Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №952/911/25 — Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/911/25

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання - Оданець С.В.,

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1 ,

законного представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому зазначено, що останній є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які проживали разом без реєстрації шлюбу. Його мати ОСОБА_4 з 2023 року не виконує свої батьківські обов`язки, не піклується про нього, не проявляє зацікавленості в його вихованні, не приймає участі в навчальному процесі, не цікавиться станом здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день він проживає разом з батьком ОСОБА_2 , в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Зачепилівської селищної ради, та повністю перебуває на його утриманні.

Позивач зазначає, що його батько ОСОБА_2 звертався з позовом до Зачепилівського районного суду Харківської області про позбавлення його матері ОСОБА_4 батьківських прав відносно нього та стягнення аліментів на його утримання.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 15.02.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Проте, Постановою Харківського апеляційного суду від 23.05.2024 вище вказане рішення Зачепилівського районного суду Харківської області в частині позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_4 відносно нього, було скасовано, та попереджено матір змінити своє ставлення до його виховання, поклавши на Зачепилівську селищну раду Берестинського району Харківської області як орган опіки та піклування контроль за виконання його матір`ю батьківських обов`язків.

Позивач стверджує, що на сьогоднішній день його мати, будь яких висновків не зробила, за останні два роки взагалі не цікавиться його життям, жодного разу з ним не зустрілась і навіть не телефонувала щоб поспілкуватись, поцікавитись його навчанням, чим він займається, тобто після рішення апеляційного суду будь-якої участі в його вихованні, навчанні та утриманні не приймала.

Тому ОСОБА_1 просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 в присутності свого законного представника ОСОБА_2 , підтримав позовні вимоги пославшись на наведені у позовній заяві обставини, не заперечував проти заочного розгляду справи.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_2 позовні вимоги про позбавлення відповідачки ОСОБА_4 батьківських прав підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала. Будь-яких клопотань від відповідачки до суду не надходило.

Представник Служби у справах дітей Зачепилівської селищної ради Харківської області Товстоног Ю.М. в судовому засіданні з приводу задоволення позову не заперечила та підтвердила факт невиконання відповідачкою батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 та про доцільність позбавлення матері батьківських прав відносно нього, що цілком відповідатиме інтересам дитини.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що остання не подала відзив, позивач та його законний представник не заперечували проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст.280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів

Заслухавши учасників справи, та дослідивши докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 13.09.2023.

15.02.2024 рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Зачепилівської селищної ради Красноградського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 та стягнення аліментів задоволено в повному обсязі яким позбавлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: с. Новоселівка, Красноградський район, Харківська область, аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: с. Климівка, Карлівський район, Полтавська область, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

23 травня 2024 року постановою Харківського апеляційного суду рішення Зачепилівського районного суду Харківської області в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 було скасовано, та попереджено ОСОБА_4 змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_1 , поклавши на Зачепилівську селищну раду Берестинського району Харківської області як орган опіки та піклування контроль за виконання ОСОБА_4 батьківських обов`язків.

В іншій частині рішення Зачепилівського районного суду Харківської області залишено без змін.

Відповідно до розрахунку, наданого Зачепилівським відділом державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина станом на 13.11.2025 становить 84 241,41 грн.

31.03.2025 постановою Зачепилівського районного суду Харківської області ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

Згідно характеристики директора ліцею Т. Корінець ОСОБА_1 навчається у КЗ « Рунівщинський ліцей» Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області за дистанційною формою навчання в 9 класі. За час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований та уважний учень. Заняття відвідує систематично, у разі від сутності дитини на уроках з поважної причини, батько своєчасно інформує класного керівника. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Завжди цікавиться успішністю сина. Регулярно відвідує батьківські збори, бере активну участь в житті сина. В сім`ї підтримується сприятливий клімат для здорового розвитку дитини. Дитина має спеціально облаштоване місце для навчання та забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та гаджетами.

Згідно характеристики виданої Чернещинським старостинським округом № 9 Зачепилівської селищної ради гр. ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_2 , разом з батьками, власного житла немає. За час проживання на території старостинського округу зарекомендувала себе як матір, яка зневажливо ставиться до своїх материнських обов`язків, що неодноразово призводило до того, що діти залишалися без нагляду або з бабусею.

30 січня 2026 року службою у справах дітей спільно з начальником відділу сім`ї, дітей та молоді КУ « Центр надання соціальних послуг» здійснено виїзд до ОСОБА_4 . Під час бесіди ОСОБА_4 повідомила, що з дітьми не спілкується, аліментів не сплачує, не працює, станом навчання сина не цікавиться. ОСОБА_4 проживає разом з батьками в будинку, який потребує капітального ремонту. Щодо позовних вимог сина ОСОБА_1 не заперечувала.

Відповідно довідки № 20-13/202 від 10.11.2025 року виданої Рунівщинським старостинським округом № 8 Зачепилівської селищної ради вбачається, що гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виховує його сам.

Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Зачепилівської селищної ради від 16.02.2026 ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров`я. За результатами засідання комісії з питань захисту прав та інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Зачепилівської селищної ради вважає за доцільне позбавити гр. ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч.ч. 1,2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини

Згідно ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. ст..150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові від 04.03.2021 в справі №756/6112/18, провадження Ne61-12087св20 Верховний Суд вказав, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом роз`яснень, п.п.15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.01.2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11.07.2017 Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 з 2023 року не виконує свої батьківські обов`язки, не піклується про свого сина, не проявляє зацікавленості в його вихованні, не приймає участі в навчальному процесі, не цікавиться станом здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування. Тому ОСОБА_4 слід позбавити батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухвалюючи дане рішення, суд керується тим, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.

Водночас, суд вважає за доцільне, роз`яснити відповідачу положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12,76,141,258,263-265,280-284 ЦПК України, ст.ст. 19,150,151,164,166 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що батько, мати, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.І. Яценко