Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №204/5697/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/5697/25

Провадження № 2/204/1353/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

29 травня 2025 року АТ «ПУМБ» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з нього заборгованість: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки та заборгованості за комісією – 0 гривень; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 31 767 гривень 78 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень та заборгованості за комісією – 13 254 гривні 19 копійок; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 22 860 гривень 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок та заборгованості за комісією – 9 568 гривень (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено: кредитний договір № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року, за яким останньому банком надано кредит у сумі 23 599 гривень 84 копійки; кредитний договір № 1001828251301 від 02 березня 2021 року, за яким відповідачу банком надано кредит у сумі 40 000 гривень, та кредитний договір № 1010102428 від 24 травня 2021 року, за яким позичальнику видано кредит у сумі 20 000 гривень. Зазначено, що відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04 лютого 2025 року становить: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки та заборгованості за комісією – 0 гривень; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 31 767 гривень 78 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень та заборгованості за комісією – 13 254 гривні 19 копійок; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 22 860 гривень 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок та заборгованості за комісією – 9 568 гривень, яку позивач прохає суд стягнути з останнього разом із витратами на судовий збір у сумі 2 422 гривні 40 копійок.

02 грудня 2025 року вказана справа надійшла на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю з Заводського районного суду міста Кам`янського (а. с. 151).

Ухвалою суду від 058 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а. с. 154), копія якої надіслана сторонам у справі за вихідним № 30517/25-вих/2/204/5875/25 від 08 грудня 2025 року (а. с. 155).

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року у справі здійснено перехід від розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, до спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 161).

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, у позові, з-поміж іншого, прохала про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі (а. с. 7).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 04 лютого 2020 року відповідач звернувся до позивача з заявою № 2001542494701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 33).

Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням цієї заяви клієнт підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) НОМЕР_2 та встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 15 000 гривень зі сплатою, зокрема, відсотків за користування кредитним лімітом відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки; розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата 30 число місяця; стандартна процентна ставка 47,88 %.

Згідно з приписами розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, … до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви йому надано ДБКО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи».

В паспорті споживчого кредиту № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року, АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 34).

02 березня 2021 року відповідач звернувся до позивача з заявою № 1001828251301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 27).

Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням цієї заяви клієнт підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати йому споживчий кредит у сумі 40 000 гривень шляхом перерахування на його рахунок відкритий у АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 , зі сплатою, зокрема, відсотків за користування кредитним лімітом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %.

Згідно з приписами розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, … до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви йому надано ДБКО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи».

В паспорті споживчого кредиту від 02 березня 2021 року, АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 29).

24 травня 2021 року відповідач звернувся до позивача з заявою № 1010102428 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а. с. 24-26).

Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням цієї заяви клієнт підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідач просив надати йому споживчий кредит у сумі 20 000 гривень, строком на 24 місяці, шляхом перерахування на його рахунок відкритий у АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 , зі сплатою, зокрема, відсотків за користування кредитним лімітом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %.

Згідно з приписами розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, … до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви йому надано ДБКО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи».

В паспорті споживчого кредиту від 24 травня 2021 року, АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 27).

Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів за вказаними договорами виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання за вказаними договорами не виконує, у зв`язку з чим станом на 04 лютого 2025 року за ним рахується заборгованість у розмірі 92 170 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки та заборгованості за комісією – 0 гривень; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 31 767 гривень 78 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень та заборгованості за комісією – 13 254 гривні 19 копійок; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 22 860 гривень 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок та заборгованості за комісією – 9 568 гривень (а. с. 84-95).

04 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (повідомленням) № КНО-44.2.2/80 про повернення кредитних коштів за кредитним договором (а. с. 72-73, 74-75, 76-77), яка залишилася без задоволення.

З наданої позивачем виписки по особовим рахункам відповідача (а. с. 96-112) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та, частково здійснював платежі на погашення заборгованості за тілом кредиту й відсотками за його користування, що в подальшому призводило до автоматичної рекласифікація стандартної заборгованості за основним боргом в прострочену, договірне списання коштів на погашення кредитного договору, автоматичне погашення строкової заборгованості, договірне списання коштів на погашення заборгованості та надходження грошових коштів для погашення заборгованості.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до наданого банком розрахунку у відповідача станом на 04 лютого 2025 року включно існує заборгованість у розмірі 92 170 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки та заборгованості за комісією – 0 гривень; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 31 767 гривень 78 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень та заборгованості за комісією – 13 254 гривні 19 копійок; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 22 860 гривень 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок та заборгованості за комісією – 9 568 гривень (а. с. 84-95).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи (а. с. 96-112), може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Отже, виписка по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами є підтвердженням чи користувався відповідач кредитними коштами, якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі, та чи не перевищує сума повернутих відповідачем кредитних коштів суму отриманого ним кредиту.

Дослідивши надані банком докази, суд вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками є таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості, яка утворилася станом на 04 лютого 2025 року: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 18 513 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 13 292 гривні 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок (а. с. 84-95), а всього 69 348 гривень 40 копійок.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісіями суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Приписами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Так, відповідно до вимог п. 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

В свою чергу, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до вимог ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У договорі № 1001828251301 від 02 березня 2021 року та договорі № 1010102428 від 24 травня 2021 року відповідач своїм підписом погодив комісію за обслуговування, проте банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З огляду на викладене, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд доходить висновку про те, що умови кредитного договору № 1001828251301 від 02 березня 2021 року та договорі № 1010102428 від 24 травня 2021 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги Банку про стягнення заборгованості з комісій за обслуговування кредиту за договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 13 254 гривні 19 копійок та договорі № 1010102428 від 24 травня 2021 року у 9 568 гривень, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача частково обґрунтовані, зокрема, в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за цими кредитними договороми та підлягають задоволенню в цій частині, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості, яка утворилася станом на 04 лютого 2025 року: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 18 513 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 13 292 гривні 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок, а всього 69 348 гривень 40 копійок.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості, яка утворилася станом на 04 лютого 2025 року: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 гривні 38 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 гривень 84 копійки, заборгованості за процентами – 13 942 гривні 54 копійки; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 18 513 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 гривень 59 копійок, заборгованості за процентами – 5 гривень; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 13 292 гривні 43 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами – 03 гривні 50 копійок, а всього 69 348 гривень 40 копійок.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 822 гривні 60 копійок, виходячи із розрахунку 2422,4*(69348,4/92170,59).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280-288, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04170, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; ЄДРПОУ 14282829) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість, станом на 04 лютого 2025 року: за кредитним договором № 2001542494701 від 04 лютого 2020 року у сумі 37 542 (тридцять сім тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 38 (тридцять вісім) копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 23 599 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки, заборгованості за процентами – 13 942 (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок дві) гривні 54 (п`ятдесят чотири) копійки; за кредитним договором № 1001828251301 від 02 березня 2021 року у сумі 18 513 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок, яка складається із заборгованості за кредитом – 18 508 (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісім) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок, заборгованості за процентами – 05 (п`ять) гривень; та за кредитним договором № 1010102428 від 24 травня 2021 року у сумі 13 292 (тринадцять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 43 (сорок три) копійки, яка складається із заборгованості за кредитом – 13 288 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 93 (дев`яносто три) копійки, заборгованості за процентами – 03 (три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок, а всього 69 348 (шістдесят дев`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 1 822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівський районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна