Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №707/3512/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 707/3512/25

Провадження № 22-ц/821/336/26

Категорія: 331060000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря - Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Олега Анатолійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування на утриманні,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Шевченко О. А. звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 .

Заяву мотивував тим, що згідно сповіщення сім`ї № 58 від 28.02.2025, яке надіслано заявниці, вбачається, що солдат ОСОБА_2 помер.

Вказував, що згідно свідоцтв про народження заявниці та її померлого брата вбачається, що вони є неповнорідними братом та сестрою, маючи спільну матір ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_1 , прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 .

Згідно довідки до Акта огляду МСЕК від 13.10.2009 ОСОБА_5 встановлено третю групу інвалідності з 01.10.2009 безтерміново.

Зазначав, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні брата ОСОБА_2 , оскільки є непрацездатною.

Матеріальна підтримка заявниці братом здійснювалася перерахуванням на банківську картку ОСОБА_1 ним грошового забезпечення, як військовослужбовця. Факт перебування заявниці на утриманні померлого брата та отримання від нього фінансової допомоги можуть підтвердити свідки.

Метою встановлення факту перебування на утриманні заявниці у ОСОБА_2 є оформлення пенсії по втраті годувальника, оскільки допомога брата була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування

Вказував, що єдиним документом, який може слугувати для отримання пенсії по втраті годувальника є рішення суду про перебування на утриманні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наданих документів, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , співпадають лише прізвище, ім`я, по батькові матері, разом з тим відповідно до пояснень заявниці і свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_2 є братом і сестрою, встановити в повній мірі, чи є заявниця та ОСОБА_2 рідними братом і сестрою за наданих документів суд був позбавлений можливості.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно не проживали та господарство не вели, що встановлено судом та не заперечувалося заявницею.

Крім того, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи довічно інвалід дитинства, в період з жовтня 2014 року по листопад 2024 року перебувала у шлюбі, тобто відповідно до положень СК України, обов`язок по утриманню ОСОБА_1 у вказаний період був у її чоловіка - ОСОБА_7 . Щодо надання їй допомоги чоловіком, його доходів, заявник будь-яких доказів суду не надав.

Також в ході розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_6 отримує допомогу як особа з інвалідністю, про розмір вказаної допомоги суду будь-яких документів суду не надано.

Суд взяв до уваги, що заявницею не надано, жодних доказів відповідно до яких, суд мав би можливість встановити її доходи та необхідність її перебувати на утриманні в інших осіб.

Виписка по рахунку ОСОБА_1 від 22.10.2025, з якої вбачається, що в період з 15.11.2023 по 10.02.2025 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_6 в загальній сумі 6155 грн, на думку суду, не свідчить про саме перебування на утриманні заявниці у ОСОБА_2 .

Крім того, суд звертає увагу, що заявниця, долучаючи до заяви докази щодо перерахування коштів ОСОБА_2 на її рахунок в період 2023-2025 років, мала змогу вказати на всі свої доходи за вказаний період, що дало б суду можливість встановити дійсний їх розмір та необхідність перебування на утриманні.

Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на думку суду, вказують лише на те, що ОСОБА_2 періодично відвідував заявницю, допомагав їй у дворі та іноді привозив продукти харчування, разом з тим, жодним чином не свідчать про перебування заявниці на утриманні у ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Шевченка О. А. подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги тотожні доводам викладеним в заяві ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника – адвоката Шевченка О. А., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 61).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00049692527 від 25.02.2025 ОСОБА_5 17.10.2014 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_12 .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.11.2024 у справі 707/2823/24 вказаний шлюб розірваний (а.с. 62).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 63).

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 25.02.2025 складено відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) відповідний актовий запис № 636 (а.с. 57).

Також даний факт підтверджується даними Лікарського свідоцтва про смерть № 314 від 22.02.2025, сповіщенням сім`ї № 58 від 22.02.2025 та Актом проведення спеціального розслідування смерті, затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_4 09.03.2025 (а.с. 23, 18, 19).

Відповідно до довідки № 14-04/03 від 17.04.2025, виданої Софіївським старостинським округом Мошнівської сільської ради, ОСОБА_2 , 1986 року народження, постійно проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по даний час, крім нього в будинку зареєстровані: ОСОБА_14 , 1955 року народження, ОСОБА_15 , 1982 року народження, ОСОБА_16 , 2010 року народження (а.с. 58).

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 3 групи з 01.10.2009 безтерміново, причина інвалідності: інвалід з дитинства, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК № 011834 (а.с. 28).

Згідно довідки відділу обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУПФ України в Черкаській області від 21.10.2025 № 588 ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та відповідно з 11.02.2019 по довічно призначено допомогу: державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства (а.с. 86).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 від 22.10.2025 вбачається, що в період з 15.11.2023 по 10.02.2025 ОСОБА_2 здійснив перекази ОСОБА_1 на загальну суму 6155,00 грн (а.с. 87).

Судом першої інстанції, під час розгляду справи, були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 і неодноразово бачила як ОСОБА_2 періодично приїжджав до її будинку та допомагав у дворі, привозив продукти харчування.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що товаришував з ОСОБА_2 і той йому розповідав, що допомагає сестрі ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за даними матеріалів наданих Черкаською районною державною нотаріальною конторою, заведено спадкову справу № 252/2025 (а.с. 55-67).

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 753/21178/21 та від 11.09.2024 у справі № 335/4669/23.

За приписами ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були неповнорідними братом та сестрою, матір`ю яких є ОСОБА_3 .

Метою встановлення факту перебування на утриманні заявниці у ОСОБА_2 є оформлення пенсії по втраті годувальника.

Частинами 1, 2, 3 ст. 37 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі ст. 38 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, за змістом вказаних норм законів утриманцем вважається непрацездатний член сім`ї (або близький родич), який перебував на повному забезпеченні годувальника або отримував від нього допомогу, що була його основним і постійним джерелом існування.

Факт перебування такої фізичної особи на утриманні померлого має юридичне значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Подаючи заяву про встановлення факту перебування на утриманні, ОСОБА_1 обґрунтовувала свою заяву тим, що померлий брат перераховував їй кошти на банківську карту. Як доказ цього заявницею надано суду інформацію АТ КБ «ПриватБанк» про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 від 22.10.2025, з якої вбачається, що в період з 15.11.2023 по 10.02.2025 ОСОБА_2 здійснив перекази ОСОБА_1 на загальну суму 6155,00 грн.

Разом з тим, вказані докази охоплюють лише період з листопада 2023 рік по лютий 2025 рік, де померлим ОСОБА_2 здійснено п`ять незначних грошових переказів (500-2555 грн), вони не здійснювалися регулярно, що не може свідчити про те, що ці кошти були постійними і основним джерелом засобів до існування заявниці.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів щодо надання регулярної матеріальної допомоги з боку брата, заявницею не надано, як і доказів спільного проживання, що могло б свідчити про наявність спільного побуту та ведення спільного господарства.

Разом із тим, згідно довідки, наданої органом Пенсійного фонду, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та відповідно з 11.02.2019 по довічно призначено державну соціальну допомогу, як особі з інвалідністю з дитинства. Проте, заявницею не надано доказів про розмір таких щомісячних виплат та про повний склад своєї родини, що є критично важливим для встановлення факту утримання.

Досліджуючи зазначені докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи довічно, в період з жовтня 2014 року по листопад 2024 року перебувала у шлюбі, тобто відповідно до положень СК України, обов`язок по утриманню ОСОБА_1 у вказаний період був у її чоловіка - ОСОБА_7 .

Так, апеляційний суд зауважує, що сам по собі факт перерахування грошових коштів ОСОБА_2 не є безумовним доказом перебування заявниці на утриманні брата. ОСОБА_1 не доведено, що такі кошти надавалися саме як засоби утримання та були для неї постійним і основним джерелом існування. Не надано також доказів перебування заявниці на утриманні брата до його проходження військової служби (до 2023 року), що могло б свідчити про сталість та системність такого утримання.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 з братом проживали в різних домоволодіннях та населених пунктах, він періодично приходив їй допомагати по господарству, про що повідомили допитані в судовому засідання свідки.

Будь-яких інших доказів того, що основним і постійним джерелом її засобів до існування була допомога з боку брата як особи, яка надавала їй утримання, заявниця суду не надала.

За викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність заявницею факту свого перебування на утриманні брата ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, на думку колегії суддів, є правильним.

Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Шевченка О. А. підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олега Анатолійовича - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2025 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков