Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №187/47/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/47/26

2/0187/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09.01.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.03.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7662865 на суму 12 000,00 грн.

23.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №16/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 23.10.2024 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.10.2024 до Договору Факторингу 1, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 48 680,00 грн., яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 30 680,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 6 000,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Представник позивача уточнивши позовні вимоги просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024 у розмірі 30 480,00 грн., з яких 12 000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 18 480,00 грн. – заборгованість за відсотками (за 70 днів з 08.03.2024 по 17.05.2024) а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в позові просив розглядати справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

29.01.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що кредитний договір з ТОВ «ФК «ЕЙС» не укладався нею. Первісним кредитором була інша фінансова компанія. Вказує, що первісний кредитор повинен надати доказ належності права вимоги: договір відступлення права вимоги, реєстр переданих договорів із зазначенням її кредитного договору, повідомлення боржника про зміну кредитора, правомірність нарахування заборгованості після дати цесії, позивач таких доказів не надав, тому його вимоги є необґрунтованими. Розмір заборгованості вважає також необґрунтованим, оскільки позивач не надав детального розрахунку заборгованості за період та після викупу боргу.

Просить врахувати, що вона є дружиною військовослужбовця, мобілізованого та учасника бойових дій, а також матір`ю двох неповнолітніх дітей. З огляду на це, просить відмовити у стягненні штрафних санкцій та необґрунтованих відсотків або зменшити їх до розміру, співмірного з її платоспроможністю. Крім того вказує, на сімейні та життєві обставини, зазначаючи, що чоловік переніс чотири операції, вона перебуває на обліку в центрі зайнятості, 08.01.2026 зник безвісти її рідний брат. Це створює додатковий психологічний та соціальний тягар на сім`ю та впливає на її платоспроможність, на підтвердження чого надає відповідні докази, які відповідачка доповнює новими обставинами свого стану та фінансових можливостей у додаткових поясненнях від 19.02.2026, які надійшли до суду 23.02.2026.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачка зазначає про її звернення до позивача щодо реструктуризації боргу, однак позивач не запропонував реальної можливості мирного врегулювання боргу.

Щодо витрат на оплату правничих послуг в розмірі 7000,00 грн., зазначає, що ці вимоги повинні бути співмірними та обґрунтованими, чого позивач не довів.

29.01.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості створений та підписаний ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 7662865 від 08.03.2024 року.

ТОВ «Авентус Україна» та «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48 680,00 грн. (копія долучена до позовної заяви). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 та платіжною інструкцією №166 від 30 жовтня 2024, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу(копія долучена до позовної заяви). Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру Боржників, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» .

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем уклали Договір факторингу №16/05/25-Е від 16.05.2025 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16/05/25-Е від 16.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 48 680,00 грн (копія долучена до позовної заяви). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Прав Вимоги за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 та платіжними інструкціями №460 від 27.11.2025, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу (копія долучена до позовної заяви). Отже, підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Прав Вимоги – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Зважаючи на це , можна дійти обґрунтованого висновку, що Позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу.

Щодо витрат на правову допомогу представник позивача зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

16.02.2026 від відповідачки через «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі. В обґрунтування доводів заперечення вказує, що позивач стверджує, що набув право вимоги до неї на підставі Договору факторингу №16/05/25-Е від 16.05.2025. Проте, як основний доказ переходу права вимоги саме до неї, Позивач надає Акт прийому-передачі прав вимоги, датований 20.01.2025 (згідно з текстом відповіді на відзив). Позивачем не підтверджено безперервність ланцюга відступлення права вимоги.

Позивач вимагає стягнути 12 000,00 грн. тіла кредиту та 30 680,00 грн. відсотків. Позивач не надав чіткого щоденного розрахунку, який би підтвердив, що ці 30 680 грн. були нараховані виключно в межах строку дії договору.

Позивач просить стягнути 7 000,00 грн. витрат на адвоката, однак вона вважає цю суму 7 000 грн. завищеною та такою, що не відповідає критерію розумності.

Позивач маніпулює поняттям «зниженої» та «стандартної» ставки. Фактичне нарахування відсотків за ставкою 2,20% на день (803% річних) є несправедливою умовою договору в розумінні Закону «Про захист прав споживачів», оскільки створює істотний дисбаланс між правами та обов`язками сторін.

У зв`язку з чим, просить відмовити ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» у задоволенні позову в повному обсязі. У разі часткового задоволення — застосувати положення ст. 137 ЦПК України та зменшити витрати на правничу допомогу до мінімально можливого розміру.

Також просить долучити до матеріалів справи документи як докази складних сімейних та моральних обставин та врахувати ці обставини при вирішенні питання про суму стягнення та можливі пом`якшувальні заходи.

19.02.2026, 24.02.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Представник позивача стверджує, що відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. До позовної заяви долучено належну копію Розрахунку заборгованості, який відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Нарахування відсотків здійснено у повній відповідності до умов Кредитного договору, а саме 120 днів, що відповідає умовам погоджених Сторонами. Вказує, що відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення Позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого Позивачем розрахунку заборгованості, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Доводи відповідача щодо недоведеності факту переходу права вимоги за кредитним договором є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, так як позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав всі необхідні документи, які беззаперечно свідчать про законність та правомірність переходу права вимоги за Кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024.

Відповідач отримав кредитні кошти 08.03.2024, які мали бути повернені до 03.03.2025 Проте станом на дату подання позовної заяви та розгляду справи судом, тобто протягом майже двох років з моменту отримання кредитних коштів, Відповідач жодним чином не виконував умови кредитного договору щодо погашення основної суми боргу та нарахованих процентів, не вчиняв жодних активних дій щодо належного виконання своїх зобов`язань або досягнення домовленості про закриття заборгованості, що свідчить про істотне порушення ним умов кредитного договору. За таких обставин, саме у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у сумі 42 680,00 грн., яка підлягає стягненню на користь Позивача відповідно до умов договору. Прострочення виконання зобов`язання Відповідачем виникло не через обставини непереборної сили, а через його власну бездіяльність та невиконання договірних зобов`язань протягом всього строку кредитування. За таких обставин посилання Відповідача на обставини непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання є необґрунтованими, та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Звертають увагу суду, суду що Відповідач не заперечує щодо укладання Кредитного договору № 7662865 від 08.03.2024, щодо отримання грошових коштів, а отже, підтверджує невиконання взятих на себе зобов`язань

Позивач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну да достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.

Представник позивача просить суд врахувати при розгляді справи надані додаткові пояснення.

25.02.2026 від відповідачки надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача від 24.02.2026, після ознайомлення з якими вона звертає увагу суду на те, що позовна заява та наступні пояснення ТОВ «ФК «ЕЙС» мають ознаки шаблонних документів, які використовуються Позивачем у масовому порядку. У таких документах зазвичай змінюються лише анкетні дані відповідачів та суми. Позивач масово ініціює подібні справи, не враховуючи індивідуальні обставини та соціальний стан громадян. Вимога стягнути 7 000 грн. за складання таких автоматизованих документів є необґрунтованою та неспівмірною з критерієм розумності. Щодо спроби врегулювання спору (грудень 2025) зазначає, що позивач стверджує, що вона не зверталася за реструктуризацією. Це не відповідає дійсності. У грудні 2025 року вона зверталася до представників кредитора через електронну пошту, надаючи документи чоловіка (УБД, військовий квиток). На жаль, через надзвичайне моральне та психологічне навантаження, пов`язане із зникненням її рідного брата (08.01.2026) та щоденною роботою з реєстрами та правоохоронними органами, вона наразі не може віднайти відповідь кредитора у електронній пошті. Щодо суми боргу та правової позиції Верховного Суду вона заперечую проти нарахування відсотків поза межами строку дії договору. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (справа № 444/9519/12), право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється після закінчення визначеного договором строку кредитування. Оскільки кредит надавався на 360 днів, будь-які нарахування відсотків після цього терміну є незаконними. Позивач вимагає стягнути 12 000 грн. тіла кредиту та 30 680 грн. відсотків. Таким чином, решта суми (понад 33 000 грн), яку вимагає Позивач, є безпідставною «накруткою», що суперечить закону та усталеній судовій практиці. Щодо принципів справедливості та розумності Вважає вимоги Позивача про стягнення понад 48 000 грн. з безробітної матері двох дітей, дружини пораненого військовослужбовця та сестри зниклого безвісти бійця — цинічним зловживанням правом. Просить суд застосувати ст. 551 ЦК України та зменшити суму стягнення, оскільки вона є явно неспівмірною з моєю платоспроможністю та наслідками порушення зобов`язання.

27.02.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Позивач, у свою чергу, звертає увагу Суду на те, що вказані твердження Відповідача щодо звернення до представників кредитора через електронну пошту з метою врегулювання заборгованості є недостовірними, безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Інформація, наведена ОСОБА_1 , є вигаданою і наведена з очевидною метою створення формальних підстав для свого захисту. Водночас Відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би факт такої розмови.

Доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Представник позивача, вкотре зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

27.02.2026 від відповідачки надійшли додаткові пояснення, в яких вона пояснює, що позивач обґрунтовує нарахування процентів статтею 1048 ЦК України. Однак, згідно з усталеною судовою практикою та теорією права, у разі конкуренції загальної та спеціальної норм, застосуванню підлягає саме спеціальна норма (Lex specialis derogat legi generali). Спеціальним законом у цих правовідносинах є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII. Відповідно до п. 15 ст. 14 цього Закону, військовослужбовцям, а також їхнім дружинам (чоловікам), проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня НЕ нараховуються. Оскільки її чоловік, ОСОБА_2 , є військовослужбовцем (УБД), що підтверджено матеріалами справи, нарахування їй як дружині будь-яких процентів є прямим порушенням закону. Позивач, будучи професійною фінансовою установою, свідомо ігнорує цю заборону, що є проявом недобросовісності (ст. 3 ЦК України). Щодо офіційного статусу зниклого безвісти брата та споріднення Позивач безпідставно називає її твердження про обставини врегулювання боргу «вигаданими». На спростування цього наголошує: У матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин стосовно її рідного брата - ОСОБА_3 . Даний Витяг є офіційним документом, що згідно зі ст. 76, 82 ЦПК України підтверджує факт зникнення особи та документально доводить їх споріднення. З 12.01.2026 року вона перебуває в стані непереборної сили (форс-мажор), зумовленому розшуком брата. Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це сталося внаслідок обставин непереборної сили. Маніпуляції Позивача щодо неможливості надання нею скріншотів листування в таких умовах є цинічним зловживанням процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України). Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на адвоката має бути співмірним зі складністю справи. Оскільки Позивач заявив завідомо незаконні вимоги (нарахування процентів дружині військового), що суперечить п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, витрати на правничу допомогу за супровід такого позову не підлягають стягненню через недобросовісність Позивача.

Крім того, від відповідачки 27.02.2026 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати від ТОВ «ФК «ЕЙС»:

1. Докази фактичної оплати за відступлене право вимоги: копію платіжного доручення, що підтверджує здійснення розрахунку між ТОВ «ФК «ЕЙС» та первісним кредитором за придбаний портфель заборгованості, до якого входить борг Відповідача.

2. Витяг з Реєстру боржників (Додатку до Договору факторингу): у частині, що стосується Відповідача, із обов`язковим зазначенням реальної ціни (вартості) придбання права вимоги саме за її кредитним договором.

3. Первинне платіжне доручення: що підтверджує факт та дату перерахування коштів від первісного кредитора на її рахунок (картку) для встановлення реального розміру отриманого «тіла» кредиту (ст. 1046 ЦК України).

02.03.2026 від відповідачки надійшла заява про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та визнання дій Позивача зловживанням процесуальними правами, у якій вона просить суд повністю відмовити ТОВ «ФК «ЕЙС» у стягненні 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами. В обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до ст. 131-2 Конституції України та ст. 58 ЦПК України, представництво юридичної особи може здійснюватися її керівником у порядку самопредставництва. Оформлення договору про надання правничої допомоги Директором із самим собою (як адвокатом) є штучним створенням підстави для стягнення коштів, оскільки захист інтересів компанії є прямим посадовим обов`язком керівника .Позивач надав розрахунок, згідно з яким витрати складаються з: складання позовної заяви (2 год) — 5 000,00 грн.; вивчення матеріалів справи (2 год) — 1 000,00 грн.; складання адвокатського запиту — 500,00 грн.; складання клопотання — 500,00 грн. Проте, у Договорі Позивача зазначено: «Сума гонорару... сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта». Це свідчить про те, що Позивач не поніс жодних фактичних витрат. Оплата адвокату власнику є «умовною» і залежить від факту стягнення коштів з Відповідача. Стаття 137 ЦПК України передбачає відшкодування лише фактично понесених витрат. Спроба стягнути «гонорар успіху» за самопредставництво суперечить принципам розумності та справедливості. Зловживання процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України) Позивач свідомо подає шаблонний позов (продукт автоматизації) та вимагає 5 000 грн. за 2 години «роботи» Директора, приховуючи від суду факт власності адвоката на компанію. Такі дії спрямовані на безпідставне збагачення за рахунок Відповідача (дружини учасника бойових дій).

03.03.2026 від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача від 27.02.2026, в яких ОСОБА_1 просить суд:врахувати її щиру волю до врегулювання спору у грудні 2025 та визнати недобросовісною поведінку позивача щодо приховування цього факту; врахувати стан здоров`я її чоловіка (4 операції) та зникнення брата (08.01.2026) як поважні причини для звільнення від сплати відсотків та штрафних санкцій; повністю відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази. Витребувана інформація надійшла до суду 19.03.2026.

04.03.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Представник позивача пояснює, що при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час – ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До правової допомоги наданої Адвокатським бюро «Соломко та партнери» належить вивчення матеріалів справи, складання адвокатського запиту, складання клопотання про витребування доказів , а також складання позовної заяви. Вказану суму в розмірі 7000,00 грн. на надання правничої допомоги зазначено в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025. У зв`язку з чим, просить врахувати при розгляді надані додаткові пояснення.

04.03.2026 від відповідачки надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких вона просить суд: відмовити ТОВ «ФК «ЕЙС» у стягненні процентів, комісій та штрафів, обмежити суму стягнення виключно фактично отриманим «тілом» кредиту (з урахуванням ціни викупу боргу Позивачем), повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (7 000 грн.) через недобросовісність Позивача.

09.03.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Позивачем подано заяву на зменшення позовних вимог. Відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахування процентів здійснюються наступним чином: в період з 08.03.2024 по 17.05.2024 нарахування процентів здійснювалось за Стандартною процентною ставкою, тобто 264,00 грн. в день, що за 70 днів становить 18 480,00 грн. (Пункт 1.5.1. Договору). Отже, Позивач стягує не 42 680,00 грн., а 30 480,00 грн. у зв`язку з перерахуванням процентів враховуючи ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, позивачем 09.03.2026 подано заяву про зменшення/збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024 в розмірі 30 480,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

09.03.2026 від відповідачки надійшли заперечення на заяву про зменшення позовних вимог та додаткові пояснення позивача. Відповідачка звертає увагу суду на зміну представника Позивача. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які первинні документи (банківські виписки або платіжні інструкції), які б підтверджували факт, дату та суму реального зарахування коштів на її рахунок. Заперечує проти будь яких стягнень до моменту дослідження судом офіційної відповіді від банку. Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям, які захищають незалежність України, а також їх дружинам (чоловікам), проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня не нараховуються. Оскільки на момент укладення нібито існуючого договору (08.03.2024) її чоловік вже понад два роки захищав Україну у статусі УБД, нарахування будь-яких відсотків дружині УБД є незаконним з першого дня дії договору. Вимога про стягнення 7 000,00 грн. витрат на адвоката є безпідставною. Представник Позивача не надав суду базових доказів (виписки), що змусило суд самостійно займатися збором доказів. Така неналежна підготовка позову не може бути оцінена у вказану суму та перекладена на Відповідача.

11.03.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. В яких заначено, що позивач здійснив перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , який становить 30 480,00 грн, з яких 12 000,00 грн тіло кредиту; 70 днів кількість днів з 08 березня 2024 року по 17 травня 2024 року; 18 480,00 грн. загальна заборгованість за процентами, посилаючись на Закон України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року. Пільги для дружин (чоловіків) військовослужбовців, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців, застосовуються з 18 травня 2024 року.

12.03.2026 від відповідачки надійшли заперечення, в яких вона зазначає, що представництво інтересів Позивача здійснюється штатним юристом компанії Сахаровою О.І. (самопредставництво), яка подала останні три процесуальні документи. Витрати на оплату праці штатних юристів не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні ст. 137 ЦПК. Вимога про стягнення 7 000 грн є безпідставною та неспівмірною. Вказує, що її чоловік захищає Україну в лавах ЗСУ з 23.04.2022. Нарахування Позивачем відсотків за ставкою понад 800% річних (18 480 грн за 70 днів) є актом мародерства щодо сім`ї військовослужбовця та грубим порушенням п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.

20.03.2026 від відповідачки надійшли заперечення (щодо часткового визнання боргу, витребування доказів ціни факторингу та скасування незаконних витрат на правничу допомогу), в яких вона, як добросовісний учасник цивільних відносин, визнає заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 12 000,00 грн., яку фактично отримала і яку готова повернути. В обґрунтування заперечень також вказує, що робота представника за довіреністю (самопредставництво юридичної особи) не є професійною правничою допомогою і не може бути стягнута з Відповідача. Позивач на даний момент не поніс жодних витрат, а отже, не має права вимагати їх відшкодування. Вказує, що позивач просить стягнути 18 480,00 грн відсотків за 70 днів, що в 1,5 рази перевищує суму кредиту, а отримання надприбутку на сумі відсотків (154% за 2 місяці) за актив, викуплений з дисконтом, є зловживанням правом. Зауважує, що її сім`я перебуває у вкрай тяжкому моральному та матеріальному стані: її чоловік — військовослужбовець ЗСУ (з 23.04.2022), а її рідний брат — військовослужбовець, який зник безвісти під час захисту України. Вважає нарахування таких відсотків родині захисників грубим порушенням моральних засад суспільства. На підставі викладеного, просить суд: позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задовольнити частково у розмірі 12 000,00 грн. (тіло кредиту); повністю відмовити у стягненні відсотків (18 480,00 грн.) та витрат на професійну правничу допомогу (7 000,00 грн.); зобов`язати Позивача надати докази фактичної ціни викупу її боргу за договором факторингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 08.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 7662865 з використанням електронного підпису (одноразовий ідентифікатор A5641).

Згідно п. 1.1. Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ Мобільного застосунку "CreditPlus".

Відповідно до п. 1.2. Договору, На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 12000,00 гривень. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. (п.п. 1.3.-1.4. Договору)

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 2,09 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 07.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. (п.п. 1.5., 1.5.1., 1.5.2. Договору)

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 107040,00 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 106644,00 грн. (п.п. 1.10., 1.10.1, 1.10.2. Договору)

Встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Відповідно до довідки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за вих. №12102/24-Е від 27.11.2024 ОСОБА_1 08.03.2024 перераховано грошові кошти у сумі 12 000,00 грн. згідно кредитного договору № 7662865.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію від 08.03.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , Банком емітовано картку № НОМЕР_1 . Також надано виписку по рахунку за період з 08.03.2024 по 13.03.2024, з якої вбачається зарахування грошових коштів 08.03.2024 в сумі 12 000,00 грн.

23.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №16/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» заборгованість відповідача за кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024 становить 46 800 грн., яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 30 680,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 6 000,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно виписки з особового рахунку (за період з 16.05.2025-01.11.2025) ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 01.11.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024 становить 46 800,00 грн.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо переходу до нового кредитора права вимоги у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст. 625 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

За таких обставин неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов за договорами факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 та № 16/05/25-Е від 16.05.2025, це підтверджує належне відступлення права вимоги.

Враховуючи вищевикладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Тому доводи відповідача про відсутність доказів належності права вимоги не заслуговують на увагу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024.

Крім того, з договору №7662865 від 08.03.2024, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Суд зазначає, що клопотання відповідача про витребування доказів не є доцільним, оскільки матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів для вирішення спору та відхиляє посилання відповідача на доводи, що впливають на її платоспроможність, оскільки це не позбавляє її обов`язку виконання взятих на себе договором зобов`язань.

Однак, щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, заявлених до стягнення в сумі 18 480,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Суд зазначає, що розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.

Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що кредитором застосовувалися відсоткова ставка у розмірі 2,2% за кожен день користування кредитними коштами.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 18 480,00 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (12 000,00 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 6000,00 грн., що не перевищує 50% від тіла кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024 у розмірі 18 000,00 грн., яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6000,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1122,85 грн., що є пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-1 від 20.08.2025; додаткову угоду № 25770998502 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-1 від 20.08.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-1 від 20.08.2025, з переліком наданих правових та юридичних послуг на суму 7000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу підлягає сума у розмірі 2952,20 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 7662865 від 08.03.2024 станом на 01.11.2025 у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.), яка складається з: 12 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6000,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 4075,05 грн. (чотири тисячі сімдесят п`ять грн. 05 коп.), що складається з судового збору у розмірі 1122,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 2952,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; реквізити: НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001);

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя В.О. Говоруха