгованості по відсоткам – 49 871 гривня 93 копійки, 3 % річних – 15 255 гривень (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито не відновлювальну кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором. Кредитодавцем зобов`язання за договором виконані у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 94 594 гривні 02 копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 29 467 гривень 09 копійок, заборгованості по відсоткам – 49 871 гривня 93 копійки, 3% річних у сумі 15 255 гривень, яку позивач прохає суд стягнути з відповідача разом із витратами на судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 70), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 885/26-вих/2/204/1433/26 від 15 січня 2026 року (а. с. 71).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 63), в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 87), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито не відновлювальну кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором (а. с. 13-23 та на звороті).

Відповідно до вимог п. 4.1 вказаного договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 15 900 гривень, процентна ставка на день 1,00 % (п. 4.6), комісія за надання кредиту 20,00 % від суми (п. 4.7), базовий період – 14 календарних днів (п. 4.4), орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання цього договору – 61 451 гривня 64 копійки (п. 4.12), денна процентна ставка на дату укладання договору – 0,946 %.

16 березня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все», відповідно до якої кредитодавець додатково надав позичальнику грошові кошти у сумі 13 600 гривень, після чого сума кредиту становить 29 500 гривень, а його орієнтовна загальна вартість 106 707 гривень 05 копійок (а. с. 35 на звороті – 40).

14 квітня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все», відповідно до якої кредитодавець додатково надав позичальнику грошові кошти у сумі 1 600 гривень, після чого сума кредиту становить 29 467 гривень 09 копійок, а його орієнтовна загальна вартість 106 261 гривня 75 копійок (а. с. 41 на звороті – 46).

Згідно з довідкою ТОВ «УКР Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1513-1883 від 15 лютого 2025 року (а. с. 47), позивачем відповідачу було здійснено перерахування коштів за вищевказаним договором: 15 лютого 2025 року у сумі 15 900 гривень (видача кредиту) на його картку НОМЕР_1 ; 16 березня 2025 року – добір по кредиту у сумі 13 600 гривень на його картку НОМЕР_2 та 14 квітня 2025 року – добір по кредиту у сумі 1 600 гривень на його картку НОМЕР_2 , а всього разом 31 100 гривень.

28 жовтня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» направило відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась без задоволення (а. с. 52-53).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;

Як вбачається зі змісту договору про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «НА ВСЕ» від 15 лютого 2025 року сторони узгодили те, що його підписання буде в електронному вигляді, в даному випадку шляхом введення одноразового ідентифікатора А-5336 (а. с. 23), додаткова угода до вказаного договору від 16 березня 2025 року – А4797 (а. с. 40), а додаткова угода від 14 квітня 2025 року – А1883 (а. с. 43)

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що вказаний кредитний договір з додатковими угодами від 16 березня 2025 року та 14 квітня 2025 року до цього договору ним були підписані в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а отже останній погодився зі всіма умовами та правилами даних договорів, умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пенею, відсотками за користування кредитними коштами.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості (а. с. 48-51), який не спростований відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком.

З розрахунку убачається, що після укладення договору ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами та здійснював погашення за вказаним кредитним договором, проте допустив систематичне прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту, отже заборгованість винесена на прострочку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач виконав вимоги договору та додаткових угод щодо надання відповідачу грошових коштів, останній ними користувався, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом, проте допустив систематичне прострочення погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим станом на 21 жовтня 2025 року має перед Банком заборгованість у загальному розмірі 94 594 гривні 02 копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 29 467 гривень 09 копійок, заборгованості по відсоткам – 49 871 гривня 93 копійки, 3 % річних – 15 255 гривень.

Суд зазначає, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все» та додаткові угоди до нього від 16 березня 2025 року й 14 квітня 2025 року, за яким позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі загалом 31 100 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, однак останній умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено, та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все» та додатковими угодами до нього від 16 березня 2025 року й 14 квітня 2025 року, в розмірі 94 594 гривні 02 копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 29 467 гривень 09 копійок, заборгованості по відсоткам – 49 871 гривня 93 копійки, 3 % річних – 15 255 гривень.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все» та додатковими угодами до нього від 16 березня 2025 року й 14 квітня 2025 року, в розмірі 94 594 гривні 02 копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 29 467 гривень 09 копійок, заборгованості по відсоткам – 49 871 гривня 93 копійки, 3 % річних – 15 255 гривень.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407; ЖДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1513-1883 продукту «На все» та додатковими угодами до нього від 16 березня 2025 року й 14 квітня 2025 року, в розмірі 94 594 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 02 (дві) копійки, яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 29 467 (двадцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 09 (дев`ять) копійок, заборгованості по відсоткам – 49 871 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 93 (дев`яносто три) копійки, 3 % річних – 15 255 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівський районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна