Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №619/507/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/507/26

провадження № 2/619/754/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

Справа № 619/507/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Дергачівська міська рада;

відповідач: ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку загального позовного провадження позов про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Стислий виклад позиції сторін.

23 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дергачівської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок: літ. «А-1», загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2402 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі. В їхньому зареєстрованому шлюбі були народжені діти – позивач, їх донька ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ’язична «російською мовою ОСОБА_7 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В свідоцтвах про народження дітей зазначені – батько ОСОБА_4 (російською мовою « ОСОБА_4 ») мати – ОСОБА_9 , (російською мовою « ОСОБА_10 »). 03 березня 1990 року, позивач ОСОБА_11 , уклала шлюб з ОСОБА_12 , який був зареєстрований в м. Харкові Київський відділ РАГС, актовий запис № 208 від 03 березня 1990 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача - ОСОБА_13 , який на час смерті проживав та був зареєстрований на за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 – залишилися: його дружина ОСОБА_3 та діти – донька ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Спадщину ОСОБА_3 прийняли відповідно до вимог закону. Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В., була відкрита спадкова справа № 831/93р. 03 грудня 1993 року Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В., ОСОБА_15 , було видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 грудня 1993 р., зареєстровано в реєстрі за № 1- 2910 – на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно належало померлому ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 16 листопада 1993 року виконавчим комітетом Русько-Лозівської селищної ради народних депутатів та зареєстрованого 21.11.1993р. в Дергачівському МП бюро технічної інвентризації за №4-580. На іншу частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , як дружині померлого, ОСОБА_5 було видано Свідоцтва про право власності від 03.12.1993 р., зареєстровано в реєстрі за №1-2908, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Задоріною Т.В., на підставі ст.22 КоБС України. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 років померла позивача матір ОСОБА_3 . 07.02.1995 ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті вона заповіла своїм дітям: сину ОСОБА_2 і доньці ОСОБА_1 . За даними Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області спадщину після смерті ОСОБА_17 , її дочка ОСОБА_1 , прийняла, подала заяву про прийняття спадщини до нотарільної контори у встановлений законом строк. До спадкового майна входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами літ. «А-1», загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м. , та земельна ділянка загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Рішення №22 від 23 лютого1996 року «Про передачу присадибних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради у приватну власність, згідно декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №15-92 та на підставі заяв громадян с. Руська-Лозова виконавчий комітет Русько-Лозівської селищної ради народних депутатів передав безоплатно в приватну власність присадибну земельну ділянку ОСОБА_18 - площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Громадянка ОСОБА_9 отримавши присадибну ділянку землі в приватну власність буде використовувати її за цільовим призначенням. За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0,1500 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 має кадастровий номер 6322082001:00:000:2402. Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082001:00:000:2402, площею 0,1500 га, що розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. Таким чином проведення державної реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку слід звернутися до державних реєстраторів прав на нерухоме майно. Під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082001:00:000:2402, необхідно врахувати вірну площу земельної ділянки 0,1500 га, зазначену в Державному земельному кадастрі, оскільки ця площа є результатом виконання топографо-геодезичних робіт на загальній земельній ділянці. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ- 3202491122025 від 17.12.2025р.) підтверджує факт, що земельна ділянка площею 0,1500га. розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд має кадастровий номер 6322082001:00:000:2402. Даний Витяг сформовано на замовлення. За життя ОСОБА_5 не встигла виконати вимоги законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за нею права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса позивач не змогла. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Оленою Мєзєвою від 13 листопада 2025 року, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері – ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно довідки Дергачівської міської ради Харківської області від 15.05.2025 року за №1573/03-32, що долучена до матеріалів спадкової справи №993/2009, зазначено, в даних реєстру територіальної громади та облікових данних архівної картотеки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_17 – відсутня, через пожежу в приміщенні Русько-Лозівського старостинського округу Дергачівської міської ради, внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ в травні 2022 року, було знищено саме приміщення, всю документацію з оргхтехнікою. Будинкова книга спадкоємцем не була надана. Тому відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих та осіб, які проживали на день смерті з ОСОБА_19 . При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Олена Мезєва роз`яснила їй процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

28 січня 2026 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10 год 30 хв 16.02.2026 та витребувано з Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області докази.

10.02.2026 на виконання ухвали суду від 28.01.2026 до суду надійшли витребувані докази.

16 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 16.03.2026.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги позивача визнав.

У судове засідання представник Дергачівської міської ради – Шенькарук С.М. не з`явилася, направила через систему «Електронний суд» заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника відповідача, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_4 , 1915 року народження, та ОСОБА_5 , 1916 року народження, уклали шлюб 10.02.1937 року, що вбачається з архівної довідки 01-44/2318-2320 та копії актового запису про шлюб № 9.

ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_20 «російською мовою ОСОБА_7 ») народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_1 від 10 травня 1958 р., актовий запис №45. Її батьками в свідоцтві зазначені: батько ОСОБА_4 (російською мовою « ОСОБА_4 »), мати ОСОБА_9 , (російською мовою « ОСОБА_3 »).

ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_2 від 19 квітня 1944р., актовий запис №23. Його батьками в свідоцтві зазначені: батько ОСОБА_4 (російською мовою « ОСОБА_4 »), мати ОСОБА_9 , (російською мовою « ОСОБА_3 »).

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00051187844 від 14.05.2025, ОСОБА_21 03 серпня 1979 року уклала шлюб з ОСОБА_22 . Прізвище нареченої після реєстрації шлюбу – ОСОБА_23 . 06.12.1983 шлюб розірвано, номер актового запису: 787.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 03.03.1990, ОСОБА_24 03 березня 1990 року уклала шлюб з ОСОБА_12 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_25 .

03 березня 1990 року, ОСОБА_26 , уклала шлюб з ОСОБА_12 , який був зареєстрований в м.Харкові Київський відділ РАГС, актовий запис № 208 від 03 березня 1990 р.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00051187874 від 14.05.2025, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03 грудня 1993 року Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В., ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 грудня 1993 року, зареєстровано в реєстрі за № 1- 2910 – на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно належало померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 16 листопада 1993 року виконавчим комітетом Русько-Лозівської селищної ради народних депутатів та зареєстрованого 21.11.1993 в Дергачівському МП бюро технічної інвентризації за №4-580.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 03.12.1993, на іншу 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , як дружині померлого, ОСОБА_18 було видано Свідоцтва про право власності від 03.12.1993 р., зареєстровано в реєстрі за №1-2908, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Задоріною Т.В., на підставі ст.22 КоБС України.

З інформаційної довідки КПТІ «Інвенрос» № 01-22/184 від 22.05.2025, вбачається, що станом до 01.01.2013 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири), зареєстрований: в 1/2 ч. за ОСОБА_27 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене старшим державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Задоріною Т.В. від 03.12.1993р. р.№1-2910, та в 1/2 ч. за ОСОБА_27 , на підставі свідоцтва про право власності, посвідчене старшим державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Задоріною Т.В. від 03.12.1993р. р.№1-2908.

Згідно Рішення №22 від 23 лютого1996 року «Про передачу присадибних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради у приватну власність, згідно декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №15-92 та на підставі заяв громадян с. Руська-Лозова виконавчий комітет Русько-Лозівської селищної ради народних депутатів передав безоплатно в приватну власність присадибну земельну ділянку ОСОБА_18 - площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Громадянка ОСОБА_9 отримавши присадибну ділянку землі в приватну власність буде використовувати її за цільовим призначенням.

За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0,1500 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 має кадастровий номер : 6322082001:00:000:2402.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082001:00:000:2402, площею 0,1500 га, що розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ- 3202491122025 від 17.12.2025), земельна ділянка площею 0,1500 га. розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд має кадастровий номер 6322082001:00:000:2402.

ТОВ «ПРОЄКТУВАЛЬНИК» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарчих будівель і споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджуються технічним паспортом на житловий будинок садибного типу станом на 27 жовтня 2025 р., виготовленим ФО-П ОСОБА_28 .

Відповідно до виготовленого технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, будівництво було завершено в 1940 році, про що є відповідні відомості у технічному паспорті та складена характеристика на зазначений житловий будинок садибного типу.

Відповідно до заповіту, який складений 07 лютого 1995 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Русько-Лозівської селищної Ради народних депутатів, Дергачівського району Харківської області ОСОБА_29 , зареєстрований в реєстрі за №14, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не перебувало та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на, що вона по закону буде мати право заповіла своїм дітям – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 03.05.2009, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 років, про що Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 41.

За даними Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області спадщину після смерті ОСОБА_5 , її донька ОСОБА_1 , прийняла, подала заяву 27.10.2009 про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк.

Згідно довідки селищного голови Русько-Лозівської сільської ради №02-21/942 від 05.05.2009, ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала з нею (без реєстрації) в АДРЕСА_1 , і здійснювала за нею догляд. Інші особи не зазначені.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена, що підтверджується листом в.о. завідувача Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Олени Мезєвої вих. № 216/01-16 від 10.02.2026 року, витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84115957 від 09.10.2026, з якого вбачається, що за вказаними параметрами запиту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі наявна інформація, а саме: спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі 48342867, стан: чинний, дата заведення: 27.10.2009, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №84115965 від 09.02.2026, з якого вбачається, що за вказаними параметрами запиту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі наявна інформація, а саме: заповіт, номер у Спадковому реєстрі: 48153073, стан: чинний.

