Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №212/14947/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/14947/25

2/212/1878/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання – Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності,-

В С Т А Н О В И В:

У провадження суду надійшла вказана позовна заяву, в обгрунтування якої вказано, що позивач та відповідач є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу № 20 від 19 січня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Барановим М.В. Вид власності – спільна часткова. Внаслідок постійних обстрілів житло було повністю знищено, на підтвердження чого надано відповідний акт обстеження. Сторони є співвласниками житлового будинку, який поділений на два окремих домоволодіння із різними входами, стінами, дворами та навіть адресами. Після повтомаштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_2 виїхала до рф і комунікація з нею неможлива. 01 листопада 2025 року позивачу було видано житловий сертифікат ЖС-01.11.2025-27725, але скористатись ним не має можливості, тому що при подачі заяви до органу реєстрації про припинення права власності її не було задоволено через відсутність заяви співвласника. Враховуючи викладене, просить припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити, вказуючи, що не має можливості отримати компенсацію за знищене житло через відсутність іншого співвласника, хоча насправді це будинок на два хазяїна, з окремим входами і різними адресами.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в порядку ч.1 ст.12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористалась, клопотань про відкладення розгляду справи та/або розгляду справи без її участі не направляла.

Суд, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач 19.01.2022 року за договором купівлі-продажу жилого будинку (1/2 його частки) набув право власності на частину житлового будинку з господарчими спорудами за АДРЕСА_1 . Зі змісту договору купівлі-прожажу вбачається, що за вказаною адресою розташований один житловий будинок загальною площею 97,2 кв.м, в тому числі житловою площею 62,2 кв.м., сарай – Б, сарай – В, гараж – Д, сарай – Е, сарай – З, сарай – И, майстерня – К, гараж – Л, огорожа - № 1,2,3,4,5,6, колонка - № 7 (а.с.17-18).

З інформації, яка наявна в Реєстрі речових прав на нерухоме майно і перевірена судом, встановлено, що об`єкт нерухомості з реєстраційним номером 114640614103 є єдиним житловим будинком під літерою А-1а загальною площею 97,2 кв.м, житловою площею 62,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Скалдовими частинами вказаного об`єкту нерухомого майна також є: сарай – Б, сарай – В, гараж – Д, сарай – Е, сарай – З, сарай – И, майстерня – К, гараж – Л, огорожа - № 1,2,3,4,5,6, колонка - № 7.

Згідно записів про право власності, що наявні в Реєстрі, позивач ОСОБА_1 є власником частини вказаного житлового будинку та відповідач ОСОБА_2 також є власником частини вказаного житлового будинку, без визначення відповідного розміру площі та складових частин об`єкта нерухомості.

Згідно Інформації, сформованої позивачем за допомогою додатку “Реєстру нерухомості” від 25 листопада 2025 року, позивач ОСОБА_1 є власником частини спірного житлового будинку(без визначення площі та складових частин), а відповідач ОСОБА_2 є власником частини спірного житлового будинку загальною площею 68,8 кв.м, житловою площею 30,70 кв.м, означеного на плані А-1а. Складові частини, що відносяться до неї: В-сарай, Д-гараж, Е-сарай, З-сарай, И-сарай, К- майстерня, Л-гараж, ; 4-6 – огорожа, № 7 – колонка (а.с.7).

З технічного паспорту на будинок вбачається, що об`єкт нерухомого майна за адресою: за АДРЕСА_1 є одноквартирним (садибним) цілісним житловим будинком, розділеним на дві частини суцільною стіною, який має два відокремлені входи.

20 жовтня 2025 року Комісією з обстеження об`єктів нерухомого майна, зруйнованих/пошкоджених внаслідок збройної агресії рф проти України складено Акт дистанційного обстеження № 143 будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено тип об`єкта нерухомого майна, згідно класифікатору - № 1110 «Одноквартирні житлові будинки», кількість поверхів – 1, загальна площа – 97,2 м.кв. За результатми обстеження встановлено, що будинок зруйновано, непридатно для відновлення та використання за цільовим призначенням, повністю втрата своєї економічної цінності, наявність зруйнованих несучих та огороджувальних конструкцій (а.с.10-12).

Згідно Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України від 01 грудня 2025 року, об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 114640614103 – будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 є непридатним для використання за цільовим призначенням, будинок зруйновано (непридатно для відновлення та використання за цільовим призначенням, повністю втрата своєї економічної цінності). Заявнику 01.11.2025 року нараховано компенсацію по програмі «єВідновлення», сформовано житловий сертифікат (а.с.8-9).

Таким чином, з досліджених судом документів встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є цілісним об`єктом нерухомого майна загальною площею 97,2 м.кв. з єдиним реєстраційним номером 114640614103 в Реєстрі нерухомості, а також має складові частини у вигляді сараїв, гаражу, майстерні та огорож, при цьому будинок має двох співвласників, яким належить по частини будинку без визначення та/або розподілу площі самого будинку та складових частин допоміжних будівель і споруд, що входять до складу будинку.

Судом також встановлено, що позивачу нараховано компенсацію по програмі «єВідновлення» та сформовано житловий сертифікат саме за результатами обстеження та оцінки будинку загальною площею 97,2 м.кв., однак за даними Реєстру нерухомого майна позивач є власником лише частини цього нерухомого майна, в той час як іншим співвласником частини є відповідач.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» N 2923-IX від 23 лютого 2023 року (надалі Закон), розмір компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, який перебуває у спільній власності двох та більше отримувачів компенсації, визначається пропорційно до розміру частки, яка належить відповідному співвласнику. Для цілей цього Закону співвласники знищеного об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважаються власниками рівних часток.

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.

Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

Велика палата Верховного суду у постанові від 23 квітня 2025 року (cправа № 357/3145/20, провадження № 14-36цс25) дійшла висновків, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень – також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Відповідно до ст..5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив суд припинити спільну часткову власність позивача та відповідача на спірний житловий будинок, не зазначаючи про необхідність виділення йому внатурі жодного майна та/або житлової площі, що на думку суду суперечить вимогам закону щодо способу припинення спільної часткової власності, визначеному статтею 367 ЦК України.

У позовній заяві позивач також посилався на те, що він не може реалізувати своє право на використання житлового сертифікату за знищене майно, оскільки при подачі до державного реєстратора заяви про припинення права власності йому було відмовлено через відсутність заяви іншого співвласника.

Відповідно до чт. 349 ЦПК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Відповідно до п.13 Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою КМУ № 600 від 30 травня 2023 року, право власності отримувача компенсації на знищений об`єкт нерухомого майна відповідно до частини двадцятої статті 8 Закону припиняється у зв`язку з його знищенням.

Отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна:

у випадку ухвалення Комісією рішення про надання компенсації шляхом надання грошових коштів для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку - після затвердження уповноваженим органом такого рішення Комісії і до моменту проведення виплати компенсації;

у випадку ухвалення Комісією рішення про надання компенсації шляхом видачі житлового сертифіката - після затвердження уповноваженим органом такого рішення Комісії і до дати нотаріального посвідчення договору про придбання житла з використанням житлового сертифіката.

Перевірка відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна (в порядку електронної інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру пошкодженого та знищеного майна).

Відповідно до ст..14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Відповідно до ст..37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши та проаналізувавши у сукупності надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підвтредження того, що відповідачем у даній справі у будь-який спосіб порушене, оспорюється чи не визнається будь-яке право позивача, в тому числі на компенсацію за зруйноване житло. При цьому відповідач як співвласник половини будинку також має право на отримання своєї частки компенсації за належене йому зруйноване майно.

Суд також зазначає, що за наявності незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій, або незгоди з діями чи бездіяльністю відповідних державних органів під час процедури реалізації житлового сертифікату, позивач не позбавлений права оскаржити таки рішення, діїї чи бездіяльність у визначений чинним законодавством спосіб.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог у зв,язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 20 березня 2026 року.

Суддя: М.Д. Власенко