Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №171/1733/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 171/1733/25

Номер провадження 3/213/556/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Хмельова С.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №10 Криворізького районного управління поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області, через Дніпровський апеляційний суд, про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №320102 від 04.05.2025, ОСОБА_1 04 травня 2025 року о 16:45 год. по автодорозі Н-23 у напрямку с. Грушівка керував транспортним засобом ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку останній відмовився, що зафіксовано на БК 798919.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративні правопорушення, повідомленим судом про день, час та місце розгляду справи за вказаним в протоколі місцем його проживання а також СМС –повідомленням. Про передачу справи на розгляд до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу повідомлявся Дніпровським апеляційним судом. Про причину неявки останній не повідомив, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Також встановлено, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 22.05.2025, відповідно до якої просить проводити судове засідання без його участі.

Враховуючи вищезазначене, а також приписи статті 268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку про можливість проведення розгляду адміністративної справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції №1452/7350, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пунктом 6 розділу Х Інструкції №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, відповідно до положень ст.252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши письмові докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення; рапорт; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідку про відсутність повторності вчинення правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП протягом року; DVD диск з відеозаписом; копію посвідчення водія, копію постанови про накладення стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП від 04.05.2025, при всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, роблю висновок про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так із рапорту інспектора СРПП ВП №10 КРУП слідує, що 04.05.2025 на автодорозі Н-23 між с. Мар`янське та с. Грушівка було зупинено ТЗ під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та у ході спілкування у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку останній відмовився. Водій порушив п.п.9,8, 2,5 ПДР України, відносно якого складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Як вказано в рапорту від подальшого керування ТЗ водія відсторонено. Проте в матеріалах відсутнє письмове роз`яснення щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

На ім`я ОСОБА_1 виписано направленням від 04.05.2026 до КЗ «КБЛПД» ДОР на огляд водія з метою встановлення стану сп`яніння, у зв`язку з виявленням ознак наркотичного сп`яніння, в якому зазначено такий огляд не проведено.

Як видно із протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, проте в матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що останній від огляду відмовився.

Дослідивши відеозапис з місця події, доданий до протоколу, судом встановлено, що інспектор поліції перевіривши вміст автомобіля, документи ОСОБА_1 та виявивши, що стосовно нього раніше були складені протоколи про адміністративне правопорушення запитує у останнього чи не вживав він наркотики та пропонує поїхати здати аналізи (кров, мочу) в м. Орджонікідзе. При цьому, про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння не повідомляє (час запису - 16:46). О 16:47 інспектор поліції запитує у водія чи не вживав він алкоголь. Водій заперечує як вживання алкоголю так і вживання наркотичних речовин. Повідомляє про неодноразову зупинку його інспекторами поліції та складення щодо нього протоколів оскільки ніби вбачають у нього ознаки наркотичного чи алкогольного сп`яніння. Інспектор поліції повідомляє про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук, підвищена жвавість, почервоніння очей (час 16:49 год.). Знову запитує, чи буде водій їхати здавати аналізи в м. Орджонікідзе чи в м.Кривий Ріг, зазначає що це не займе багато часу та питань до нього більше не буде. Водій відказує «Зараз поїдемо» та неодноразово телефонує знайомим, повідомляє, що його знов зупинили поліцейські та виказують підозри, що він у стані сп`яніння.

Суд звертає увагу, що інспектором поліції неодноразово в розмові з ОСОБА_1 пропонувалось йому саме здати аналізи, а не пройти огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 надав суду результати аналізів, з яких видно, що 04.05.2025 в КП «ЦМЛ МПР ДО» м. Покров він здав загальний аналіз сечі та клінічний аналіз крові. Проте, останні не містять висновків щодо наявності або відсутності в зданому біологічному матеріалі наркотичних речовин, а також щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Окрім того, суд зазначає, що такого міста як Орджонікідзе наразі не існує тому, що його було перейменовано в 2016 році в м. Покров.

Із відеозапису також видно, що під час спілкування інспектор поліції (запис о 16:51 год) зазначає, що стосовно ОСОБА_1 місяць тому складено протокол про адміністративне правопорушення, який не розглянутий, перебуває на розгляді в Апостолівському районному суді. Також вказав, що те, що вони зараз складуть протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП він буде об`єднуватися в тим протоколом, що вже є в суді. «Те що ми зараз складемо на вас, до того як він не розглянеться, воно буде об`єднуватися і сума штрафу не поміняється, і це не буде грати ролі».

Безпосередньо переглянувши відеозапис, суд констатує, що жодних об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння, визначених Інструкцією МВС та МОЗ, у поведінці ОСОБА_1 не зафіксовано. Водій одразу вийшов з автомобіля, пояснив куди їде, адекватно відповідав на запитання, надав усі необхідні документи для перевірки, його мова була зв`язною, пояснення логічними. При цьому жвавість мови може бути наслідком обурення від неодноразових звинувачень інспекторів поліції у керуванні ним ТЗ в стані сп`яніння.

Проаналізувавши розмову водія з інспекторами поліції, зафіксовану на бодікамеру, суд доходить переконання, що дії працівників поліції були спрямовані не на виконання функцій із забезпечення безпеки дорожнього руху, а на штучне створення підстав для притягнення водія до відповідальності.

Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що пояснення інспектора поліції та переконання водія ОСОБА_1 у тому, що складання та розгляд даного протоколу не вплине на його покарання та суму штрафу, оскільки він буде об`єднаний з тим протоколом про адміністративне правопорушення, який вже перебуває на розгляді в суді, є провокацією та вплинули на прийняття рішення водієм щодо відмови від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених протиправних дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та введення ОСОБА_1 в оману стосовно того, що стягнення за даною постановою не вплине не розмір штрафу та вид покарання.

Оцінивши сукупність досліджених доказів, суд доходить висновку, що вимога про проходження огляду на стан сп`яніння не була належним чином обґрунтована об`єктивними даними, а подальше складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбулося за відсутності достатніх правових підстав. За таких обставин дії працівників поліції мають ознаки штучного створення умов для притягнення особи до адміністративної відповідальності, що суперечить принципу законності.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок, що відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Хмельова