Згідно постанови №2168/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Оленою Мєзєвою від 13 листопада 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері – ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно довідки Дергачівської міської ради Харківської області від 15.05.2025 року за №1573/03-32, що долучена до матеріалів спадкової справи №993/2009, зазначено, в даних реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_17 – відсутня, через пожежу в приміщенні Русько-Лозівського старостинського округу Дергачівської міської ради, внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ в травні 2022 року, було знищено саме приміщення, всю документацію з оргхтехнікою. Будинкова книга спадкоємцем не була надана. Тому відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих та осіб, які проживали на день смерті з ОСОБА_3 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 3 ст.1269 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом установлено, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 є рідною матір`ю ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

На час своєї смерті, ОСОБА_3 проживала у будинку АДРЕСА_1 , який належав їй на праві власності, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В даному випадку спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 01 січня 2004 року та продовжують існувати у даний момент.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, до цих спірних правовідносин мають застосовуватися положення ЦК УРСР 1963 р.

У відповідності до ст. ст. 524, 525 ЦК УСРС 1963 р., які діяли на момент смерті, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Дії, що свідчать про прийняття спадщини встановлено ст. 549 ЦК УРСР. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

З огляду на заповіт, складений 07 лютого 1995 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Русько-Лозівської селищної Ради народних депутатів, Дергачівського району Харківської області ОСОБА_29 , зареєстрований в реєстрі за №14, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не перебувало та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на, що вона по закону буде мати право заповіла своїм дітям – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Спадкоємець ОСОБА_2 від спадщини, що залишилась після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , відмовився на користь ОСОБА_1 . До суду ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову.

Спадкоємець ОСОБА_1 спадщину, що залишилась після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 прийняла шляхом вчасного звернення до нотаріальної контори із заявою.

Отже, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 , оскільки прийняла спадщину після своєї матері, шляхом вчасного звернення до нотаріальної контори із заявою. Крім того, згідно довідки селищного голови Русько-Лозівської сільської ради №02-21/942 від 05.05.2009, ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала з нею (без реєстрації) в АДРЕСА_1 , і здійснювала за нею догляд. Інші особи які б мали обов`язкову частку у спадковому майні не зазначені.

Згідно з Цивільним кодексом УРСР 1963 року (ст. 535), неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка).

Судом встановлено, що ніхто із заявим про прийняття спадщини після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 з 2009 по 2026 рік не звертався. Матеріали спадкової справи не містять вказаних заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 2 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно до п.п. 2 п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (далі – Декрет), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Якщо громадянин помер, не отримавши державного акта на право власності на земельну ділянку, його спадкоємці мають право оформити право власності на дані земельні ділянки вже на своє ім`я. Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст. 1296 Цивільного кодексу України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Згідно матеріалів справи, була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується листом в.о. завідувача Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Олени Мезєвої вих. № 216/01-16 від 10.02.2026 року, витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №84115957 від 09.10.2026, з якого вбачається, що за вказаними параметрами запиту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі наявна інформація, а саме: спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі 48342867, стан: чинний, дата заведення: 27.10.2009, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №84115965 від 09.02.2026, з якого вбачається, що за вказаними параметрами запиту ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі наявна інформація, а саме: заповіт, номер у Спадковому реєстрі: 48153073, стан: чинний.

Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно постанови №2168/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Оленою Мєзєвою від 13 листопада 2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері – ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно довідки Дергачівської міської ради Харківської області від 15.05.2025 року за №1573/03-32, що долучена до матеріалів спадкової справи №993/2009, зазначено, в даних реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_5 – відсутня, через пожежу в приміщенні Русько-Лозівського старостинського округу Дергачівської міської ради, внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ в травні 2022 року, було знищено саме приміщення, всю документацію з оргхтехнікою. Будинкова книга спадкоємцем не була надана. Тому відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих та осіб, які проживали на день смерті ОСОБА_3 .

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, враховуючи ті обставини, що позивач надала суду достатньо доказів, які підтверджують позовні вимоги, суд вважає, що позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 , правомірно набуває право власності на вказаний будинок та земельну ділянку .

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, враховуючи, що позивач не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна та оформити спадщину, зареєструвати право власності, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що неможливість позивача реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, з підстав знищення документів, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, становить порушення її права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Европейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок: літ. «А-1», загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2402 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач: Дергачівська міська рада, місце знаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, 5, ЄДРПОУ 04059496.

Повний текст рішення складено 20 березня 2026 року

Суддя Н. В. Коваленко