Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №175/15214/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/15214/25

Провадження № 2/175/3104/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" березня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, в обґрунтування якого вказує на те, що вона є рідною онукою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів позивачці житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок. Проте право власності на земельну ділянку залишилось зареєстрованим за ОСОБА_4 .

Позивачка звернулась до державного нотаріусу Першої Дніпровської нотаріальної контори Заносієнко Н.М. для оформлення права власності на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вказане майно не охоплене заповітом спадкодавця.

Позивач зазначає про цілісність об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою, та просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1221481000:02:004:0320.

Позивач надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстрованим відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №5162.

З матеріалів спадкової справи 6-2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , витребуваної ухвалою суду, вбачається, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є:

- дочка спадкодавця ОСОБА_2 , яка подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за законом на користь дружини спадкодавця ОСОБА_5 та заяву про відмову від отримання обов?язкової частки у спадщині у відповідності до статті 1241 ЦК України;

- дочка спадкодавця ОСОБА_3 , яка подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за законом на користь дружини спадкодавця ОСОБА_5 ;

- дружина спадкодавця ОСОБА_5 , яка подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом та заяву про відмову від отримання обов`язкової частки у спадщині у відповідності до ст. 1241 ЦК України.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 17.03.2000 року Гула В.Л., приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, яким заповів ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , позивач отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, видане 07.04.2023 року Житарь С.О., державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори, на вищезазначений житловий будинок та оформила на нього право власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №439000104 від 11.08.2025 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №439000104 від 11.08.2025 року, житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 324,9 кв.м., житлову 153,7 кв.м. та складається з : житловий будинок «А», літня кухня «Б», вбиральня «В», літній душ «Г», навіс «Д, Е», споруди №1-4.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9979869842025, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221481000:02:004:0320 площею 0,12 га, призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №961897.

Для оформлення права власності в порядку спадкування на земельну ділянку позивач 18.07.2025 року звернулась до ОСОБА_7 , державного нотаріуса Першої дніпровської нотаріальної контори.

Постановою від 18 липня 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_7 , державний нотаріус Першої дніпровської нотаріальної контори, відмовила позивачу у видачі свідоцтва про спадщину на земельну ділянку. У Постанові нотаріуса зазначено: « ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги згідно статті 1261 Цивільного кодексу Україні, та не має право на спадкування земельну ділянку площею 0,120 га, кадастровий 1221481000:02:004:0320, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно не охоплене заповітом».

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі у тексті- ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз. 11 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено в ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

З врахуванням того, що ОСОБА_4 не залишав заповіт на випадок своєї смерті щодо земельної ділянки, враховуючи визнання позовних вимог спадкоємцями першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то право спадкоємця житлового будинку за заповітом ОСОБА_1 на визнання за нею права власності у порядку спадкування на земельну ділянку кадастровий номер 1221481000:02:004:0320 площею 0,12 га, дійсно буде відображати принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, який відображений, зокрема, у ст. 377 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

При системному тлумаченні положень ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч.1 ст. 120 ЗК України Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 341/363/16 зазначив, що аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що такі норми встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Про загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди) неодноразово наголошувалось у судовій практиці, зокрема Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала такий висновок у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.

Крім цього, як зазначено у ч.1-3 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/ спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/ спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц надала висновок щодо правильного застосування положень ч. 2,3 ст. 1225 Цивільного кодексу України, зміст якого полягає в тому, що земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що була надана спадкодавцю у власність у межах нормативів, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі й споруди, переходить у власність спадкоємців за заповітом, якщо у заповіті спадкодавцем висловлена воля лише відносно житлового будинку, інших будівель та споруд.

З огляду на те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 1221481000:02:004:0320 площею 0,12 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 , також переходить до спадкоємців.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель, а також те, що Позивач не має можливості у позасудовому порядку оформити право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221481000:02:004:0320, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належним способом захисту її прав та інтересів є визнання за нею права власності на земельну ділянку площею.

А тому з урахуванням наведених обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 1221481000:02:004:0320, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем майна згідно заповіту, до неї правомірно перейшли права та обов`язки (спадщина), інші особи не претендують на спадок, а також, що визнання права власності за позивачем на спадкове майно не порушує прав та інтересів інших осіб. Крім цього, враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд вважає за можливе визнати за нею право власності на спадкове майно, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 319, 321, 328, 377 ЦК України, статтями 86, 120 ЗК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1221481000:02:004:0320, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання, складання повного судового рішення).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова