Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №214/7238/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7238/25

2/214/614/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №214/7238/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025 представник позивача ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» Альховська І.Б. звернулась до суду із позовною заявою шляхом її подання через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (зареєстровано 24.07.2025), у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №ПКК/111816 від 25.06.2021 у загальному розмірі 69 822,75 грн., що складається з: заборгованості строкового тіла кредиту – 9 958,03 грн.; простроченого тіла кредиту – 18 032,98 грн.; прострочених відсотків – 19 346,45 грн.; строкових відсотків – 22 485,29 грн.; а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн., та витрат на правову допомогу – 6 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДОБАНК» було укладено кредитний договір №ПКК/111816 від 25.06.2021, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позичальник ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 заборгованість за кредитним договором №ПКК/111816 від 25.06.2021 складає 69 822,75 грн. Разом з тим, за період з 09.11.2023 по 31.05.2025 на суму заборгованості, відповідно до умов кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 08.11.2023 у розмірі 47 337,46 грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 22 485,29 грн. Відтак, загальна сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором складає 69 822,75 грн.

08.11.2023 у правовідносинах за вказаним зобов`язанням було здійснено заміну кредитора: з АТ «КРЕДОБАНК» на ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» на підставі договору факторингу. Боржника ОСОБА_1 було повідомлено про заміну кредитора шляхом направлення досудової вимоги про виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.

12.12.2024 рішенням №12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» змінено найменування товариства на ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС».

Оскільки кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, тоді як позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №ПКК/111816 від 25.06.2021 у розмірі 69 822,75 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.39).

Представник позивача – Альховська І.Б. про свою участь в судовому засіданні не заявила, згідно з клопотанням, викладеним у прохальній частині позову (п.3 а.с.5 розворот), просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи у суді був належним чином повідомлений усіма способами, передбаченими процесуальним законодавством та ст.128 ЦПК України. Своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також належне повідомлення відповідача та відсутність відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі рішення на підставі наявних доказів.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДОБАНК» було укладено кредитний договір №ПКК/111816 від 25.06.2021, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути отриманий кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі у строки та на умовах, визначених кредитним договором і графіком погашення заборгованості.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 08.11.2023 утворилась заборгованість у розмірі 47 337,46 грн., яка складається зі строкового тіла кредиту, простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків. За період з 09.11.2023 до 31.05.2025 на суму заборгованості відповідно до умов кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 22 485,29 грн., у зв`язку з чим загальна сума заборгованості становить 69 822,75 грн.

Крім того, 08.11.2023 право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло від АТ «КРЕДОБАНК» до ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС», про що боржника було повідомлено шляхом направлення досудової вимоги та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні.

Надалі рішенням учасника товариства від 12.12.2024 №12/12/24-1 змінено найменування товариства на ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконано, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 69 822,75 грн., яку представник позивача просить стягнути у судовому порядку, а також стягнути понесені судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на правничу допомогу. Крім того, з метою досудового врегулювання спору на адресу проживання відповідача ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, однак останній залишив її без реагування.

Відповідачем ОСОБА_1 розрахунок заборгованості не спростовано. Доказів відсутності заборгованості або належного виконання зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять, і відповідачем суду таких доказів не надано.

Відтак, позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином. З наданого позивачем розрахунку станом на 08.11.2023 та виписки по рахунку за період з 02.11.2020 до 31.05.2025 вбачається, що позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Також, судом встановлено, що 08.11.2023 право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло від АТ «КРЕДОБАНК» до ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС», про що боржника було повідомлено шляхом направлення досудової вимоги та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні. Надалі рішенням учасника товариства від 12.12.2024 №12/12/24-1 змінено найменування товариства на ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Згідно до ч.1,2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем, всупереч положенням ст.12,81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх зобов`язань та спростування вимог позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №ПКК/111816 від 25.06.2021 станом на 08.11.2023 у розмірі 47 337,46 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 9 958,03 грн.; простроченої заборгованість за тілом кредиту – 18 032,98 грн.; заборгованості за відсотками – 19 346,45 грн., так як в судовому засіданні встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором склалася заборгованість, яка в добровільному порядку боржником не погашена.

Крім того, позивачем після відступлення права вимоги, відповідно до умов кредитного договору, нараховано відсотки за користування кредитом за період з 09.11.2023 по 31.05.2025 на суму заборгованості, зокрема станом на 28.02.2025 у розмірі 22 485,29 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово (наприклад, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16) звертала увагу на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Подібний за змістом висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Сторонами при укладанні договору були визначені усі істотні умови договору, зокрема строк (термін) кредитування, а саме 36 місяців, терміном дo 24 червня 2024 poку.

Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував відсотки за неналежне (прострочене) виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором за період з 09.11.2023 до 31.05.2025.

Відповідно до положень ст.ст.525-526, 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також відсотки за користування грошовими коштами (3?% річних), якщо інше не встановлено договором чи законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано детального розрахунку нарахованих відсотків за весь спірний період, що є істотним недоліком обґрунтування позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін. Детальний розрахунок є обов`язковим доказом для встановлення розміру та підстави нарахування відсотків, і без такого розрахунку суд не може самостійно визначити розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин відповідні позовні вимоги у цій частині не відповідають вимогам доказовості та підлягають відхиленню.

Крім того, суд встановив, що відсотки, нараховані з відповідача ОСОБА_1 за період з 25.06.2024 до 31.05.2025, були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору (до 24.06.2024 включно).

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору право на нарахування відсотків, що випливає з договору фінансового характеру, припиняється з моменту закінчення строку дії такого договору. У цій частині нарахування у розмірі 22 485,29 грн. є необґрунтованим і поза межами чинних правовідносин сторін, оскільки юридичний зв`язок між нарахуванням процентів і строком дії основного обов`язку, передбаченого договором, відсутній.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів у частині стягнення процентів за користування сумою позики. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку кредитування викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18). Зокрема, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, виходячи з визначених законодавством вимог доказовості та підстав нарахування процентів за грошовими зобов`язаннями, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення відсотків у частині відсутності обґрунтування розрахунку та нарахування після закінчення строку дії кредитного договору не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести позивач в зв`язку із розглядом справи становить - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Судові витрати позивача на оплату послуг адвоката Альховської І.Б. підтверджуються наявним в матеріалах справи договором про надання правничої допомоги №?24/01/25 від 24.01.2025, яким встановлено умови надання правничих послуг. Відповідно до п.4.5 договору, сторони погодили вартість гонорару адвоката за одну годину роботи у розмірі 2 000,00 грн. Фактичне надання послуг підтверджується актом наданих послуг №?1 до договору про надання правничої допомоги №?24/01/25 від 24.01.2025, відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг клієнту становить 6 000,00 грн.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 вказаного Кодексу), тобто, коли у сторони виникло зобов`язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020.

При цьому, відповідачем не подано до суду заперечень щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу саме у такому розмірі.

Згідно поданих позивачем документів вартість наданих послуг правової допомоги складає 6 000,00 грн.

Положенням п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному обсязі 47 337,46 грн. Враховуючи наведене, частка задоволених позовних вимог від загальної ціни позову становить 47 337,46 грн. / 69 822,75 грн. = 0,6779. Відповідно, пропорційний розмір витрат, понесених позивачем, складає: на сплату судового збору – 1 642,15 грн.; та на оплату професійної правничої допомоги – 4 067,40 грн.

З підстав викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 642,15 грн. та правничої допомоги в сумі 4 067,40 грн.

Керуючись ст.11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №ПКК/111816 від 25.06.2021 у загальному розмірі 47 337,46 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту – 9 958,03 грн.; простроченої заборгованість за тілом кредиту – 18 032,98 грн.; заборгованості за відсотками – 19 346,45 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» 1 642,15 грн. судового збору, пропорційно частині задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» 4 067,40 грн. витрат на оплату правничої допомоги, пропорційно частині задоволених вимог.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43231894, місцезнаходження юридичної особи: 79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 4, каб. 4.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення у справі складено та підписано без проголошення 18 березня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко