Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №953/1536/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1536/26

н/п 2/953/2002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Кіндера В.А., при секретарі судових засідань – Сергієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивачка, в особі представника ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позову посилалась на те, що з вона з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у шлюбних відносинах з 13.06.2017 року. Від спільного подружнього життя мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з позивачем та знаходяться на її утриманні. Зазначила, що відповідач проживає окремо від позивача та дітей, знаходиться у працездатному віці, є офіційно працевлаштованим, інших осіб на утриманні не має. Враховуючи, що будь-які домовленості між позивачем та відповідачем стосовно утримання неповнолітніх дітей відсутні, позивач просить стягнути аліменти на утримання дітей в судовому порядку.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі та призначено судове засідання, задоволено клопотання про витребування інформації з Головного управління державної податкової служби України у Харківській області та Головного управлення Пенсійного фонду України у Харківській області про офіційні місця працевлаштування та дохід відповідача, а також задоволено клопотання про виклик та допит свідків.

03 березня 2026 року через систему Електронний суд від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Трубчанінова С.О. надійшов відзив на позов, в якому зазначено про визнання позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Також просив звільнити від сплати судового збору, як учасника бойових дій.

В судове засідання позивач не з`явивлась, від представника позивача надійшло клопотання, в якому сторона позивача відмовилась від раніше заявленого клопотання про виклик свідків у зв`язку з визнанням відповідачем позовних вимог, а також просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в поданому відзиві просив проведення судових засідань здійснювати за відсутності сторони відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов, вважаючи його обґрунтованим, і при цьому виходить з наступного.

Судом встановлено, 13 червня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 13.06.2017.

Від шлюбу у сторін народилось двоє синів – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, де відповідач вказаний батьком, а позивачка – матір`ю.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною заявою зазначає, що вона проживає разом з дітьми, які перебуває на її утриманні, відповідачем ця обставина не спростована, як і той факт, що відповідач регулярно матеріальної допомоги дитині не надає в достатньому обсязі.

Згідно наданих відповідей з Головного управління державної податкової служби України у Харківській області та Головного управлення Пенсійного фонду України у Харківській області, вчачається, що за період з січня 2025 року у відповідача офіційні джерела доходу відсутні.

Разом з тим, відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов`язку утримувати неповнолітню дитину. Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз`яснив, що батько не може бути звільнений від сплати аліментів на тій підставі, що він не працює і на його утриманні знаходиться непрацездатна мати. Вказані факти також не є достатньою підставою для зменшення присудженого нижчими судами розміру аліментів (постанова у справі № 234/6207/17 (№ 61-7802св18) від 15.05.2018).

Інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів (постанова Верховного суду від 11.03.2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19).

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що відсутність доходів не знімає з боржника обов`язки по сплаті аліментів, а батьки рівні не тільки в правах на дитину, але і в обов`язках щодо її забезпечення

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплено в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов`язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 Сімейного кодексу України).

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.

Як визначено ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів.

При вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів та позовних вимог, суд виходить з того, що мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивачем заявлено розмір позовних вимог в частці від доходу відповідача – 1/3 на утримання двох дітей.

Згідно зі ст. 183 ЦПК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 80 ч.3 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Крім того, суд роз*яснює позивачу, що відповідно до вимог ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо), що не позбавляє позивача у випадку наявності для цього підстав звертатись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору оскільки він має статус учасника бойових дій , з огляду на наступне.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, вбачається, що застосування п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» обмежується статтями 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто нормами права, які передбачають надання пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Таким чином, відповідно до цього висновку Верховного Суду, при зверненні до суду з позовними вимогами, які не стосуються надання пільг, учасники бойових дій не звільняються від сплати судового збору.

Таке правозастосування враховується судом і у цій справі при виборі і застосуванні норми права на підставі ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору у цій справі.

Враховуючи, що при звернені до суду позивач звільнена від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 133,137, 141, 258, 263,265, 354,355 ЦПК України, ст. ст. 141. 180, 181, 182, 184, 185, 191, 192 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з усіх його видів заробітку (доходу) на місяць, з 12 лютого 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя : В.А. Кіндер