Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №195/88/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/88/26

1-кп/195/51/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: судді – ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.01.2026 року за № 12026041590000002 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Томаківка, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, студент 2 курсу «Запорізького металургійного фахового коледжу Запорізького національного університету», має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України, визнається таким, що не має судимості ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел на вчинення домашнього насильства, тобто спричинення систематичного психологічного насильства відносно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме: своєї співмешканки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , протягом періоду часу з 11.01.2025 по 02.01.2026, діючи умисно, протиправно, системно, неодноразово вчиняв домашнє насильство у формах фізичного та психологічного насильства, що призвело до фізичних та психологічних страждань, а також до погіршення якості життя потерпілої особи.

Так, ОСОБА_3 , 11.01.2025 року близько о 16:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, виражаючи своє незадоволення у відносинах із ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив психологічне насильство, як форму домашнього насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, а також дій та висловлювань, що принижують і залякують особу, що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

Потерпіла ОСОБА_5 реально усвідомлюючи небезпеку відносно себе від домашнього насильства, здійснила виклик працівників Національної поліції, який зареєстровано в журналі єдиного обліку чергової частини відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за №253 від 14.01.2025 року.

За вказаним фактом 14.01.2025 року відділенням поліції №3 Нікопольського районного управління поліціїГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, серії ВАД №182799, за результатами розгляду якого Томаківським районним судом Дніпропетровської області 27.01.2025 року винесено постанову у справі №195/78/25, якою останнього визнано винним у скоєнні зазначено адміністративного правопорушення.

Продовжуючи свою систематичну злочинну діяльність, ОСОБА_3 , 27.06.2025 року близько 20:50 год., перебуваючи за місцем мешкання знайомої, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, виражаючи своє незадоволення у відносинах із ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив психологічне насильство, як форму домашнього насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, а також дій та висловлювань, що принижують і залякують особу, що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

Потерпіла ОСОБА_5 реально усвідомлюючи небезпеку відносно себе від домашнього насильства, здійснила виклик працівників Національної поліції, який зареєстровано в журналі єдиного обліку чергової частини відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за №3296 від 27.06.2025 року.

За вказаним фактом 01.07.2025 року відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській областістосовно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП, серії ВАД №410911, за результатами розгляду якого Томаківським районним судом Дніпропетровської області 09.07.2025 року винесено постанову у справі №195/1039/25, якою останнього визнано винним у скоєнні зазначено адміністративного правопорушення.

Продовжуючи свою систематичну злочинну діяльність, ОСОБА_3 , 31.08.2025 року близько 04:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, виражаючи своє незадоволення у відносинах із ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив психологічне насильство, як форму домашнього насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, а також дій та висловлювань, що принижують і залякують особу, що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

Потерпіла ОСОБА_5 реально усвідомлюючи небезпеку відносно себе від домашнього насильства, здійснила виклик працівників Національної поліції, який зареєстровано в журналі єдиного обліку чергової частини відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за №4560 від 31.08.2025 року.

За вказаним фактом 01.09.2025 року відділення поліції №3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській областістосовно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП, серії ВАД №448932, за результатами розгляду якого Томаківським районним судом Дніпропетровської області 29.09.2025 року винесено постанову у справі №195/1466/25, якою останнього визнано винним у скоєнні зазначено адміністративного правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_3 будучи попередньо неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності, останній раз – 01.09.2025, за вчинення домашнього насильства, проте, після вжиття вказаних заходів реагування правильних висновків для себе не зробив та продовжив свою протиправну поведінку.

Згідно висновку експертизи № 01/01/26 від 19.01.2026 року, наслідки перенесених подій призвели до появи негативних психоемоційних змін у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , існують підстави для констатації надлишкових перешкод, які створилися у її життєдіяльності внаслідок дій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зумовили порушення звичного стереотипу її життєдіяльності, завдали утиску фундаментальним особистим цінностям та потребам підекспертної в особистому благополуччі, в продуктивній життєдіяльності. Урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особливості ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ситуації, що досліджуються у кримінальному провадженні, є для ОСОБА_5 психотравмуючими (стресогенними), що безпосередньо викликає психологічний дискомфорт, зумовивши тривалі та інтенсивні психологічні страждання, які існують на дату проведення психологічної експертизи. Внаслідок дій ОСОБА_3 у ОСОБА_5 наявні тривалі, інтенсивні й негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання, зміст яких локалізований у межах досліджуваної ситуації.

Таким чином, дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи.

В судовому засіданні обвинувачений погоджуючись з вищенаведеними обставинами, вину визнав, пояснює свою протиправну поведінку своєю легковажністю та постійними ревнощами зі своєї сторони. Щиро розкаюється в скоєному, просить суд суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, проте надіслала до суду клопотання в якому просить розглянути справу без її часті, просить суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які визнали фактичні обставини злочину і не оспорюють, пересвідчившись в правильності розуміння учасниками судового провадження змісту фактичних обставин злочину, в добровільності їх позиції, роз`яснивши обмеження, щодо оскарження таких обставин, суд визнав у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, недоцільним дослідження доказів на підтвердження фактичних обставин справи та обмежитись лише допитом обвинуваченого, дослідженням відомостей, що характеризують особу обвинуваченої. Окрім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 К. (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до характерезуючих матеріалів обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання, скарг відносно нього не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет злочину, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченою добровільно, значення змісту якого він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі його самовикриття.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

До обставин, пом`якшуючих покарання ОСОБА_3 суд відносить його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення який згідно ст. 12 КК України є не тяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_3 який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Вчинив кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинувачений є суб`єктом інкримінованого йому злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи також, що обвинувачений вину визнав розкаявся, враховуючи також позицію потерпілої, яка просить призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі та враховуючи досудову доповідь Нікопольського районного відділу № 3 філії ДУ «Центру пробації» у Дніпропетровській області, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкцій ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, передбачених ст.59-1 та ст.91-1 КК України.

Крім того, згідно з ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки. Згідно з п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, одним із таких обов`язків є направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч.3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Пунктом 10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить направлення кривдника на проходження програми для кривдників (ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (ч.ч.1,2 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та позицію прокурора, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, згідно з п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме, направити його для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці до Томаківської селищної ради Нікопольського району дніпропетровської області.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду

У відповідності до ст.59-1 та ст.91-1 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробійною програмою для кривдників.

Застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, та направити його до Томаківської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність за ст.390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1