Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №515/1895/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1895/25

Провадження № 2/515/238/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Чуцмаченко Д.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2025 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Свої вимоги мотивував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області помер батько позивача ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області помер дідусь позивача ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області померла бабуся позивача ОСОБА_4 .

Після смерті бабусі відкрилася спадщина на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємцем за законом після смерті бабусі, яка фактично прийняла спадщину після всіх спадкодавців, п`ятою черги. Інші спадкоємці відсутні.

За життя спадкодавиця не встигла зареєструвати за собою право власності на вказаний будинок, у зв`язку з чим, за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно, нотаріус відмовив позивачці у посвідченні спадкових прав.

Факт того, що житловий будинок належав спадкодавиці підтверджується Випискою з облікової карти об`єкта погосподарського обліку.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2025 року, справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали судді від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у приватного нотаріуса Монастирліу О.П. копії спадкових справ після: померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

16 грудня 2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від приватного нотаріуса Монастирліу О.П. надійшла витребувана інформація (вх. № 6841/25-Вх 16.12.2025).

Згідно з ухвалою суду від 21 січня 2026 року за клопотанням сторони позивача витребувано: у Борисівському старостинському окрузі Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області копії (витяги) з погосподарських книг Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області щодо обліку домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 за період з дня постановлення житлового будинку на облік та до 2021 року, із зазначенням голови домогосподарства та членів його сім`ї, суспільної групи господарства, та інформацію щодо права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; у ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» інформацію щодо реєстрації права власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі якого документу проведено таку.

23 лютого 2026 року на виконання вказаної ухвали надійшла витребувана інформація (вх. № 1477/26-Вх 23.02.2026).

У підготовче засідання сторони не з`явилися.

Позивач клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Від представника позивача – адвоката Давиденка К.В. надійшла заява про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав (вх. № 2104/26-Вх 18.03.2026).

Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Логінов О.Г. надав суду заяву, в якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю (вх. № 428/26-Вх 21.01.2026).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Положенням ч.4 ст.200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачем до суду було направлено письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності.

Суд приймає до уваги таку заяву відповідача, не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачем позову є не добровільним чи умовним, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд ухвалив слухати справу у підготовчому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області помер дідусь позивача – ОСОБА_3 , про що Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 219 видано 17 травня 2017 року свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємицею першої черги за законом є його дружина ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, як така, що була зареєстрована та проживала разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини, про що свідчить довідка Борисівського старостинського округу Татарбунарської міської ради Одеської області від 20 вересня 2021 року вих. № 326 (а.с. 33) та не відмовилася від прийняття спадщини. На підтвердження факту перебування у шлюбі свідчить копія Повного витягу № 00032671767 від 20 вересня 2021 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 12, вчиненого 13 липня 1975 року Виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с. 44-45).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83584217 від 11 грудня 2025 року, спадкова справа після ОСОБА_3 не заводилася (а.с. 27).

Інший спадкоємець першої черги за законом та син спадкодавця (батько позивача) – ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 09 вересня 2021 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 419 (а.с. 6). Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83584201 від 11 грудня 2025 року, спадкова справа після його смерті не заводилася (а.с.26).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області померла бабця позивача ОСОБА_4 , про що Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 148 видано 07 квітня 2021 року свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с. 8).

Спадкоємцем п`ятої черги за законом є її онук та позивач у справі – ОСОБА_1 ; на підтвердження факту родинних відносин останнім надано: копію свідоцтва про його народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису № 14, вчиненого Виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області 19 листопада 1998 року, відомості про батьків: ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 (а.с. 5); копію свідоцтва про народження батька ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданого 16 вересня 1976 року Відділом ЗАГСу Татарбунарського району Одеської області, актовий запис № 164, відомості про батьків: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 (а.с. 7).

Як вбачається з копії спадкової справи № 178/2021, заведеної приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся її онук ОСОБА_1 (позивач у справі) – а.с.28-47.

Згідно з довідкою Борисівського старостинського округу Татарбунарської міської ради Одеської області від 20 вересня 2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Інші зареєстровані та фактично проживаючі особи відсутні (а.с. 32).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст. 1258, 1265 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

08 липня 2025 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно (а.с. 8).

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.

За даними технічного паспорту, виготовленого 16 квітня 2019 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлової будівлі - А, загальною площею 93,5 кв.м, житловою площею 46,3 кв.м, площею основи забудови 126,9 кв.м; навісу – а, площею основи забудови 9,5 кв.м; сараю - Б, площею основи забудови 11,6 кв.м; сараю - В, площею основи забудови 17,3 кв.м; навісу - в, площею основи забудови 6,8 кв.м; вбиральні – Г, площею основи забудови 4,5 кв.м; гаражу - Д, площею основи забудови 27,3 кв.м; літньої кухні - Е, площею основи забудови 64,0 кв.м; літньої кухні - Ж, площею основи забудови 20,2 кв.м; навісу – ж, площею основи забудови 7,5 кв.м; сараю – З, площею основи забудови 15,2 кв.м; навісу – з, площею основи забудови 7,5 кв.м; воріт – 1, площею основи забудови 7,4 кв.м; огородження – 2, площею основи забудови 13,9 кв.м; басейну 3, рік будівництва 1968-1989 роки (а.с. 10-12).

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.

Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Згідно з Витягами з погосподарських книг Борисівської сільської ради Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за адресою: вул. Центральна (раніше Леніна), буд. 22, с. Борисівка, Білгород-Дністровський (раніше Татарбунарський) район, Одеська область:

за 1961-1963, 1964-1966, 1967-1969, роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; невістка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; онук ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; син ОСОБА_3 , 1955 року народження; суспільна група домогосподарства: колгоспне;

за 1974-1976 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; невістка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; онук ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; син ОСОБА_3 , 1955 року народження; суспільна група домогосподарства: колгоспне;

за 1977-1979 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; невістка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; онук ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; син ОСОБА_3 , 1955 року народження; невістка ОСОБА_4 ; онук ОСОБА_2 , 1976 року народження; суспільна група домогосподарства: колгоспне;

за 1980-1982 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (закреслено з виправленням на голову домогосподарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ), члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; суспільна група домогосподарства: колгоспне;

за 1983-1985 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; суспільна група домогосподарства: робоче, колгоспне;

за 1986-1990 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

за 1991-1995 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

за 1996-2000 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; невістка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

за 2001-2005 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; невістка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

за 2006-2010 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; невістка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

за 2011-2015 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогоспордарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

за 2016-2020 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , члени домогосподарства: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ;

за 2021-2025 роки головою домогосподарства значиться ОСОБА_1 , члени домогосподарства відсутні;

земельна ділянка знаходиться в особистому користуванні об`єкта (а.с. 58-74).

Згідно з інформацією, наданою старостою Борисівського старостинського округу Татарбунарської міської ради А. Руденко 23 лютого 2026 року за вих. № 12, рішення про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 не приймалося (а.с. 57).

Згідно з довідкою ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» вих. № 4, згідно з архівними даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 21 жовтня 2025 року становить 213 523,75 грн, що підтверджено про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 13-14).

З вищенаведеного випливає, що іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та останній правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.

Остільки позивач довів наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивача суд не стягує з відповідача судовий збір.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженцем с. Борисівка Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 зі складовими: житлової будівлі - А, загальною площею 93,5 кв.м, житловою площею 46,3 кв.м, площею основи забудови 126,9 кв.м; навісу – а, площею основи забудови 9,5 кв.м; сараю - Б, площею основи забудови 11,6 кв.м; сараю - В, площею основи забудови 17,3 кв.м; навісу - в, площею основи забудови 6,8 кв.м; вбиральні – Г, площею основи забудови 4,5 кв.м; гаражу - Д, площею основи забудови 27,3 кв.м; літньої кухні - Е, площею основи забудови 64,0 кв.м; літньої кухні - Ж, площею основи забудови 20,2 кв.м; навісу – ж, площею основи забудови 7,5 кв.м; сараю – З, площею основи забудови 15,2 кв.м; навісу – з, площею основи забудови 7,5 кв.м; воріт – 1, площею основи забудови 7,4 кв.м; огородження – 2, площею основи забудови 13,9 кв.м; басейну 3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.03.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк