Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №175/22/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/22/26

Провадження № 2-о/175/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) трудової книжки серія НОМЕР_2 , виданої 01 липня 1986 року.

Заявниця надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, вимоги заяви підтримує та просить суд заяву задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити заяву виходячи з наступного.

Встановлено, що 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням №053130014973 від 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Так, у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05 листопада 225 року №053130014973 зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи: за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 01.07.1986, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище заявниці « ОСОБА_2 » (рос.) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

Відповідно до п. 26 Постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт належності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Належність трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 01 липня 1986 року, ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується:

?свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 від 19.11.1965 року;

?свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , серії НОМЕР_4 , виданим Слов`янським міськвідділом реєстрації цивільного стану Донецької області 28 грудня 1995 року;

?паспортом серії НОМЕР_5 , виданого Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області 04.11.1997 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

?довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 від 04.11.1998 року;

?свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , серії НОМЕР_6 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області 26 лютого 2008 року;

?витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17 грудня 2025 року.

?паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , орган видачі: 3501, виданим 28 липня 2022 року;

?свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 , виданим Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 07 вересня 2021 року.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, передбачено, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Частинами 1, 2, 4 ст.10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Згідно вимог ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно змісту статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням вищенаведеного, повно та всебічно дослідивши надані докази, судом встановлено, що встановлення фату належності заявниці її трудової книжки необхідно їй для оформлення пенсії. Спір про право відсутній.

Заявниця не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт належності їй трудової книжки, що має юридичне значення для послідуючого призначення та отримання пенсії.

Таким чином, з наведених доказів можливо зробити висновок, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 12, 13, 76, 130, 263-266, 315, 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) трудової книжки серія НОМЕР_2 , виданої 01 липня 1986 року.

Судові витрати залишити за заявницею.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.