Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №501/4156/24 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 16.03.2026

Справа № 501/4156/24

2/501/689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Карпової Ю.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в розмірі 87868,00 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 12700,00 грн. та сплачений судовий збір - 1211,20 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07.08.2024 відбулась пожежа в квартирі відповідачів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом про пожежу від 07.08.2024, складеним службовими особами ВЗНС Чорноморської ТГ ОР ОРУ ГУ Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області. Внаслідок пожежі відбулося затоплення квартири позивача, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - через стельове покриття, що призвело до пошкоджень технічного стану кімнат.

Згідно з висновком експерта загальний розмір матеріальної шкоди становить 87868,00 грн., що складається із матеріальної шкоди у розмірі 71820,00 грн., вартості ремонтно-будівельних робіт у розмірі 16048 грн. Позивач зазначає, що за її власний рахунок була проведена експертиза розміру заподіяної шкоди, вартість експертизи склала 12700,00 грн. Таким чином, позивачеві завдано збитків у результаті пошкодження власного майна внаслідок завдання майнової шкоди відповідачами.

Представник позивача подала заяву в якій просила розгляд справи провести без її участі, підтримує та просить задовольнити заявлені вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, неодноразово повідомлялись про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не сповістили, відзив на позов не надали.

Суд, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, реєстраційним посвідченням, виданим КП «Бюро технічної інвентаризації».

07.08.2024 о 01 год 04 хв відбулася пожежа в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі – квартира відповідачів). Зазначене підтверджується Актом про пожежу від 07.08.2024, складеним службовими особами ВЗНС Чорноморської ТГ ОР ОРУ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Місце виникнення пожежі відповідно до Акту про пожежу – житлова кімната квартири АДРЕСА_4 , пожежу виявлено 07.08.2024 о 01 год 06 хв мешканцями будинку. Актом зафіксовано, що внаслідок гасіння пожежі водою залито приміщення квартири АДРЕСА_5 .

Квартира позивача розташована на 1 поверсі, складається з двох житлових кімнат, кухні, ванни, вбиральні та коридору.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить відповідачам, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктанерухомого майна (інформаційна довідка 397012713), відповідно до якої 2/3 частки квартири належить ОСОБА_3 , 1/3 частки квартири належить ОСОБА_2 .

Також у матеріалах справи наявний лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, відповідно до якого станом на 31.12.2012 року на території Чорноморської міської ради квартира за номером АДРЕСА_6 частка квартири зареєстрована за ОСОБА_2 відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 05.05.1999, виданого згідно з розпорядженням №43 від 26.04.1999, зареєстровано КП «БТІ» 22.06.1999 в реєстровій книзі №ПР-17, за реєстровим №93, сторінка №54. Копії відповідного Свідоцтва про право власності на житло від 05.05.1999, а також Розпорядження органу приватизації №43 від 26.04.1999 наявні у матеріалах справи.

На підтвердження права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_4 у матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2024 року, відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 2/3 частки квартири АДРЕСА_7 , з якої 1/3 частка квартири належала спадкодавцю ОСОБА_5 , 1940 року народження; 1/3 частка квартири належала дружині спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем є ОСОБА_3 (від 1/2 частки спадщини відмовився ОСОБА_2 ).

Таким чином, квартира належить відповідачам на праві власності: ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири, ОСОБА_3 належить 2/3 частки квартири.

Внаслідок пожежі відбулося затоплення квартири позивача через стельове покриття, що призвело до пошкоджень технічного стану кімнат у квартирі Позивача.

Зазначене підтверджується Актом обстеження технічного стану приміщень від 15.08.2024, за адресою: АДРЕСА_2 , складеним представниками «Житлово-експлуатаційної ділянки №4» (ЖЕД-N№4) Комунального підприємства «Міськеуправління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеськогорайону Одеської області.

Згідно з цим Актом обстеження у квартирі Позивача виникли ушкодження у всіхкімнатах, зокрема: сліди замокання у кухні - на стелі розміром 3,00 * 2,20 м (площа 6,60 кв.м.); на стінах шпалери розміром 6,00 * 2,60 м (площа 15,60 кв.м.); полущення шпаклівки укосіввікна; сліди замокання у коридорі - на стелі розміром 2,00 * 4,80 м ( площа 9,60 кв.м.);стіни шпалери розміром 9,60 * 2,60 м (площа 24,96 кв.м.); сліди замокання у туалетній кімнаті - перекриття закрите натяжною стелеюрозміром 2,90 * 2,50 м (площа 7,25 кв.м.); двері замокли та деформувалися; сліди замокання у залі - н а стелі розміром 3,40 * 5,00 м (площа 17,00 кв.м.); на стінах шпалери розміром 17,00 * 2,60 м (площа 44,20 кв.м.); полущення шпаклівки укосів вікон; сліди замокання у спальні - на стелі розміром 3,00 * 4,20 м (площа 12,60. кв.м.); на стінах шпалери розміром 12,60 * 2,60 м ( площа 32,76 кв.м.); зазнали пошкоджень меблі, тощо.

Актом обстеження технічного стану від 15.08.2024 встановлено, що «затоплення сталося під час гасіння пожежі який виник із-за недбалого відношення мешканців що проживають за адресою АДРЕСА_1 до електричного устаткування (зі слів представника ДСНС).».

Згідно з Висновком експерта №3-1180.24 за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження від 10.09.2024 в квартирі Позивача наявні ушкодження у всіх приміщеннях, результати яких зафіксовані на 111 фотографіях.

Загальний розмір матеріальної шкоди, встановлений Висновком експерта №3-1180.24 складає - 87868 (вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн., яка складається із: матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 , яке відбулось внаслідок гасіння пожежі вище розташованої квартири, станом на момент проведення експертного дослідження, виходячи з переліку робіт, передбачених Мінрегіонбудом, - у розмірі 71820 грн.; вартості ремонтно-будівельних робіт, одинична вартість розцінок на які відсутня в розцінках, встановлених Мінрегіонбудом України, однак, виконання яких є необхідним, враховуючи при цьому технологію виконання певних видів ремонтних робіт, складає без врахуваннявартості будівельних матеріалів, - 16048,00 грн.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами четвертою, п`ятою статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Нормами статей 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 757/75448/17-ц).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яка є релевантною і до норм нового ЦК України, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мали б спростувати саме відповідачі, що ними не зроблено.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір і причинно-наслідковий зв`язок.

Позивачкою на підтвердження своїх вимог надано суду акт про пожежу, акт обстеження технічного стану приміщень, висновок експерта.

У свою чергу, відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позов та будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з їх вини. Також відповідачами не спростовані докази, надані позивачкою на підтвердження факту залиття квартири. Крім того, відповідачами також не спростований розмір завданих позивачу збитків.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачка надала належні та достатні докази в обґрунтування своїх вимог щодо заподіяної їй майнової шкоди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 522/5582/16-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 745/342/19, від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17. Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частинах першій та другій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, до який в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (статті 541-544 ЦК України).

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а вразі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням утверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, законом не передбачено.

Таким чином суд, позбавлений можливості розподілити судовий збір шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову про солідарне стягнення з них заборгованості.

Крім цього, позивачем було також понесено витрати на оплату будівельно-технічного експертного дослідження на підставі Договору №3-1180.24 від 15.08.2024, відповідно до платіжного доручення експерту Кріві Катерині Вікторівні було сплачено 12700,00 грн.

Частиною 6 ст.139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідачів слід також стягнути в рівних частках понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на оплату будівельно-технічного експертного дослідження.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) завдану матеріальну шкоду в розмірі 87868,00 (вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн., по 605,60 грн. з кожного, та витрати на оплату будівельно-технічного експертного дослідження в розмірі 12700,00 грн., по 6350,00 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя