Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №523/3724/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/3724/26

Провадження №1-кп/523/1290/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27.02.2026

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12026167490000050 від 11.02.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Буг Новобузького району Миколаївської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої: АДРЕСА_2 , згідно зі ст.89 КК України не маючої судимості;

обвинуваченої у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок за встановлених органами дізнання наступних обставин.

09.02.2026р., приблизно о 20год. 00хв., ОСОБА_4 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті ревнощів вступила в словесний конфлікт із раніше знайомою ОСОБА_5 , в ході якого у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній. Далі, ОСОБА_4 з метою реалізації свого протиправного умислу, діючи умисно та цілеспрямовано, з мотивів раптово виниклої неприязні до потерпілої, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, підійшла до ОСОБА_5 та завдала один удар кулаком по обличчю потерпілої, внаслідок чого, ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на підборідді зліва, які згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом МОЗ України за №6 від 17 січня 1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12026167490000050 від 11.02.2026, вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до заяви від 17.02.2026р., потерпіла ОСОБА_5 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без її участі. Потерпілій також роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті дізнання обставини.

Згідно заяви від 17.02.2026р., Захарова в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , беззаперечно визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а також згодна із встановленим дізнанням обставинами та розглядом обвинувального акту за її відсутності.

Захаровій роз`яснено зміст встановлених у результаті дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені дізнанням обставини. Захарова згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_4 , її згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутністю підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_6 .

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, доведена в повному обсязі.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_4 є особою згідно зі ст. 89 КК України не маючої судимості, скоїла кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, офіційно не працевлаштованої, маючої постійне місце реєстрації та проживання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.67 КК України, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , яка є особою згідно зі ст. 89 КК України не маючої судимості, скоїла кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, офіційно не працевлаштованої, маючої постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій - вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, з метою запобігання вчиненню обвинуваченою нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення останньої можливе без її ізоляції від суспільства із призначенням покарання у виді громадських робіт.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді громадських робіт, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченою покарання у виді громадських робіт, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк ста годин, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

До набрання вироку законної сили обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1