Вирок від 19 березня 2026 р. у справі №173/1947/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 173/1947/25

№ 1-кп/207/155/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025041430000215 від 03.05.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, має середньо-спеціальну освіту, не працює, розлучений, на утримані неповнолітніх дітей не має, учасник бойових дій, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 03 травня 2025 року, у період часу з 09:00 год. до 12:00 год. перебував у житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , де у прохідній кімнаті будинку розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_7 1967 року народження. У період часу з близько 12:00 год. до 18:00 год. 03.05.2025 року (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували у приміщенні вказаного вище будинку та продовжували розпивати спиртні напої, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник конфлікт, у ході якогоОСОБА_6 прийшов в стан сильної агресії та, бажаючи заподіяти ОСОБА_7 тілесні ушкодження, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, цілеспрямовано наніс рукою зі скляною чаркою, яка знаходилася на столі, удар в район носу ОСОБА_7 . Далі, лівою рукою вдарив потерпілого в ділянку правого ока та носа, після чого наніс потерпілому правою рукою удар в ліву скроневу частину голови. Від даного удару ОСОБА_7 впав на підлогу, на спину, та вдарився головою. Не зупиняючись на здійсненному, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій і розуміючи при цьому можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 підійшов до потерпілого та з достатньою силою наніс не менше одного удару ногою в ліву та праву ділянки тулуба ОСОБА_7 , після цього, продовжуючи свій протиправний умисел на завдання тілесних ушкоджень невизначеної тяжкості, ОСОБА_6 брав потерпілого за куртку та бив об підлогу, внаслідок чого останній вдарявся головою.

У результаті умисних насильницьких дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 20250604010001940/1043-Е від 25.06.2025 року спричинено: внутрішньочерепна травма – рубці, як наслідок загоєння забійних ран, в проекції правої надбрівної дуги та над зовнішнім кінцем лівої надбрівної дуги; параорбітальні гематоми з обох сторін та садно правої лобної ділянки (згідно меддокументації); крововиливи в товщі м`яких покривних тканин голови в правій лобно-скроневій ділянці з розповсюдженням на правий скроневий м`яз та в лівій скроневій ділянці з розповсюдженням на лівий скроневий м`яз; неконсолідований перелом кісток носу 3 крововиливом в м`яких тканинах; пластинчасті крововиливи під твердою мозковою оболонкою в лівій тім`яно-потилично-скроневій ділянці з розповсюдженням на ліву половину середньої черепної ямки та в правій тім`яно-потиличній ділянці; крововиливи під м`якою мозковою оболонкою на випуклій поверхні обох півкуль мозку, в ділянці полюсу правої потиличної частки та в ділянці обох лобних полюсів; крововиливи в речовині мозку з ділянками забиття в ділянці полюсів обох лобних часток, в міжпівкульній ділянці над таламічними горбами; крововилив під оболонкою обох гемісфер мозочка по верхньо-задній поверхні; набряк речовини головного мозку.

Виявлені при експертизі трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли задовго до настання смерті, можливо в термін вказаний в медичній документації та постанові, від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), відносяться до Тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті (згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 р.).

Враховуючи характер та механізм утворення тілесних ушкоджень, а саме, що вони виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути рука зжата у кулак, нога або інші тупі тверді предмети з аналогічними характеристиками. Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа у морзі, а також беручи до уваги термін тривалого перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні, за час якого частина зовнішніх ушкоджень загоїлася, у зв`язку з чим враховуючи дані медичної карти стаціонарного хворого № 26839 та Висновку експерта № 71 від 13.05.2025 року, експерт доходить висновку, що потерпілому в ділянку голови було спричинено не менше 4-6 механічних дій, в ділянку тулуба не менше 1-ї механічної дії, в ділянку правої нижньої кінцівки- не менше 1-ї механічної дії.

Смерть ОСОБА_8 настала від внутрішньочерепної травми з пластинчатими крововиливами під твердою мозковою оболонкою, з крововиливами під м`якими мозковими оболонками мозку та мозочку, крововиливами в речовині головного мозку з ділянками забиття в обох півкулях мозку, клінічний перебіг якої ускладнився розвитком набряку речовини мозку деструктивного характеру, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа та даними судово-гістологічного дослідження.

З медичної карти стаціонарного хворого №е6839, складеної на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР» відомо, що: «...Згодом, о 11:30 01.06.25, на фоні вкрай тяжкого стану у хворого виникла зупинка серцевої діяльності за типом асистолії. Розпочато реанімаційні заходи о 11:30. Протягом 30 хв реанімаційні заходи безуспішні. О 12:00 01.06.25 констатована біологічна смерть хворого».

Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме, у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що на початку травня 2025 року около 10:00 годин він прийшов за місцем проживання ОСОБА_7 , який в цей час виконував роботи по господарству та попросив у нього допомоги. Вони разом виконали роботи по господарству. Після цього, ОСОБА_7 запропонував йому вжити спиртні напої. Вони випили на двох пляшку горілки, потім ОСОБА_7 дістав пляшку коньяку, який вони також випивали. Вони розмовляли на різні теми. Під час розмови між ним виникла суперечка через розбіжності у поглядах. ОСОБА_7 висловився щодо порядності його колишньої дружини, це його розлютило і він ударив ОСОБА_7 . Він наносив ОСОБА_7 хаотичні удари по різним частинам тіла. Як точно все відбувалось, він не пам`ятає, оскільки був у стані алкогольного сп`яніння. Коли він припинив завдавати побої ОСОБА_7 , він викликав швидку та поліцію. Він не пам`ятає коли вони приїхали, оскільки був сильно п`яний. ОСОБА_7 проживав разом з дружиною ОСОБА_4 , яка є його рідною сестрою. Він надавав на лікування ОСОБА_7 100000,00 грн. Він дуже шкодує про вчинене та вважає, що якби він перебував у тверезому стані, він ніколи би таке не вчинив.

У судовому засіданні прокурор просив розглядати дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим ОСОБА_6 .

Відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обставини провадження не оспорюються сторонами у випадку, коли обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор, потерпілий та інші учасники судового розгляду не висловлюють жодних заперечень проти встановлених обставин.

Присутні у судовому засіданні учасники кримінального провадження не заперечували проти розгляду кримінального провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Судом було роз`яснено обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок і наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а саме - щодо можливості оскарження вироку суду в разі застосування такої процедури судового розгляду лише в частині призначеного покарання.

Крім того, судом з`ясовано чи розуміє обвинувачений ОСОБА_6 зміст фактичних обставин, добровільність його позиції.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України, а саме, вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, шо спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне надання коштів на лікування потерпілого, наявність статусу учасника бойових дій.

Обставини, які згідно зі ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує обставини та тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває та доходить до висновку за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Призначене покарання ОСОБА_6 буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Вищевказане призначене покарання, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Суд відхиляє доводи захисника про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст.69 КК України, враховуючи таке.

Стаття 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом за відповідне кримінальне правопорушення, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Обставини чи сукупність обставин, які відповідно до положень ст. 69 КК надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили виокремлення привілейованих складів злочинів. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають перебувати в обумовленому взаємозв`язку із цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, обсягом, характером і змістом дій у вчиненні кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку вчиненого та/або небезпечність винуватого. Суд, посилаючись при призначенні покарання на ст.69 КК, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.

Суд зауважує, що підставою для застосування приписів ст. 69 КК є не просто наявність сукупності обставин, визнаних судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченому, такі обставини також повинні відповідати критеріям, які здатні, враховуючи особу обвинуваченої, істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто зменшувати його ступінь суспільної небезпеки до такого рівня, який виходить за межі, типові для кримінальних правопорушень цього виду (окремого його різновиду).

Згадані вище обставини чи сукупність обставин мають бути у причинному зв`язку з цілями кримінального правопорушення, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця.

Суд вважає, що встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, шо спричинило смерть потерпілого, вчиненого за наявності обставин, що обтяжують покарання, а тому відсутні підстави до обрання ОСОБА_6 заходу примусу із застосуванням ст. 69 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Питання процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно вимог ст.100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує відповідно до приписів ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371,373,374,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 07 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня його затримання за цим вироком суду та приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/104-25/20458-Д від 23.05.2025 у розмірі 3565 гривень 60 копійок та судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-25/24215-ТР від 24.06.2025 у розмірі 7131 гривень 20 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 09.05.2025 року на кофту сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору упаковану у спец. конверт НПУ; футболку блакитного кольору яку упаковано у спец. конверт НПУ; штани темно-синього кольору які упаковано у спец. конверт НПУ; кросівки чорного кольору які упаковано у спец. конверт НПУ- скасувати.

Речові докази по справі:

- кофту сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору упаковану у спец. конверт НПУ; футболку блакитного кольору яку упаковано у спец. конверт НПУ; штани темно-синього кольору які упаковано у спец. конверт НПУ; кросівки чорного кольору які упаковано у спец. конверт НПУ– знищити.

- спецпакет №5096629 в якому упаковано 3/п стр. та первинне пакування, та паперовий без номерний конверт опечатаний біркою НДЕКЦ в середині якого упаковано дактилокарта та первинне упакування – залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3ст.349 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1