Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №466/10256/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/10256/25 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/4457/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

в листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітню дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення сином навчання 31.08.2028.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що на даний час шлюб з відповідачем розірвано. Від спільного шлюбу з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 , який проживає разом із позивачем. 31 травня 2022 року рішенням Личаківського районного суду м.Львова відповідача позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_5 . З 01 вересня 2025 року син навчається на першому курсі денної форми навчання у відокремленому структурному підрозділі «Технологічний фаховий коледж» Національного університету «Львівська політехніка», спеціальність «D3 Менеджмент», що підтверджується довідкою № 730 та договором № 377 з місця навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. У зв`язку з тим, що відповідач зобов`язаний утримувати свою дитину на час навчання і до досягнення нею 23 років та має змогу утримувати спільну дитину, вимушена звернутись до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від від 05 грудня 2025 року позов задоволено.

Вирішено:

стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову з 04 листопада 2025 року, до часу завершення навчання у ВСП "Технологічний фаховий коледж" Національного університету «Львівська політехніка» - 31 серпня 2028 року, але не старше 23 років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень.

Рішення суду першої інстанції оскарживОСОБА_1 , подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року змінити в частині розміру стягуваних з ОСОБА_1 аліментів на користь сина ОСОБА_4 , який навчається, з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову, тобто з 04 листопада 2025 року і до часу завершення навчання у ВСП «Технологічний фаховий коледж» Національного університету «Львівська політехніка» - 31 серпня 2028 року, але не старше 23 років, припинити виплату аліментів у випадку припинення навчання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник – відповідач у справі не відмовляється від обов`язку щодо утримання свого сина та надання матеріальної допомоги на час його навчання, проте не в такому розмірі, як стягнув суд першої інстанції, оскільки відповідач у другому шлюбі має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 та 2017 років народження, не може влаштуватись на постійну роботу та отримувати стабільний дохід через те, що доглядає свою немічну бабусю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує догляду та лікування. Вони проживають разом в квартирі його нинішньої дружини, ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується комісійним актом від 22.12.2025, складеним ЛКП «Під Зуброю». До цього він здійснював догляд за своєю мамою, ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та поніс значні витрати на її лікування і поховання. Матеріальний стан сім`ї досить низький, відповідач та його дружина, щоб поховати маму, забезпечити дітей усім необхідним до школи, купити ліки бабусі вимушені були неодоразрово брати кредити. Наразі залишилась заборгованість дружини по кредитам, яка сумарно становить: 12 716,09 грн.

Просить при перегляді рішення суду першої інстанції зменшити розмір аліментів на дитину, яка продовжує навчання, визначений рішенням суду такий до розумного та справедливого розміру, який забезпечить баланс інтересів усіх дітей відповідача та відповідатиме його реальним фінансовим можливостям.

22 січня 2026 року зареєстровано відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який обґрунтований правильністю рішення суду першої інстанції і безпідставністю доводів апеляційної скарги та містить прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та сторонами визнається, що з 18 лютого 2006 року по 6 травня 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_9 .

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 травня 2022 року ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 04 листопада 2023 року змінив прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_1 , виданим 04 листопада 2023 року.

Згідно довідки № 730 від 28 серпня 2025 року, ОСОБА_4 є студентом першого курсу ВСП "Технологічний фаховий коледж" Національного університету «Львівська політехніка».

Звертаючись в суд з позовом, позивачка просила стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення сином навчання – 31 серпня 2028 року.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма та дев`ята статті 7 СК України).

Сімейний Кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частини перша та друга статті 141 СК України).

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі, шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Тож, обов`язковими обставинами, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу та існування потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

В справі, що переглядається встановлено, що син сторін, ОСОБА_4 , досяг віку, який перевищує 18 років, продовжує навчання - є студентом першого курсу ВСП "Технологічний фаховий коледж" Національного університету «Львівська політехніка», навчається на денній формі навчання, на платній основі, стипендію не отримує, у зв`язку з навчанням на денній формі навчання не має змоги працевлаштуватись. В той же час, відповідач у справі є працездатним, і не заперечує проти сплати аліментів на сина, який продовжує навчання, однак не в розмірі частини, а в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, оскільки має інших утриманців.

Оцінюючи можливість батька надавати утримання повнолітньому сину, який продовжує навчання, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про наявність у відповідача можливості надавати таке, недостатньо врахував обставини у даній справі, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які при стягнення аліментів у розмірі частини від заробітку платника аліментів та при законодавчому обмеженні щодо сукупного розміру стягуваних аліментів (не більше частини заробітку) опиняться у гіршому становищі ніж їх повнолітній брат, в той час як утримання неповнолітніх дітей, на противагу утриманню повнолітніх дітей, є обов`язком, який не пов`язаний з неможливістю надавати таке утримання.

Докази, додані до апеляційної скарги, колегією суддів не досліджуються, оскільки подані не у встановлений процесуальним законом строк, у поновленні якого суд відмовляє через відсутність поважних причин пропуску такого.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року шляхом зменшення розміру аліментів, стягуваних на повнолітню дитину, яка продовжує навчання з 1/4 до1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, у зв`язку з чим абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.

В решті рішення суду необхідно залишити без змін.

На думку колегії суддів, саме такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення продовження навчання сина сторін та відповідатиме його інтересам і можливостям відповідача надавати таке утримання, а також не порушуватиме інтереси неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні останнього.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Крім того, колегією суддів встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року вирішено:

« стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову з 04 листопада 2025 року, до часу завершення навчання у ВСП "Технологічний фаховий коледж" Національного університету «Львівська політехніка» - 31 серпня 2028 року, але не старше 23 років».

Відповідно до приписів статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Тобто, законодавець визначив вік до якого батьки зобов`язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.

За таких обставин судове рішення і в цій частині слід змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в новій редакції:

« стягувати з ОСОБА_1 на користь повнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 листопада 2025 року - дня подачі позову до суду, і до завершення ОСОБА_4 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років».

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак таку слід задовольнити частково, абзац перший та другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід змінити. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382–384 ЦПК України Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_4 , з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Викласти абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь повнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 листопада 2025 року - дня подачі позову до суду, і до завершення ОСОБА_4 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 20 березня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич