Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №711/10438/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/10438/25

Провадження № 22-ц/821/603/26

Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 січня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Петренка О.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повне рішення складене 12 січня 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

04 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що між сторонами 07.02.2014 був укладений шлюб, який на даний час розірвано; від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.12.2019 Смілянським міськрайонним судом затверджено мирову угоду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною із визначенням способу участі у її вихованні. Пунктом 1.1 мирової угоди встановлено, що місце проживання дитини визначено за місцем проживання її матері ОСОБА_1 .

11.06.2020 Придніпровським районним судом м. Черкаси був винесений судовий наказ №711/3461/20 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка вказує, що аліменти з відповідача стягуються на підставі постанови Смілянського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ). ОСОБА_2 надав довідку про доходи державному виконавцю, згідно якої він має щомісячний дохід 2 000,00 грн, тому сума аліментів в місяць складає 1 598,00 грн.

Додаткових коштів на утримання дитини відповідач не надає, у зв`язку з цим виникла потреба у зміні розміру та способу стягнення аліментів.

Вказує, що матеріальний став відповідача покращився, оскільки він придбав земельну ділянку та побудував на ній будинок. Також відповідач є одним із керівників та засновників ТОВ «Форсаж Сміла» і його частка становить 50 %.

Зазначає, що їх спільна дитина має хронічні захворювання, такі як астма з переважанням алергічного компоненту та є пожиттєвою хворобою і має проблеми із зором, що підтверджується медичними обстеженнями.

Щомісячні витрати на їхню дитину є значно більшими, ніж визначений судом розмір аліментів, оскільки витрати складаються не лише з обов`язкових витрат на проживання та харчування дитини, а також значну частину складають витрати на лікування, навчання та відпочинок, розрахунок яких наведений позивачем в позовній заяві.

Також зазначає про те, що відповідач є працездатною особою, має можливість збільшити фінансову участь в утриманні доньки, проте ухиляється від добровільного надання допомоги.

На підставі викладеного, позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2020 в справі №711/3461/20, з частки від заробітку (доходу) на фіксовану суму у розмірі 15 000 грн щомісячно з моменту подання позовної заяви до суду, тобто з 3 листопада 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів позивач просить здійснювати щомісячно шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2026 року позовні вимоги – задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, що визначений судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2020 року в справі №711/3461/20, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини (однієї чверті) всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 3 512,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 968,96 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не позбавлена права на звернення до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів з частки від заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму, тому суд дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає до задоволення.

Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції, врахувавши обов`язок обох батьків утримувати дітей до повноліття та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» дійшов висновку, що розмір аліментів 3 512,00 грн є розумним та справедливим.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення аліментів у новому розмірі з дня подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що аліменти у новому розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення аліментів лише шляхом їх безготівкового переказу відповідачем на банківський рахунок позивача, суд першої інстанції виходив із того, що це буде втручанням у дискреційні повноваження державного виконавця щодо порядку стягнення аліментів з боржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 19 січня 2026 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, просила скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2026 року, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2020 в справі №711/3461/20 з частки від заробітку (доходу) на тверду грошову у розмірі 15 000,00 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Мотивація апеляційної скарги аналогічна мотивації позовних вимог, крім того, ОСОБА_1 вказала, що при винесенні заочного рішення судом не було взято до уваги майновий стан і платоспроможність відповідача, а також не оцінено в повній мірі потреби та стан здоров`я доньки.

Також посилається на те, що на момент звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси із даним позовом, стан здоров`я доньки погіршився; згідно консультативного висновку спеціаліста лікаря-алерголога ОСОБА_6 від 12.12.2025 встановлено діагноз ОСОБА_7 з переважанням алергічного компоненту та призначено лікування.

Також було проведено огляд дитини у лікаря-офтальмолога і встановлено, що зір дитини погіршився, внаслідок чого було призначено лікування.

Кожні три місяці донька проходить стаціонарне лікування в Черкаській обласній дитячій лікарні у офтальмологічному відділенні, зокрема, була госпіталізована до лікарні 05.01.2026 по 14.01.2026.

Суд першої інстанції не звернув уваги на наявні в матеріалах справи докази, зокрема, медичні документи, чеки на ліки, чеки на заміну лінз в окулярах, які свідчать про те, що після видачі судового наказу про стягнення аліментів від 11.06.2020 у справі №711/3461/20, стан здоров`я дитини погіршився.

Також не взято до уваги побутові потреби дитини.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 03.10.2017 Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.70).

Судовим наказом Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.06.2020 (справа №711/3461/20) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 15.05.2020 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.73).

Із постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.06.2025, про встановлення обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 16.06.2025, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 16.06.2025, про арешт коштів боржника від 17.06.2025, про арешт майна боржника від 17.06.2025, що винесені державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Оперчук Т.Ю. в межах виконавчого провадження №62535225, що відкрите щодо примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/3461/20 від 11.06.2020, суд встановив, що боржник ОСОБА_2 означене судове рішення добровільно не виконує, отримуючи дохід від ТОВ «Форсаж-Сміла», сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_8 , станом на 06.06.2025, складає 10 096,47 грн (а.с.60-65).

Із досліджених у судовому засіданні копій фіскальних чеків, квитків на проїзд залізничним транспортом, а також у громадському транспорті, а також роздруківок щодо вартості продуктів харчування, канцтоварів та одягу для дітей, що містяться на а.с.13-24, 26-27, 77, 87-88, 96, 99-106, 108-112, 135, 137-139, суд встановив як вартість продуктів харчування, що купувалися позивачем, так і вартість проїзду у громадському транспорті м.Черкаси, а також і вартість одягу та канцтоварів.

Також із виписок з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4503 від 21.04.2025, №7822 від 17.07.2024, №11192 від 30.09.2024, №13080 від 15.11.2024 та №11409 від 24.09.2025 суд встановив, що у період часу відповідно з 10.04.2025 до 21.04.2025, з 08.07.2024 до 17.07.2024, з 23.09.2024 до 30.09.2024, з 06.11.2024 до 15.11.2024 та з 11.09.2025 до 24.09.2025 малолітня дочка сторін у справі перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» у зв`язку з різними захворюваннями (а.с.30-33, 133).

Крім того, у судовому засіданні були досліджені консультативні висновки спеціалістів КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 27.06.2024, 21.06.2024, 06.04.2024, 24.11.2023, 21.08.2024 та 22.07.2024, зі змісту яких суд встановив, що малолітній дитині сторін у справі ОСОБА_8 щоразу рекомендовано нагляд педіатра та алерголога дитячого у зв`язку з астмою з переважанням алергічного компоненту, бронхіальною астмою тощо (а.с.45-47).

Із платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» від 13.01.2024, 13.10.2023, 15.03.2024, 14.12.2023, 15.05.2024, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 сплачувала за додаткові освітні послуги, що надавалися ОСОБА_8 Черкаським НВК спортивного типу №34, щоразу по 650 грн (а.с.51-54, 91-92).

Із довідок про доходи ОСОБА_2 за 2023, 2025рр, що підготовлені ТОВ «Форсаж-Сміла», суд встановив, що відповідач обіймає посаду заступника директора з персоналу (заступника директора по роботі з персоналом) в означеному товаристві, розмір заробітної плати якого, у період з жовтня 2024 до квітня 2025 року, складає 2000 грн/місяць (а.с.37-39).

Також із роздруківки з сервісу перевірки контрагентів «YouСontrol» щодо ТОВ «Форсаж Сміла», код ЄДРПОУ: 40031474, суд встановив, що засновниками означеного товариства є ОСОБА_9 (частка 50%) та ОСОБА_2 (частка 50%) (а.с.74-76).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Щодо вимоги про зміну способу стягнення аліментів

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи вимоги в частині зміни способу стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів, ОСОБА_1 скористалась таким правом, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів , які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дитини з частки доходу відповідача на тверду грошову суму.

Сторонами рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржується.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вирішення вимог про зміну способу стягнення аліментів є законним та обгрунтованим.

Щодо вимоги про збільшення розміру аліментів

За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України).

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі 753/5643/23 зазначено, що: враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів;

якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 759/22898/20 (провадження № 61-7913 св 22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року в справі № 372/3260/20 (провадження № 61-8523св22)) також касаційний суд зауважив, що: у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто, в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення, які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Тобто, звертаючись до суду з позовом саме позивачка повинна надати докази на підтвердження наявності правових підстав для зміни (збільшення) розміру аліментів та довести, що майновий стан відповідача покращився і він спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Вирішуючи вимоги в частині збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно є недостатнім для нормального забезпечення утримання дитини та врахувавши можливість відповідача сплачувати аліменти в більшому розмірі, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 3 512,00 грн, щомісячно.

Суд врахував, що заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 15 000,00 грн на місяць у понад чотири рази перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та вважав, що розмір аліментів 3 512,00 грн. є розумним та справедливим.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо обов`язку обох батьків утримувати дітей до повноліття та того, що відповідач є особою працездатною віку та має можливість надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів у розмірі 3 521,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний розмір є встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025, прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, проте не врахував, що згідно вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

Із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що у дитини сторін є проблеми зі здоров`ям, які потребують постійного нагляду та лікування, оскільки деякі з них є хронічними.

Відповідач не надає додаткових коштів на утримання дитини і має заборгованість по аліментах, яка на час звернення із даним позовом становить більше 10 000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що з моменту прийняття судового наказу Придніпровським районним судом м. Черкаси від 11.06.2020 у справі № 711/3461/20, здоров`я дитини погіршилось, що зумовило позивача звернутись із даним позовом.

Колегія суддів вважає, що оскільки у дитини сторін погіршився стан здоров`я, вказані обставини є підставою для збільшення розміру стягуваних із відповідача аліментів на користь позивача з 3 512,00 грн. до 5 000,00 грн. і таке збільшення, на переконання колегії суддів, є розумним, не суперечить нормам матеріального права та буде сприяти якнайкращим інтересам дитини.

Посилання в апеляційній скарзі, що судом не взято до уваги майновий стан і платоспроможність відповідача, а також не надано оцінки потребам та стану здоров`я доньки, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки доказів про перебування у відповідача у власності рухомого чи нерухомого майна, а також існування інших джерел доходу, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та надаючи правову оцінку вказаним доказам у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, виходячи із принципу справедливості і розумності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 3 512,00 грн до 5 000,00 грн.

Доводи скаржника, що судом не взято до уваги побутові потреби дитини, також відхиляються колегією суддів, оскільки побутові потреби не повинні покриватися аліментними платежами, оскільки нормами Сімейного законодавства обов`язок утримувати дитину до її повноліття покладається на обох батьків.

Колегія суддів зауважує, що аліменти призначені для забезпечення базових, постійних потреб дитини (харчування, гігієна, одяг). Інші потреби «побутові» - особливі витрати (гуртки, лікування, розвиток), регулюються ст. 185 СК України (додаткові витрати) і стягуються окремим позовом, а не в межах аліментних виплат.

Крім того, відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не повністю відповідають нормам матеріального права: суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для задоволення вимог про збільшення розміру аліментів на утримання дитини шляхом зміни способу стягнення аліментів, але визначив такий розмір без урахування усіх передбачених законом обставин.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення аліментів у новому розмірі з дня подання позовної заяви та в частині позовних вимог про стягнення аліментів лише шляхом безготівкового їх переказу відповідачем на банківський рахунок позивача, скаржником не оскаржується, тому в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини – змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції:

«Змінити спосіб стягнення аліментів, що визначений судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2020 року в справі №711/3461/20, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини (однієї чверті) всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили».

В іншій частині заочне рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков