Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №683/2204/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2204/25

Провадження № 22-ц/820/671/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2025 року у складі судді Цішковського В.А.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Коллект Центр», звертаючись в суд з позовом до відповідачки, вказувало, що 26.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 (змінено прізвище згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 30.08.2024 року на Іванощук) укладено договір про надання споживчого кредиту № 4374114, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 11000 грн. строком на 15 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на день.

24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 24-01/2022, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4374114 від 26.06.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4374114 від 26.06.2021 року.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4374114 від 26.06.2021 року становить 33149,02 грн. і складається з 11000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 21945 грн. заборгованості за відсотками; 28,02 грн 3% річних та 176 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

За наведеного ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 4374114 від 26.06.2021 року у загальній сумі 33149,02 грн. та понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2025 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором кредиту № 4374114 від 26.06.2021 року у розмірі 33149,02 грн, яка складається з: 11000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 21945 грн. заборгованість за відсотками; 28,02 грн. 3% річних та 176 грн. інфляційні втрати, нарахованих у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу (правову) допомогу у сумі 13000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують укладення кредитного договору із визначенням умов, на які посилається позивач. Належним первинним доказом здійснення банківських операції з грошовими коштами клієнтів чи наявності кредитної заборгованості є виписка з рахунку, яка позивачем не була надана.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів наявності у апелянтки заборгованості за кредитним договором. Позивачем не доведено факт переходу права вимоги до позивача, не підтверджено факт повної оплати позивачем права вимоги за договором факторингу. Також відсутні підстави для стягнення з неї витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом на надання юридичних послуг з урахуванням незначної складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

У відзиві ТОВ «Колект Центр» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідачкою не надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід права вимоги до позивача за кредитним договором.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 26.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», укладено в електронній формі договір № 4374114 про надання споживчого кредиту.

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а остання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2 кредитного договору).

Умовами кредитного договору визначено, що сума кредиту становить 11000 грн; строк кредиту 15 днів, який може бути продовжений у порядку та на умовах визначених у Розділі 4 договору; стандартна процентна ставка 1,9 % на день, знижена процентна ставка 1,425% на день (пункти 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору).

Вказаний укладений договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора М333048, 26.06.2021 року об 11:03:25, а також відповідачем підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконано та надано ОСОБА_1 кредит в сумі 11000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 за допомогою «easypay» ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім», згідно договору з ТОВ «Авентус України» № 087/20-П від 08.07.2020 року.

24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 24-01/2022, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за рядом кредитних договір, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитними договором № 4374114 від 26.06.2021 року.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача по тілу кредиту у сумі 11000 грн. та право вимоги за відсотками у сумі 21945 грн.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4374114 від 26.06.2021 року на загальну суму 33149,02 грн і складається з: 11000 грн заборгованість по тілу кредиту; 21945 грн заборгованість за відсотками; 28,02 грн 3% річних та 176 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору відповідачкою, отримання нею кредиту на погоджених умовах кредитування та пролонгацію строку кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами на строк не більше 90 днів, тому з відповідачки на користь позивача як нового кредитора підлягає стягненню заборгованість по неповернутому тілу кредиту 11000 грн., по відсотках 21945 грн. та 28,02 грн. 3% річних і 176 грн. інфляційних втрат.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Суд першої інстанції дав належну оцінку усім представленим доказам і правильно констатував, що договір №4374114 від 26.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору.

Підписання договору електронним підписом відповідає пункту 10.6 кредитного договору №4374114, за яким договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений і цьому договорі. Введенням споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Вказаний кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М333048 26.06.2021 року 11:03:25 ОСОБА_1 (номер телефону НОМЕР_3 ).

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачкою на веб-сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Відповідно до п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Факт перерахунку коштів товариством ОСОБА_1 на її платіжну карту № НОМЕР_4 за кредитним договором від 26.06.2021 року в сумі 11000 грн. 26.06.2021 року, належність цієї картки відповідачці та верифікація ОСОБА_1 підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 07.10.2025 року. Згідно доданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» 26.06.2021 року зараховано переказ на платіжну карту НОМЕР_4 в сумі 11000 грн, фінансовий номер телефону: + НОМЕР_3 (а.с. 133-134).

Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами факт отримання цих коштів на свій картковий рахунок від позикодавця на підставі кредитного договору № 4374114 від 26.06.2021 року, не обґрунтувала та не довела інші підстави набуття нею цих коштів.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення кредитного договору та отримання кредиту відповідачкою.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідачка, діючи згідно принципу свободи договору, п. 10.8 кредитного договору погодилася з умовами та підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту.

У визначений договором 15-денний строк кредитування відповідачка кредит не повернула, продовжила ними користуватися. Відтак, відповідно до п. 4.2 кредитного договору строк кредитування був продовжений ще на 15 днів. По закінченню такого строку відповідачка не сплатила нараховані відсотки та не повернула кредит, а отже, строк кредиту продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктами 4.3.1, 4.3.2, 1.5 цього договору автопролонгація на 90 календарних днів. Заборгованість за відсотками нарахована у межах погодженого між сторонами строку кредитування (в тому числі з урахуванням пролонгації такого строку) та погодженого розміру відсотків.

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту № 4374114 від 26.06.2021 року становить 33149,02 грн і складається з: 11000 грн заборгованість по тілу кредиту; 21945 грн заборгованість за відсотками; 28,02 грн 3% річних та 176 грн інфляційні втрати, нарахованих у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, за період до 23.02.2022 року.

Відповідачка не спростувала жодними доказами розрахунок позивача щодо заборгованості за кредитним договором.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги про недоведеність факту переходу права вимоги до позивача, апеляційний суд бере до уваги таке.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.01.2022 року укладено договір №24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4374114. Відповідно до п. 6.1.4 договору факторингу права вимоги переходять до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачу фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача по тілу кредиту у сумі 11 000 грн та право вимоги за відсотками у сумі 21945 грн.

10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023 року, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4374114.

Відповідно до п.5.2 договору про відступлення прав вимоги права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

За пунктом 7.2 вказаного договору ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

Тож за цих умов договорів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перехід від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал» та від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачкою.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», заявку про надання юридичної допомоги № 181 від 02.06.2025 року у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір № 4374114, витяг з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, згідно якого понесені витрати на правничу допомогу складають 13000 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник ОСОБА_1 адвокат Савченко Я.В. всупереч нормі ч. 6 ст. 137 ЦПК України не заявляв суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності понесених судових витрат зі складністю справи.

Тому в суду першої інстанції не було правових підстав для розгляду питання щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу правову допомогу за неподання представником відповідачки такої заяви.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19 березня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк