Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №523/25633/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/25633/25

Провадження №1-кп/523/1060/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси – ОСОБА_3

обвинуваченого (підсудного) – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025163490000747 від 21.11.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на посаді розвідника-кулеметника військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_4 , достовірно знаючи про військову агресію рф та впровадження на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених законами України, зокрема Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025, затвердженого Законом України від 21.10.2025 №4643-ІХ, строк дії якого продовжено з 05:30 годин 05.11.2025 строком на 90 діб, вчинив умисний, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.

19.11.2025 року, приблизно о 18:00 годині, підсудний ОСОБА_4 , перебуваючи разом з малознайомим йому потерпілим ОСОБА_5 в барі «Сніжана» по вул.Одарія 14 в м.Одесі, звернув увагу на мобільний телефон потерпілого, що знаходився на столі в нагрудній чоловічій сумці, після його у вказаного підсудного виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, підсудний ОСОБА_4 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 вийшов з приміщення бару на вулицю, впевнившись у відсутності уваги за його діями з боку сторонніх осіб та неможливості завадити їм, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно в з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вказаний підсудний таємно викрав зі стола належну означеному потерпілому нагрудну чоловічу сумку камуфляжного кольору, вартістю 268 гривень, в якій містився мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Note 20 Ultra», в корпусі чорного кольору, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , вартістю 18441 гривень.

Після чого, підсудний ОСОБА_4 , утримуючи вищевказану сумку з мобільним телефоном при собі, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 18709 (268+18441) гривень.

Потерпілий ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву щодо розгляду кримінального провадження без його участі, у зв`язку з чим, суд з урахуванням позиції інших присутніх учасників процесу та з метою дотримання розумності строків судового розгляду, вирішив здійснити розгляд кримінального провадження за відсутністю означеного потерпілого.

Підсудний ОСОБА_4 повністю визнав свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні, а будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.

Так, підсудний ОСОБА_4 під час допиту в суді пояснив, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах, він будучи обізнаним про введення в Україні воєнного стану в зв`язку з військовою агресією рф, вчинив крадіжку належної потерпілому ОСОБА_5 сумки з мобільним телефоном, які сховавши у своєму сумці, виніс їх з приміщення бару і в подальшому мав намір продати, але був зупинений на вулиці Балківській в м.Одесі поліцейським патрулем. Найменування і характеризуючи дані викраденого майна, їх вартість, ним не оспорюються. Шкодує про скоєне, просить суворо не карати і надати йому шанс, обіцяє такого більше не вчиняти.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім допиту підсудного, не здійснювалось, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудного ОСОБА_4 , судом встановлено, що вказаний підсудний своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України.

З огляду на ч.4 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою настає за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, що карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 у розглядуваному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги характер, обставини і тяжкість вчиненого ним кримінально-протиправного діяння, його корисливу спрямованість, спосіб скоєння і суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів проти власності, що мало місце під час дії воєнного стану в Державі та військової агресії рф проти України, а також судом ураховується у певній мірі висновки досудової доповіді органу пробації та викладену повернення викраденого майна потерпілому, характеризуючі дані вказаного підсудного і стан його здоров`я.

Так, з матеріалів судового провадження та досудової доповіді органу пробації вбачається, що підсудний ОСОБА_4 свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні визнав повністю і надав під час допиту в суді зізнавальні покази; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , але в теперішній час проходить лікування (медичні документи не надані); забезпечений місцем реєстрації в Запорізькій області, але у зв`язку з тимчасовою окупацією агресором частини Запорізької області тимчасово проживає в м.Одесі без реєстрації; на обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР не перебуває; з досудової доповіді – раніше притягався до адміністративної відповідальності, неодружений, але зі слів – має неповнолітню дитину 2010 року народження, яка проживає на тимчасово окупованої території України в м.Бердянськ (підтверджуючі документи не надані).

Комплексність наведених обставин свідчить про певну схильність підсудного ОСОБА_4 до кримінально-протиправної поведінки, про відсутність критичного ставлення до своєї поведінки і осуду вчиненого, про його участь у захисті Вітчизни під час дії воєнного стану. що за своєю сукупністю обумовлює можливість його виправлення і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень без тимчасової ізоляції від суспільства, з обов`язковим застосування соціально-виховних і наглядових заходів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Проте, згідно з обвинувальним актом у розглядуваному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування та прокурором в суді, у якості обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_4 , визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно ж з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у бажані особи виправити наслідки вчиненого.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, що має проявлятися активно і певним чином ініціативно (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).

Попри те, як вбачається з матеріалів розглядуваного кримінального провадження і показів допитаного в суді підсудного ОСОБА_4 , викриття діяльності останнього відбулося не у зв`язку з осудом ним своєї поведінки чи з`явленням до поліції із зізнанням або ініціативною і добровільною видачею ним викраденого майна, не з огляду на намагання виправити виниклу ситуацію, а внаслідок своєчасно вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів з викриття підсудного (його зупинки поліцейським патрулем і виявлення у нього викраденого майна).

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_4 , слід віднести визнання ним своєї провини в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.

Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини інкримінованого підсудному ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його характер, корисливу спрямованість і ступінь тяжкості, наявність пом`якшуючої і відсутність обтяжуючих покарання обставин, наведені вище характеризуючі особу підсудного дані, комплексність яких обумовлюють можливість його виправлення в умовах суспільства із застосуванням обов`язкових соціально-виховних і наглядових заходів, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України погоджується з висловленою під час судових дебатів пропозицією прокурора з цього приводу і доходить висновку про те, що обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаного підсудного та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень уявляється доцільність призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, визначеної у ч.4 ст.185 КК, із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 означеного Кодексу та з покладенням на підсудного низки обов`язків, передбачених ст.76 цього ж Кодексу.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75, ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки – періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині призначеного покарання та нагляд за засудженим ОСОБА_4 на період проходження ним військової служби, – покласти на командування військової частини НОМЕР_1 , а у разі звільнення з військової служби (демобілізації), - на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні: чоловічу сумку через плече, чорно-зеленого кольору (камуфляжну) на 2 відділення та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Note 20 Ultra», в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , які передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 , - вважати повернутими за належністю власникові.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання командуванню військової частини НОМЕР_1 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1