Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №199/2882/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/2882/26

(3/199/1103/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

20.03.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В. при секретарі судового засідання Капацин Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі дистанційного судового провадження, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшли з Донецького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до 20.10.2025 займав посаду водія 34 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області, має звання – «майстер-сержант служби цивільного захисту»,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

за участю: прокурора – Малюги В.В. (в режимі відеоконференції), особи, яка притягується до відповідальності – ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи водієм 34 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області у званні - майстра-сержанта служби цивільного захисту та, згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, які пов`язані з корупцією, в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 45, п.п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі декларації (до 00 год. 00 хв. 21.10.2025), а саме лише об 11:28 годині 26.11.2025, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2025 по 20.10.2025), чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні провину у скоєнні даного правопорушення, пов`язаного з корупцією, визнав та пояснив, що 17.10.2019 він уклав контракт на проходження служби цивільного захисту та його було призначено на посаду водія 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області. Цього ж дня, тобто 17.10.2019 йому було присвоєно спеціальне звання «рядовий служби цивільного захисту». 17.02.2022 йому присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу «сержант служби цивільного захисту». З цього моменту він повинен був подавати декларації особи, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. 08.08.2023 йому було присвоєно чергове спеціальне звання молодшого начальницького складу «майстер-сержант служби цивільного захисту». 20.10.2025 він був звільнений із займаної посади у зв`язку із закінченням строку контракту. Він розумів, що після звільнення із займаною посади йому необхідно подати декларацію особи, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки перед звільненням – 13.10.2025, він був ознайомлений під підпис з антикорупційним законодавством щодо обов`язку подання декларації при звільненні та щорічної після звільнення. У зв`язку з тим, що після звільнення зі служби він вирішував питання щодо пошуку житла та перевезенням своєї родини з зони бойових дій, та в цей період він не мав комп`ютера із виходом в мережу Інтернет, вказану декларацію він подав несвоєчасно, а саме 26.11.2025. Якби працівники кадрової служби ДСНС України в Донецькій області роз`яснили йому в повному обсязі обов`язок та строки подачі декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі особи, яка припиняє діяльність, то він подав би таку декларацію вчасно. Просив суворо не карати.

Прокурор Малюга В.В. підтримала обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та просила суд визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а його вина у вчиненні даного правопорушення знайшла своє підтвердження, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законівУкраїни,поваги доправ,честі ігідності іншихгромадян,до правилспівжиття,сумлінного виконаннясвоїх обов`язків,відповідальності передсуспільством.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як конкретне правопорушення. Кожний склад правопорушення обов`язково складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу правопорушення, що виключає відповідальність особи за вчинене нею діяння.

Розглядаючи дану справу, суд виходить з того, що норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері запобігання корупції.

Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: за минулий рік; за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП характеризується виключно виною у формі прямого умислу за інтелектуальною ознакою.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП судом має бути встановлено за наслідками розгляду справи, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати відповідні декларації у певний строк, проте усвідомлено без наявності на те поважних причин вирішила їх не подавати і умисно не подала таку декларацію.

Згідно з приміткою вищезазначеної статті КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Крім того, підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є зокрема особи начальницького складу служби цивільного захисту.

Тобто обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій, встановлений ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин, в тому числі технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати або внаслідок некоректних дій або бездіяльності самого суб`єкта декларування, зокрема незнання закону.

Відповідно до п.п. 2) п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, декларація при звільненні – декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду. Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00:00 годин дня, наступного за днем припинення діяльності.

У відповідності до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Указом Президента України від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України введено воєнний стан який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 15) ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультативну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

У зв`язку з чим НАЗК відповідно до роз`яснень від 07.03.2022 року «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, проведення перевірок)», які розроблені з урахуванням положень Закону України від 03.03.2022 М 2115-ІХ «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та штих документів у період дії воєнного стану або стану війни» - відтерміновано обов`язок подання декларації.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції» правила декларування (подання або відтермінування) встановлює та змінює Верховна Рада України.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» № 3384-ІХ який набрав чинності 12.10.2023 року, відновлено обов`язок декларування.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Згідно з ст. 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду водія 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області та маючи спеціальне звання молодшого начальницького складу «майстер сержант служби цивільного захисту», згідно п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65-1 Закону «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюються дія Закону та відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону є суб`єктом декларування.

Таким чином ОСОБА_1 під час звільнення з посади водія 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області 20.10.2025 зобов`язаний був подати, зокрема декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2025 по 20.10.2025) не пізніше 20.11.2025, тобто до 00:00 години 21.11.2025.

.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу огляду від 14.01.2026, встановлено, що відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2025 по 20.10.2025) лише об 11:28годині 26.11.2025, тобто поза межами строку встановленого законом для подачі вказаного типу декларації.

Відповідно до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , встановлено, що останній розпочав заповнення розділів декларації за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2025 по 20.10.2025) о 10:02 годині 26.11.2025 та остаточно здійснив накладення цифрового підпису на електронний документ та підтвердив подання документу об 11:28годині 26.11.2025.

До 26.11.2025 ОСОБА_1 не вчиняв активних дій, направлених на подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2025 по 20.10.2025).

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», подавав декларації, в тому числі щорічні (загалом було подано до реєстру 10 електронних декларацій) шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua, тобто даними фактами підтверджено обізнаність ОСОБА_1 з порядком роботи реєстру та її вміння користуватися ним при заповненні та подачі декларацій.

При цьому, за час проходження служби в ГУ ДСНС України в Донецькій області ОСОБА_1 неодноразово був ознайомлений з вимогами та обмеженнями Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі: 27.03.2025, про що свідчить його підпис на Попередженні про недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень; 06.01.2025, про що свідчить його підпис на Пам`ятці стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства персоналом (кадрами) органів та підрозділів цивільного захисту та 13.10.2025, про що свідчить його підпис на Пам`ятці «При звільненні зі служби цивільного захисту (роботи) осіб начальницького складу та державних службовців ДСНС України», яка передбачає ознайомлення з вимогами ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Однак, будучи обізнаним з порядком роботи реєстру, враховуючи його вміння користуватися ним при заповненні та подачі декларацій, будучі попередженим про необхідність подання декларацій за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2024 по 20.10.2025), ОСОБА_1 не вжив заходів для своєчасного подання вказаного типу декларації.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали щодо вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема:

- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення № 26-2026 від 07.03.2026, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Протокол містить пояснення ОСОБА_1 по суті скоєного ним правопорушення: «З протоколом згоден, вину визнаю». Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ) роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;

- повідомленням 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області № 500019-1932/50001906 від 27.11.2025, яке адресовано до НАЗК, відповідно до якого встановлений факт несвоєчасного подання водієм 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями;

- копією наказу ГУ ДСНС України в Донецькій області від 17.10.2019 № 252 о/с, відповідно до якого ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту, присвоєно спеціальне звання «рядовий служби цивільного захисту», а також, за його згодою, призначено на посаду водієм 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області, з 21.10.2019;

- копією наказу ГУ ДСНС України в Донецькій області від 17.02.2022 № 50 о/с, відповідно до якого ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту, присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу - «сержант служби цивільного захисту»;

- копією наказу ГУ ДСНС України в Донецькій області від 08.08.2023 № 365 о/с, відповідно до якого ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту, присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького складу - «майстер-сержант служби цивільного захисту»;

- копією витягу з наказу ГУ ДСНС України в Донецькій області від 16.10.2025 № 816, відповідно до якого майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено з посади водія 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області у зв`язку із закінченням строку контракту, з 20.10.2025;

- копією Попередження про недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень від 27.03.2025, відповідно до якого майстер-сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 попереджений про недопущення під час проходження нею служби цивільного захисту (роботи) в ДСНС корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», про що свідчить підпис ОСОБА_1 на вказаному попередженні;

- копією Пам`ятки стосовно дотримання вимог антикорупційного законодавства від 27.03.2025, відповідно до якого майстер-сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 ознайомлений в повному обсязі із нормами Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині переліку й суті обов`язків, спеціальних обмежень та заборон, передбаченої відповідальності за корупційні правопорушення і зобов`язується суворо дотримуватися вимог антикорупційного законодавства при виконанні службових обов`язків та у позаслужбовий час, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на вказаній Пам`ятці;

- копією Пам`ятки при звільненні із служби цивільного захисту (роботи) осіб начальницького складу, посадових та службових осіб державного органу, державних службовців ДСНС України від 13.10.2025, відповідно до якої майстер-сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 під час звільнення із займаної посади ознайомлений зокрема з вимогами ст. 5 Закону України «Про запобігання корупції», яка регламентує строки подачі декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні та після припинення діяльності;

- протоколом огляду від 14.01.2026, відповідно до якого встановлено, що згідно з результатами пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період не охоплений раніше поданими деклараціями (за період з 01.01.2025 по 20.10.2025) лише об 11:28годині 26.11.2025, тобто поза межами строку встановленого законом для подачі вказаного типу декларації;

- копією декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2025 по 20.10.2025) на ім`я ОСОБА_1 , роздрукованої з Єдиного Державного Реєстру Декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з офіційного сайту НАЗК України, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 подав до реєстру електронну декларацію зазначеного типу об 11:28 годині 26.11.2025, тобто несвоєчасно;

- роздруківкою послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 у період часу з 10:02 години 26.11.2025 по 11:28 годину 26.11.2025, відповідно до якої вбачається, що декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2025 по 20.10.2025) ОСОБА_1 подано до Реєстру об 11:28 годині 26.11.2025, тобто несвоєчасно.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду водія 97 ДПРЧ 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання – «майстер-сержант служби цивільного захисту», яке відноситься молодшого начальницького складу, тобто суб`єктом декларування, маючи обізнаність з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щодо заходів фінансового контролю, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 958/29088, маючи відповідну технічну можливість, без поважних причин, несвоєчасно подав декларацію за типом «при звільненні» за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2025 по 20.10.2025), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст.172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2025 по 20.10.2025).

Щодо зазначеної в судовому засіданні ОСОБА_1 підстави поважності порушення строку подачі декларації за типом «при звільненні» за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2025 по 20.10.2025), а саме те, що він після звільнення зі служби він займався евакуацією своєї родини з Донецької області до Закарпатської області, що зайняло досить тривалий час, в цей час він не мав можливості подати декларацію, а також після закінчення контракту та проходження процедури звільнення з посади він не отримав детальні роз`яснення від працівників кадрової служби ДСНС України в Донецькій області про обов`язок та терміни подачі декларацій, слід зазначити наступне.

Відповідно постанови великої палати Верховного суду від 24.01.2021 року у справі № 800/30/17(990/1/1328/18) суд встановив, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строків.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до абзацу 9 підпункту 1 пункту 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.

Положеннями, викладеними Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17, визначено, що невжиття заходів суб`єктом декларування щодо своєчасності отримання електронного ключа, відомостей про склад сім`ї, їх доходи та інших необхідних даних для заповнення декларації тощо, не може визнаватися реабілітуючою обставиною та поважною причиною для несвоєчасного подання декларації.

Отже, з моменту виникнення у ОСОБА_1 обов`язку подачі декларації за типом «при звільненні», а саме з 20.10.2025 року до кінцевого терміну подачі даного типу декларації, тобто до 21.11.2025 року включно, законодавцем надано достатньо часу для збору всіх необхідних даних та подачі декларації в установлений законом термін.

На підставі викладеного, зазначені ОСОБА_1 підстави поважності порушення строку подачі декларації за типом «при звільненні» за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2025 по 20.10.2025), суд не відносить до поважних причин подачі електронної декларації з порушенням визначених законодавством строків.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог, передбаченихст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП не вбачається.

У відповідності до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника ОСОБА_1 , який свою вину визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному, ступінь його вини, період, на який останнім було прострочено подання відповідних декларацій, наявність обставини, що пом`якшує та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 33-35, 252, 283, 284 КУпАП, суд -.

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В. Дяченко