Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №523/24897/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/24897/25

Провадження №2-о/523/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2026 р. Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Бузовського В.В.

при секретарі – Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 16, в м. Одеса, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Департамент міського господарства Одеської міської ради (ЄДРПОУ 34674154, місцезнаходження за адресою: вул.Косовська, буд.2-Д, м.Одеса), комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» (ЄДРПОУ 20993536, місцезнаходження за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд.66, м.Одеса) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності йому свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів.

Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви, ОСОБА_1 , вказує на те, що він є співвласником зазначеної квартири, але у свідоцтві про право власності на житло його прізвище записано як – ОСОБА_2 . Вищевказаний факт чинить йому певні перешкоди у здійсненні на розпорядження власним майном, а також доведення факту належності даного майна у державних установах.

Заявник та заінтересовані особі в судове засідання не з`явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, звернулися до суду з заявами про розгляд справи у їх відсутність.

Рішення ухвалено за відсутності учасників справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що 16 жовтня 2001 року Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради видало Свідоцтво про право власності на житло на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . У зазначеному Свідоцтві серед співвласників вказано ОСОБА_3 . Проте в документі маються розбіжності у персональних даних, зокрема, прізвище ОСОБА_4 , яке вказане у Свідоцтві про право власності на житло – « ОСОБА_2 », відрізняється від написання його прізвища у діючому паспорті № НОМЕР_2 , який виданий 06.03.2023 р., орган, що видав - 5112– « ОСОБА_5 ». Інші співвласники житла – родичі Позивача: батько- ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_7 , сестра – ОСОБА_8 . У ОСОБА_1 виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує його особу та правовстановлюючим документом, який був виданий у тому числі на його ім`я. Вказані розбіжності у написанні прізвища заявника викликані різним його перекладом з російської мови на українську мову (відрізняється лише одна буква Гирда- Гірда). Унаслідок цього органи нотаріату та державної реєстрації відмовляються визнавати зазначений документ належним доказом права власності, що унеможливлює реалізацію майнових прав заявника.

З приводу виправлення зазначеної помилки у свідоцтві про право власності на житло, ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла». Проте, 18.11.2025 р. йому була надана відповідь, що внести зміни у правовстановлюючі документи не є можливим та зазначено, що ОСОБА_1 повинен звернутися з метою вирішення цієї проблеми до суду.

Таким чином, з метою надання ОСОБА_1 можливості вільно розпоряджатися його власністю, а саме частиною квартири АДРЕСА_3 , існує необхідність встановити юридичний факт, що правовстановлюючий документ – Свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_3 від 16.10.2001 р., яке видане на підставі розпорядження органу приватизації № 158477 від 16.10.2001 р., належить ОСОБА_1 .

Зі змісту ст.4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам дано роз`яснення, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» було роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст.273 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені та по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як роз`яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 12 постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

При таких обставинах, у суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами, а також те, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, отже такий має бути встановлений в судовому порядку, оскільки встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявника та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним уст.2 ЦПК України.

Судом встановлено, що метою встановлення факту належності заявнику свідоцтва про право власності та відповідного розпорядження є необхідність доведення факту належності даного майна у державних установах.

Приймаючи до уваги те, що заявник позбавлений можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт належності свідоцтва, суд приходить до висновку, що надані заявницею докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для задоволення даної заяви.

Керуючись ст.ст. 263, 265, 293 - 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Департамент міського господарства Одеської міської ради (ЄДРПОУ 34674154, місцезнаходження за адресою: вул.Косовська, буд.2-Д, м.Одеса), комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» (ЄДРПОУ 20993536, місцезнаходження за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд.66, м.Одеса) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Свідоцтво про право власності на житло від 16 жовтня 2001 року, яке видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , належить співвласнику ОСОБА_1 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 , який виданий 06.03.2023 р., орган, що видав – 5112, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.03.2026 року.

Суддя: