Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №644/31/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/31/26

Провадження № 2-о/644/63/26

20.03.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Черняка В.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань – Юр`єва Є.Д.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Гузь О.О.,

заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин),-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2025 року за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що починаючи з 2025 року він та ОСОБА_2 перебувають у сталих, тривалих, фактичних сімейних відносинах, що характеризуються спільним проживанням, веденням спільного господарства, наявністю спільного побуту, взаємною моральною, матеріальною та побутовою підтримкою, а також усвідомленням взаємних прав та обов`язків.

Вони постійно проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою облаштували спільне житло, ведуть спільне домашнє господарство, спільно здійснюють витрати на утримання житла, харчування, побутові та інші життєві потреби. Вони мають спільний банківський рахунок у АТ “Універсал банк” та надали один одному доступ до користування грошовими коштами, що свідчить про взаємну довіру, фінансову єдність та спільне планування витрат. Фінансові зобов`язання щодо проживання, побутових витрат, утримання житла, придбання необхідних товарів та послуг здійснюються ними спільно, без поділу на «особисті» та «окремі» витрати, що є характерною ознакою саме сімейних відносин. Спільно утримують домашню тварину — собаку, власниками якої є обидва. Догляд за твариною, витрати на її утримання, лікування та забезпечення здійснюються спільно. Відносини між заявником та ОСОБА_2 мають відкритий та публічний характер, вони не приховують факт сімейних відносин від оточуючих, спільно беруть участь у соціальному житті, підтримують зв`язки з друзями, знайомими, сусідами, які сприймають їх саме як сім`ю. Разом святкують важливі особисті та сімейні події, зокрема: дні народження кожного; державні та календарні свята; Новий рік; інші значущі для них події. Крім того, спільно відзначили день підписання Декларації про перебування у фактичних шлюбних відносинах (партнерстві), що стало усвідомленим кроком щодо публічного підтвердження їхніх сімейних відносин.

ОСОБА_1 вказує, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необхідним для належного підтвердження сімейних відносин у правовідносинах з державними органами; захисту їх особистих та майнових прав; використання рішення суду як офіційного підтвердження сімейного статусу у правовідносинах з третіми особами.

Також йому необхідно встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , оскільки він перебуває на військовій службі у Національній гвардії України і встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між двома повнолітніми особами є важливим правовим фактором як для військовослужбовця, у т.ч. для доступу ОСОБА_3 до нього у випадку поранення, травмування, перебування на лікуванні. Також встановлення цього факту є важливим на випадок загибелі заявника, попадання у полон, зникнення безвісти.

Заявник ОСОБА_1 , окремо поданим клопотанням, просив суд також залучити до участі у справі як заінтересовану особу військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, посилаючись на те, що встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у цій справі матиме безпосередній вплив на права та обов`язки військової частини НОМЕР_1 НГУ, оскільки результат розгляду справи створить або підтвердить правові підстави для визнання ОСОБА_2 членом сім`ї військовослужбовця; реалізації соціальних, матеріальних та процесуальних прав.

У подальшому заявником подана заява про відкликання поданого клопотання та просив суд залишити клопотання без розгляду.

05.01.2026 року заінтересованою особою ОСОБА_2 до суду подані пояснення, в яких він просить заяву ОСОБА_1 задовольнити у найближчий можливий строк. Зазначає, що повністю підтримує заяву ОСОБА_1 та підтверджує, що всі викладені у ній фактичні обставини відповідають дійсності. Між ним та ОСОБА_4 фактично склалися сталі, тривалі та сімейні відносини, які за своїм змістом повністю відповідають ознакам сім`ї у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України. Не заперечує проти встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і вважає таке встановлення необхідним для належного правового підтвердження реальних сімейних відносин. Починаючи з 2025 року, він та ОСОБА_1 постійно та безперервно проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса є єдиним їх місцем спільного проживання, де вони облаштували спільне житло, організували побут та повсякденне життя. Саме цю адресу він послідовно та систематично зазначає як своє місце проживання у документах, заявах та правовідносинах з банківськими установами, органами та іншими суб`єктами. Підтверджує, що між ними існують спільні фінансові відносини, зокрема пов`язані з користуванням спільним банківським рахунком та взаємним доступом до фінансових ресурсів. Їх відносини мають відкритий, публічний та соціально визнаний характер, вони не приховують факт сімейних відносин від друзів, знайомих, колег та інших осіб. У соціальному середовищі вони сприймаються саме як пара та як сім`я, а не як окремі або випадкові співмешканці. 02 листопада 2025 року між ним та ОСОБА_1 була підписана Декларація про перебування у фактичних шлюбних відносинах (партнерстві), яка стала усвідомленим та добровільним кроком щодо письмового закріплення факту тривалих сімейних відносин, взаємної підтримки, спільного проживання та побуту. Окремо зазначає, що між ним та ОСОБА_1 відсутній будь-який спір щодо викладених у заяві обставин.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06 січня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав, надав суду пояснення по суті заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд заяву задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення заявника, представника заявника, заінтересованої особи, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду письмові матеріали надані учасниками для дослідження і долучення до справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частинах 1 та 2 ст. 315 ЦПК України, та не є вичерпним.

Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Так, в обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 вказує, що встановлення факту проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) між ним та ОСОБА_2 з 2025 року за адресою проживання: АДРЕСА_1 йому необхідно для належного підтвердження сімейних відносин у правовідносинах з державними органами; захисту особистих та майнових прав; використання рішення суду як офіційного підтвердження сімейного статусу у правовідносинах з третіми особами. Він перебуває на військовій службі у Національній гвардії України і встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між двома повнолітніми особами є важливим правовим фактором для нього як для військовослужбовця, у тому числі для доступу ОСОБА_3 до нього у випадку поранення, травмування, перебування на лікуванні. Також встановлення цього факту є важливим на випадок загибелі заявника, попадання у полон, зникнення безвісти.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції мають найвищу юридичну силу. Положення законодавства України підлягають тлумаченню та застосуванню з урахуванням цього принципу, а також міжнародних зобов`язань України у сфері прав людини.

Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні та підлягає застосуванню судами.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував, що поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежується лише відносинами, заснованими на шлюбі.

Україна є учасником низки міжнародних договорів, які гарантують захист сімейного життя та забороняють дискримінацію, зокрема: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 8 — право на повагу до приватного і сімейного життя; стаття 14 — заборона дискримінації); Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (статті 2, 17, 23); Загальна декларація прав людини (статті 2, 12, 16).

Зазначені міжнародні акти вимагають від держави не лише формального невтручання, а й створення ефективних механізмів правового захисту фактичних сімейних відносин.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки.

При цьому Сімейний кодекс України не встановлює вичерпного переліку форм сім`ї, а також не пов`язує саме поняття «сім`ї» виключно з фактом державної реєстрації шлюбу.

Згідно з частиною другою статті 21 Сімейного кодексу України, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя, однак не заперечує самого факту існування сім`ї як соціального та правового явища. Аналогічний підхід застосовується судами і щодо інших фактичних сімейних відносин.

З аналізу ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, можливо зазначити, що відповідно до принципу недискримінації та рівності всіх перед законом, закріпленого в Конституції України, - відносини осіб однієї статі, що ведуть спільне господарство, проживають однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою чи з іншими особами, можуть бути визнані фактичними шлюбними.

Згідно зі статтями 315-317 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановлює факти, що мають юридичне значення, якщо такі факти не можуть бути підтверджені в інший спосіб та якщо їх встановлення є необхідним для реалізації прав та законних інтересів особи.

Таким чином відсутність можливості або законодавчого механізму для реєстрації певної форми сімейних відносин не може бути підставою для ігнорування фактичного існування сім`ї, якщо цьому є докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Правова позиція ЄСПЛ свідчить про те, що фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі можуть бути визнані, якщо є докази спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних обов`язків і прав. Це дозволяє особам однієї статі отримати правовий захист своїх сімейних відносин.

Зважаючи на викладене вище і те, що сім`я та сімейні відносини належать до найважливіших сфер правового регулювання, вирішення питання про належність чи неналежність особи до сім`ї, встановлення факту існування сім`ї здатні істотним чином вплинути на обсяг прав на обов`язків суб`єктів правовідносин.

Заявник звертаючись до суду з заявою про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) між ним та ОСОБА_2 за адресою проживання: АДРЕСА_1 , фактично просить встановити в судовому порядку, та засвідчити судовим рішенням факт створення ним сім`ї з іншим чоловіком однієї статі на підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У цій справі суд враховує, що за законодавством України, станом на теперішній час, немає іншої альтернативи судовому рішенню про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу. Факт проживання осіб однією сім`єю спільно, може бути встановлено виключно рішенням суду за наявності до того підстав та належних і достатніх доказів проживання осіб однією сім`єю.

Сімейний Кодекс України (стаття 3) визначає, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) надала правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу).

Таким чином, для встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суду потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні поняттю – сім`ї, яка є первинним та основним осередком суспільства (ст.3 СК України).

Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання осіб однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість, достатність таких доказів є обов`язком і компетенцією суду при їх оцінці після безпосереднього дослідження під час судового розгляду.

Так заявник в підтвердження обставин за поданою суду заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) надав суду Декларацію про перебування у фактичних шлюбних відносинах (партнерстві) якою зазначено, що він та ОСОБА_2 підтверджують, що з дати підписання цієї декларації вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах (декларація підписана 02.11.2025 року), та висловлюють спільну волю визнавати їх відносини рівноцінними до шлюбних у моральному та соціальному сенсі, навіть якщо вони не оформлені офіційним актом державної реєстрації.

За змістом зазначеної декларації про перебування у фактичних шлюбних відносинах (партнерстві) задекларовано, що заявник та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджують, що з дати підписання цієї декларації вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах та висловлюють спільну волю визнавати їх відносини рівноцінними до шлюбних у моральному та соціальному сенсі.

Сама по собі декларація, складена і підписана заявником і заінтересованою особою, як письмовий документ, на оцінку суду, не є підтвердженням перебування їх у фактичних шлюбних відносинах, а може сприйматись як вираження їх спільної волі, письмово закріплене, про суб`єктивне визнання ними їх відносин такими, що є рівноцінними шлюбним.

В підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю, заявник надав договір оренди житла від 17.10.2025 року в АДРЕСА_1 , укладеного на строк з 17.10. 2025 року по 17.04.2026 року.

Окрім іншого, за умовами зазначеного договору (п.3.4), на що суд звертає увагу, орендодавцю категорично забороняється здавати або передавати квартиру іншим особам.

Зазначеним договором оренди житлового приміщення з зазначеними в ньому умовами, сам факт спільного проживання заявника з ОСОБА_2 , на переконання суду, безспірно не підтверджується. Заявник є військовослужбовцем (старшим солдатом за мобілізацією) та перебуває на військовій службі у відповідній військовій частині з квітня 2025 року. За умовами договору оренди йому, як орендарю категорично забороняється здавати або передавати квартиру іншим особам.

Питання щодо порядку та умов проходження військової служби заявником, в тому числі, право і місце проживання за межами військової частини, не є предметом дослідження і оцінки суду у цій справі.

ОСОБА_1 в поданій суду заяві зазначив, що він з листопада 2025 року проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Факт їх спільного проживання підтверджується тим, що ОСОБА_2 систематично та послідовно зазначає вказану адресу як місце свого проживання у різних офіційних документах, заявах та правовідносинах з державними органами, установами та приватними особами.

Однак належних і допустимих доказів в підтвердження цих обставин, як заявником так і заінтересованою особою суду не надано.

Суд зазначає, що суттєвою умовою для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які можуть підтверджувати обставини відносин як реальних притаманних сімейним відносинам.

Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків.

В підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю будь яких інших доказів, як то купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчували реальність існування сімейних відносин – заявником суду не надано.

Заявником ОСОБА_1 під час судового розгляду також надані пояснення, за якими, йому як військовослужбовцю за мобілізацією, військовою частиною дозволено проживання за межами військової частини, так зване «розквартирування». Однак відповідних доказів в підтвердження зазначених обставин заявником суду не надано.

При встановленні факту проживання осіб однією сім`єю обов`язково з`ясовується наявність у осіб взаємних, особистих немайнових і майнових прав та обов`язків. З приводу цих обставин заявником суду не надано належних доказів.

Важливе місце у доказуванні певних обставин у цій категорії справ займають, окрім іншого, також факти спільних подорожей і відпочинку, спільна присутність на святах, показання свідків про відносини людей, які можуть свідчити про наявність ознак, які характеризують і притаманні спільному проживання людей однією сім`єю.

Разом з тим, суд зазначає, що спільні подорожі осіб, самі по собі, не підтверджують факту спільного проживання, а можуть свідчити лише про наявність відповідних відносин, які жодним чином ще не свідчать про обставини ознак створення сім`ї та спільність побуту, про наявність взаємних прав та обов`язків, які притаманні членам сім`ї. Спільні фотографії також не можуть бути визначальною підставою для підтвердження факту спільного проживання людей однією сім`єю.

Звертаючись з заявою до суду заявник зазначав, що відносини між ним та ОСОБА_2 , направлені на створення сім`ї, мають відкритий та публічний характер, вони не приховують факт своїх відносин від оточуючих, спільно беруть участь у соціальному житті, підтримують зв`язки з друзями, знайомими, сусідами, які сприймають їх саме як сім`ю. Однак, на підтвердження наявності таких обставин в дійсності, заявником не заявлялись суду клопотання про виклик таких осіб до суду в якості свідків, тобто докази такого характеру суду заявником не надані.

Проживання осіб однієї статі в одному відповідному житлі, навіть надання суду фото з фіксацією теплих відносин між особами однієї статі, дійсно може свідчити про наявність відповідних відносин суб`єктивного характеру між ними, проте сам характер таких відносин не є визначальним для встановлення факту саме проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Звертаючись до суду з заявою, заявник зазначав, що фінансові зобов`язання щодо проживання, побутових витрат, утримання житла, придбання необхідних товарів та послуг здійснюються ними спільно.

Однак в підтвердження цих декларативних заяв, належних доказів в підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 суду не надано, окрім спільного їх фото з домашньою твариною, власниками якої, як зазначив заявник, вони є обидва.

ОСОБА_1 на підтвердження наявності у них з ОСОБА_2 спільного бюджету, надана на оцінку суду Довіреність АТ «Універсал банк» від 24.11.2025 року за змістом якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 бути його довіреною особою з питань доступу до його поточного рахунку.

Зазначенні в заяві, поданій на розгляд суду, заявником обставини, а саме про оплату безпосередньо ним за оренду орендованої ним же квартири в м. Полтава, платіж на оплату за один місяць навчання ОСОБА_2 в державній академії фізичної культури - надані заявником суду в якості доказів в підтвердження обставин ведення ними спільного господарства, на переконання і оцінку суду, дійсно можуть свідчити лише про обставини, що такі витрати здійснені ОСОБА_1 , однак не про наявність у сторін спільного бюджету, здійснення ними спільних витрат, придбання спільного майна в інтересах сім`ї.

Зазначена довіреність не є їх спільним банківським рахунком у АТ “Універсал банк”, а надає лише право доступу ОСОБА_2 до користування банківським рахунком ОСОБА_1 на ім`я якого і відкритий рахунок в банку.

При цьому суд зазначає, що наявність ознак самого факту спільного проживання людей, а саме проживання однією сім`єю, сімейне життя - це не просто сукупність ознак навіть і підтверджених відповідними фактичними даними на підтвердження характеру такого спільного проживання.

Для встановлення і визнання юридично факту проживання осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на переконання суду, важливе значення має з`ясування місця і часу такого спільного проживання осіб.

Відносини які характеризують проживання людей як спільне проживання однією сім`єю, мають спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України) виникають, складаються і протікають об`єктивно на протязі відповідного проміжку часу. Створення сім`ї, як процес в житті людей – не носить одно моментний характер.

Суд вважає, що для характеру оцінки відносин проживання людей однією сім`єю, окрім доказів наявності ознак такого проживання, притаманна усталеність таких відносин, тобто ознака яка може об`єктивно в часі свідчити як про виникнення обставин так і про наявність ознак створення на підставах не заборонених законом реальної сім`ї, а не уявної, декларативної, тобто обов`язковим повинно бути встановлення наявності таких відносин протягом відповідного часу.

Законодавством чітко не визначено тривалість спільного проживання, котра безсумнівно вказувала на фактичне створення і реальне існування сім`ї.

Проте, такий термін тривалості спільного проживання осіб, ведення ними спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність усталених між сторонами відносин притаманних проживанню людей однією сім`єю, в тому числі і однієї статі на переконання суду, має бути достатнім, щоб безсумнівно, за наявності до того належних і достатніх доказів, можливо було стверджувати про наявність усталених стосунків, саме притаманних проживанню людей однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Так, наприклад, для визначення усталеності стосунків як сімейних в законодавстві України, наприклад (ст. 1264) Цивільного кодексу України визначено право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Сім`я – явище суспільне, соціальне, сімейні відносини належать до найважливіших сфер правового регулювання. За положеннями Конституції України (ст. 51 Конституції України) сім`я охороняється державою.

На переконання суду, при встановленні характеру відносин та оцінки обставин проживання людей однією сім`єю, обов`язковим є з`ясування наявності відповідного періоду часу, на протязі якого виникають і існують такі відносини направлені на створення сім`ї – тобто усталеність таких взаємовідносин людей.

Почуття кохання може виникнути і з першого погляду, в тому числі і у людей однієї статі. Проте для встановлення юридичного факту проживання людей однією сім`єю, одних проявів взаємних почуттів - недостатньо. Для встановлення ( як зазначає заявник судового підтвердження) факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу обов`язковим є встановлення наявності сукупності обставин притаманних проживанню людей однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вирішення питання про належність чи неналежність особи до сім`ї, встановлення судом факту проживання однією сім`єю здатні істотним чином вплинути на обсяг прав на обов`язків суб`єктів правовідносин.

Проте, навіть встановлений в судовому порядку факт проживання людей, в тому числі і однієї статі, однією сім`єю без реєстрації шлюбу, по своїй суті не є свідченням чи офіційним підтвердженням укладення шлюбу громадянами України, оскільки законодавством України ст.51 Конституцією України визначено, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Суд вважає, що для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні поняттю – сім`ї.

Поняття сім`ї, сімейного життя, за своєю сутністю, як за визначеннями національного законодавства так і за правосвідомістю суду, цілком відповідає загальноприйнятим визначенням сім`ї, в тому числі і з урахуванням положень про сім`ю Європейської Конвенції з основних прав і свобод людини.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці неодноразово наголошував, що поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в дійсності не обмежується лише відносинами, заснованими на шлюбі.

ЄСПЛ (рішення: Schalk and Kopf v. Austria (2010), Vallianatos and Others v. Greece (2013), Oliari and Others v. Italy (2015), Fedotova and Others v. Russia (2023, Велика палата) дійшов висновку, що сталі одностатеві відносини підпадають під поняття «сімейного життя», а держава зобов`язана забезпечити таким парам ефективне правове визнання та захист за наявності до того доказів.

У цій справі за заявою ОСОБА_1 при тлумаченні норм сімейного та цивільного законодавства суд саме таким чином застосовує підхід, який забезпечує ефективний захист фактичного сімейного життя, сім`ї незалежно від форми його юридичного оформлення.

Під час судового розгляду судом встановлено, і не спростовується поясненнями заявника, що відповідні стосунки між ним та ОСОБА_2 , направлені на створення сім`ї, задекларовані на майбутнє, та фактично беруть початок з листопада місяця 2025 року. Саме з цього часу він орендував житло – однокімнатну квартиру в м. Полтаві на своє ім`я строком до квітня 2026 року, та сторони шляхом підписання декларації заявили про наміри створення сім`ї.

Заявник є військовослужбовцем, проходить військову службу за мобілізацією в відповідній військовій частині.

Відносини на які посилається заявник про обставини їх спільного проживання, спільного побуту, спільного бюджету та витрат, тобто які можуть свідчити фактично про ознаки проживання двох людей однієї статі однією сім`єю без реєстрації шлюбу - тривають на протязі зовсім незначного періоду часу, фактично декількох місяців, враховуючи час звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту (січень 2026 року) .

Доведений суду заявником термін тривалості таких відносин, як і спільного проживання за зазначеною адресою арендованої ним квартири, на переконання суду, є занадто незначним для підтвердження наявності усталених стосунків, притаманних проживанню людей однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто по суті для підтвердження факту створення сім`ї, і як наслідок встановлення і визнання судом факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Оцінюючи надані заявником докази, суд зазначає, що належними доказами проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази на підтвердження спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність усталених між сторонами відносин притаманних проживанню людей однією сім`єю, в тому числі і однієї статі.

Суд вважає, що заявником, як при зверненні до суду з заявою так і під час судового розгляду, фактично надані для перевірки і оцінки судом поодинокі факти про характер їх взаємовідносини на протязі незначного періоду часу між ним та ОСОБА_2 , які на їх суб`єктивний розсуд вже свідчать про обставини створення сім`ї.

Сім`я це не просто спільне проживання людей в тому числі і однієї статі, сім`я явище соціальне.

Спільні фото, спільні подорожі, спільні інтереси не можуть самі по собі свідчити про створення сім`ї.

Підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю є встановлена належними доказами сукупність обставин, які обов`язково повинні мати місце, а не сукупність фактів в підтвердження цих обставин.

Законодавством України, судовою практикою, визначена сукупність обставин які можуть свідчити про проживання людей однією сім`єю в тому числі і без реєстрації шлюбних відносин.

У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальним для встановлення факту проживання однією сім`єю є не формальний статус, а сукупність фактичних обставин, зокрема спільне проживання, ведення спільного господарства, спільний побут, взаємна підтримка.

Натомість наявність таких фактичних обставин в сукупності які є обов`язковими при встановленні в судовому порядку факту проживання осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу - заявником ОСОБА_1 належними та достатніми доказами суду не доведено.

Суд також звертає увагу на те, що заявник ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою просив суд встановити юридичний факт не тільки спільного проживання однією сім`єю з 2025 року (фактичних шлюбних відносин) з ОСОБА_2 , а саме ще й за конкретно зазначеною адресою в АДРЕСА_1 .

При цьому суд зазначає, що проживання особи за відповідною конкретною адресою визначається, підтверджується іншим способом і в іншому порядку ніж встановленням такого факту судом в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене вище і те, що сім`я та сімейні відносини належать до найважливіших сфер правового регулювання, вирішення питання про належність чи неналежність особи до сім`ї, встановлення факту створення сім`ї здатні істотним чином вплинути на обсяг прав на обов`язків суб`єктів правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, на які посилався заявник, забезпечивши учасникам судового провадження належну процесуальну процедуру реалізації їх прав і обов`язків, перевіривши під час судового розгляду безпосередньо і оцінивши в сукупності надані докази на предмет їх належності, допустимості і достатності, суд дійшов висновку, що вимоги заявника про встановлення юридичного факту його спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) з ОСОБА_2 є необґрунтовані, такі, що не підтверджені належними доказами, а отже відсутні у суду і підстави для їх задоволення.

Керуючись Конституцією України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, Сімейним Кодексрм України, статтями 3, 19, 76-82, 141, 263, 293, 315 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю (фактичних шлюбних відносин) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2025 року, за адресою проживання: АДРЕСА_1 – відмовити за недоведеністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Головуючий - суддя: В.Г. Черняк