Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №619/1418/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1418/25

провадження № 3/619/14/26

ПОСТАНОВА

іменем України

26 лютого 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І.

за участю: секретаря судового засідання Тюпалової А.О.

особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, пенсіонера за віком, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу серії ЕПР 1 № 260521 від 02.03.2025 водій ОСОБА_1 02 березня 2025 року о 17:00 за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд. 50, керував автомобілем «DAEWOO» Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на місці зупинки та в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечував проти обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суду пояснив, що він є пенсіонером за віком, на протязі п`ятнадцяти років хворіє на цукровий діабет, мешкає на території Харківського району Харківської області в зоні бойових дій.

02 березня 2025 року він поїхав на кладовище по вул. Сумський шлях м. Дергачі, на могилки померлих близьких рідних. Виходячи з кладовища, почались обстріли і він заховався за дерево біля дороги, а його автомобіль стояв на іншій стороні проїжджої частини дороги. В цей час проїжджали працівники поліції, які зупинились і зробили йому зауваження, щоб він йшов в укриття, оскільки на вулиці була повітряна тривога.

В ході спілкування, працівники поліції з`ясували, що на дорозі стоїть його автомобіль «DAEWOO» Lanos, тому стали перевіряти документи. При перевірці документів, стали стверджувати, що є підозра, що він може знаходитись в стані алкогольного сп`яніння. Від стресу у нього піднявся цукор в крові, потрібно було приймати ліки, в роті пересохло, язик став шорсткий. Працівники поліції намагались забрати його транспортний засіб, тому під тиском сказав, що випив чарку горілки. При спілкування працівники поліції ніяких документів не складали. Потім працівники поліції сказали можеш їхати, але тільки він сів в автомобіль, включивши світло фар, оскільки на вулиці вже стемніло, вони знов його зупинили. В суді стверджував, що працівники поліції його не зупиняли, під`їхали до нього, коли він перебував окремо від транспортного засобу, який стояв на узбіччі дороги.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом повністю не доведена у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06 червня 2018 року у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Згідно з п. 1.3. «Правил дорожнього руху», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка управляє транспортним засобом.

Суд враховує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксоване у встановлений законом спосіб керування особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Зазначена норма закону є бланкетною, тому необхідно з`ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення виражається, у тому числі, у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю прямого умислу.

Суб`єктом є особа, яка керує транспортним засобом.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, водій це особа, яка керує транспортним засобом.

Як передбачено пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно абз.1, 4 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі- Інструкція № 1395) процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).

Зокрема, пунктом 3 Порядку № 1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).

До суду, в якості доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 260521 від 02.03.2025;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (без дати);

- направлення на огляд водія від 02 березня 2025 року;

- рапорт працівника поліції С.М. Касьяненка;

- компакт-диск із відеозаписом.

Згідно з п.1.10 ПДР України, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

В судовому засіданні була відтворена і досліджена відеозйомка, що міститься на ALERUS DVD-R 4/7GB/120 min.

Вказаний диск має два файли:

1) 0000000_00000020250302173142-0078 02:03:2025 17:35 «МР4» 430240 КБ, тривалість 04:02;

2) 0000000_00000020250302175456_0019 02:03:2025 17:55 «МП4» 40 992 КБ, тривалість 00:22.

На першому відео тривалістю 04:02, вбачається 2025/03/02 о 17:31:41 (початок відеозапису), на галявині біля дерева, як зазначає працівник поліції адресу м. Дергачі, вул. Золочівський шлях, буд. 50 (17:31:45), (в протоколі зазначена інша адреса - м. Дергачі, вул. Сумський шлях, буд. 50), неподалік розташоване кладовище, стоїть чоловік похилого віку, який представився ОСОБА_2 , при цьому на вулиці ще світло. Вказана особа спілкується з працівниками поліції, явних ознак алкогольного сп`яніння в його поведінці не вбачається. На відео об 17:33:27 вбачається, що транспортний засіб автомобіль «DAEWOO» Lanos, стоїть на іншій стороні проїзної дороги, що підтверджує позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На другому відео тривалістю 00:22, вбачається 2025/03/02 о 17:54:55 (початок відеозапису), як зупиняється автомобіль «DAEWOO» Lanos, д.н.з. НОМЕР_2 і працівник поліції задає питання водієві об 17:55:10 «Що у Вас порядок?». Вказане відео тривалістю лише 22 секунди.

Судом беруться до уваги доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , щодо того, що працівники поліції 02.03.2025 о 17:00 за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Золочівський шлях, буд. 50, в протоколі зазначена інша адреса, транспортний засіб під його керуванням не зупиняли, автомобіль знаходився на іншій сторони дороги, а він в цей час перебував неподалік цвинтаря, під деревами, куди і підійшли працівники поліції, після чого стали проводити його опитування, у зв`язку з чим усі подальші дії працівників патрульної поліції є незаконними.

Так, ст. 130 КУпАП установлено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть накладення адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Даний перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 року у справі № 161/7068/16-а.

Зокрема, з постанови Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17 вбачається, що право кожної особи на законне поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень є фундаментальним. Недоведеність правомірності зупинки транспортного засобу свідчить про відсутність у водія обов`язку виконувати вимоги поліцейського, що випливають з такої зупинки.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа № 337/3816/16-а, суд під час розгляду справи, зокрема щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинен перевірити чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому також має бути оцінена судом.

У постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 200/5590/17, від 17 липня 2019 року в справі № 295/3099/17, від 13 лютого 2020 року в справі № 524/9716/16-а, Верховний Суд звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Таким чином, з цієї правової норми та правових висновків Верховного Суду вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази відео чи письмові, що підтверджували б існування обставин, передбачених вищезазначеною нормою, які б надавали працівникам поліції законні підстави для перевірки документів у ОСОБА_1 , який не перебував за кермом транспортного засобу, працівниками поліції не надано доказів зупинки транспортного засобу. Отже, в матеріалах справи відсутні об`єктивні дані зупинки транспортного засобу, а за таких обставин усі подальші процесуальні дії, зокрема вимога про проходження огляду на стан сп`яніння та складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП, є похідними від незаконної зупинки.

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) була сформульована Європейським судом з прав людини. Зокрема в рішеннях по справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», а саме: коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Якщо поліцейський зупинив автомобіль без законних підстав, визначених у ст. 35 Закону «Про Національну поліцію», така зупинка є незаконною.

Як вбачається з матеріалів справи і відеозапису, у ній відсутні докази того, що ОСОБА_1 02.03.2025 року о 17:00 керував транспортним засобом і даній особі була повідомлена причина зупинки його автомобіля, чи оформлений протокол із притягненням його до відповідальності за порушення ним ПДР, відтак, відсутні докази зупинки вказаного транспортного засобу і цей факт не підтверджений жодним доказом, а тому всі подальші вимоги поліцейського (пред`явити документи, пройти огляд на стан сп`яніння) стають неправомірними і у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок їх виконувати, що за принципом «плодів отруйного дерева» повністю нівелює в якості законних доказів всі складені після цього документи, акти огляду, тощо, що мали на меті підтвердити порушення ним п. 2.5 ПДР і , як наслідок, вчинення ним правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд констатує, що працівники поліції не можуть свавільно переслідувати та зупиняти кожну особу, яка перебуває на вулиці і вимагати пред`явити документи, пройти огляд на стан сп`яніння.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Крім того, як убачається із відеозапису на першому файлі у період часу з 17:31:41 по 17:35:45, працівники поліції нібито зафіксували у зазначеної особи ознаки алкогольного сп`яніння і незважаючи на це, розуміючи, що ними не зафіксовано самого факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не дозволивши вказаній особі можливості керування транспортним засобом, а навпаки спровокували рух вказаного транспортного засобу, що підтверджено відеозаписом на другому файлі об 17:55:10, коли на вулиці вже стемніло. З огляду на досліджені судом докази, керування вказаним транспортним засобом було вимушене, за вказівкою поліцейських забрати автомобіль з проїзної частини дороги. Доказів, які б спростували пояснення матеріали справи не містять.

КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство. Натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.

У рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок провокації (підбурювання) із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Суд приходить до висновку, що поліцейські здійснили провокаційні дії відносно ОСОБА_1 , зокрема вбачаючи на їх думку в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, але розуміючи, що немає доказів керування транспортним засобом та відсутності доказів зупинки вказаного транспортного засобу, надали водієві можливість сісти за кермо та перемістити транспортний засіб в інше місце, після чого відразу зупинили вказаний транспортний засіб.

Такі їх дії були спрямовані не на усунення та припинення в майбутньому адміністративного правопорушення, як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки на вчинення дій з метою вчинення останнім адміністративного правопорушення та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, встановлені судом обставини справи не дають підстави зробити висновок, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом як водій або як інша особа, яка може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано суду переконливих доказів винуватості особи ОСОБА_1 .

Отже, виходячи з положень ст. 251, 254 КУпАП, обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Оцінка ж доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд ж не може самостійно перебирати на себе "функції обвинувачення" і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає "обережності дій суду" при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ, оскільки процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи "Кривошапкін проти Росії").

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (Постанова Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а).

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Верховного суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17 притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Наведене означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст.ст. 9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення.

Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним здійснене в протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих матеріалах у сукупності, доходжу висновку, що суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили що діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-284 КУпАП,-

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, пенсіонера за віком, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М. І. Риков