Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №726/85/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю адвоката Паланійчука В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Паланійчука В.П., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 16 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Садгірського районного суду міста Чернівці від 16.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 17000 гривень 00 коп. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 03.01.2026 о 10:33 в м. Чернівці по вул. Енергетична, 2, керував транспортним засобом марки «Renault Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захисник Паланійчук В.П., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову районного суду, а провадження у справі закрити.

На обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

ЄУНСП: 726/85/26 Головуючий у І інстанції: Асташев С.А.

Номер провадження: 33/822/104/26 Суддя-доповідач: Потоцький В.П.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

Посилається на те, що ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, а наявні у нього тремтіння рук та збуджений емоційний стан могли бути зумовлені станом здоров`я після перенесеного інсульту.

Також вказує, що з відеозапису події вбачається непослідовність дій працівників поліції, які повідомляли про ознаки наркотичного сп`яніння, однак пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, апелянт стверджує, що копію протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вручено, права не роз`яснено, підпис у протоколі відсутній, а акт огляду та направлення на медичний огляд складено без його участі та без належного ознайомлення з ними.

Зазначає також, що наслідки відмови від проходження огляду його довірителю не були роз`яснені, а законність зупинки транспортного засобу належними доказами не підтверджена.

У зв`язку з наведеним апелянт вважає докази у справі неналежними та недопустимими, а постанову місцевого суду такою, що підлягає скасуванню.

Заслухавши доводи адвоката Паланійчука В.П., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, які у ній зазначені, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП під час розгляду справи підлягає з`ясуванню, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані не були.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом із тим сама по собі наявність такого обов`язку не звільняє суд від необхідності перевірити, чи діяли працівники поліції саме у спосіб та в порядку, визначених законом.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають огляду, який проводиться поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів, а під час його проведення застосовуються технічні засоби відеозапису. У разі незгоди на проведення огляду поліцейським або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Правове регулювання процедури виявлення ознак сп`яніння та проведення огляду міститься у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі – Порядок), а також в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі – Інструкція).

За змістом пункту 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з результатами такого огляду огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Відповідно до п.12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває саме у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Аналогічно п. 6 Порядку передбачає, що водій, який відмовився від огляду на місці або не погодився з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а п.7 цього Порядку покладає на поліцейського обов`язок забезпечити проведення такого огляду не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав.

Отже, встановлення виявлених у водія ознак сп`яніння має істотне значення для визначення належної процедури подальших дій поліцейських, оскільки процедура огляду при виявленні ознак алкогольного сп`яніння та процедура дій у разі виявлення ознак наркотичного чи іншого сп`яніння не є тотожною.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, працівники поліції у ході спілкування з ОСОБА_1 повідомили йому про наявність ознак або алкогольного, або наркотичного сп`яніння та необхідність проїхати до закладу охорони здоров`я, однак у подальшому вже пропонували пройти огляд саме на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

На переконання апеляційного суду, такі дії працівників поліції ставлять під обґрунтований сумнів законність реалізації ними подальшої процедури. Зокрема, на це вказує і те, що вже під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції між собою обговорювали, що «якісь ознаки є», а також узгоджували, які саме ознаки необхідно зазначити у протоколі.

Поряд з цим, дослідженням вказаного відеозапису, апеляційним судом було встановлено й інші порушення, допущені працівниками поліції.

Так, із відеозапису вбачається, що після пропозиції пройти огляд на стан уже алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції, не дочекавшись чіткої та остаточної відповіді ОСОБА_1 щодо проходження такого огляду, одразу повідомили йому про складення відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, хоча в цей же час він висловлював намір пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Водночас відповідно до ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи на проведення огляду поліцейським на місці або незгоди з його результатами такий огляд проводиться в закладі охорони здоров`я, при цьому дотримання цієї процедури є обов`язковим.

Отже і такі дії поліцейських ставлять під сумнів дотримання встановленого порядку фіксації відмови від проходження огляду.

Крім того, відповідно до ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.256 КУпАП протокол підписується як особою, яка його склала, так і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у разі відмови від його підписання у ньому робиться відповідний запис; особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а при його складенні їй роз`яснюються права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Стаття 268 КУпАП, у свою чергу, гарантує особі право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою та оскаржити постанову у справі.

Однак, як убачається з відеозапису та матеріалів справи, після складання протоколу без участі ОСОБА_1 належних даних про вручення йому під розписку копії протоколу, про внесення запису щодо відмови від його підписання, а також про надання йому реальної можливості подати пояснення та зауваження, матеріали справи не містять.

Більше того, хоча працівники поліції і розпочали роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП, однак із відеозапису вбачається, що останній повідомляв про те, що не чує та не розуміє змісту того, що йому повідомляється.

Отже формальне проголошення ОСОБА_1 змісту ст.268 КУпАП без забезпечення реальної можливості сприйняти ним таке роз`яснення не може свідчити про належне дотримання його права на захист.

Крім того, матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, як те передбачено у ч.1 ст.266 КУпАП, що також свідчить про недотримання працівниками поліції встановленої законом процедури.

У сукупності наведене свідчить про істотні порушення процедури оформлення адміністративних матеріалів, які ставлять під сумнів належність та допустимість протоколу про адміністративне правопорушення і похідних від нього документів як доказів у цій справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За змістом ст.252 КУпАП оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Водночас ст.280 КУпАП покладає на суд обов`язок з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд доходить висновку, що докази, які є в матеріалах справи, не є достатніми, належними та переконливими для беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин сумніви, що виникли у цій справі щодо законності процедури огляду, належності фіксації відмови від його проходження та допустимості покладених в основу висновку про винуватість доказів, підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі -закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.245, 247, 252, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Паланійчука В.П. задовольнити.

Постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 16.02.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду В.П. Потоцький