Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №571/2446/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/2446/25

Провадження № 22-ц/4815/164/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ціпана О.П. на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року, постановлену в складі судді Качмара М.Я., у справі №571/2446/25

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання трудових відносин припиненими.

06 жовтня 2025 року представником Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) адвокатом Красіко О.В. подано заяву про зупинення провадження у справі.

Заява обґрунтована тим, що працевлаштування ОСОБА_1 у Ритуальній служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» є предметом розгляду у межах кримінальних проваджень №42023100000000027 від 17.01.2023 за ч.ч. 3, 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, №12024100000000929 від 20.08.2024 за ч. 2 ст. 367 КК України, №12024100000000933 від 21.08.2024 ч. 2 ст. 367 КК України, обвинувальні акти за якими передано до суду. На переконання Відповідача, суд під час розгляду цивільної справи №571/2446/25, з огляду на її предмет, а також з урахуванням вилучення доказів стороною обвинувачення у межах кримінального провадження, не має об`єктивної можливості встановити обставини щодо дійсності або фіктивності трудових відносин між ОСОБА_1 та Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО», а тому, відповідно, не може вирішувати питання щодо визнання таких відносин припиненими.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі №571/2446/25 за позовом адвоката Ціпана О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання трудових відносин припиненими до набрання законної сили судовими рішеннями у кримінальних справах № 761/26516/25, яка перебуває у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва та №760/9077/25 та №760/20279/25, які перебуває у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати, справу направити місцевому суду для продовження розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні будь-які обставини, які об`єктивно унеможливлювали подання відповідачем відповіді Київської міської прокуратури № 09/5-2259ВИХ-25 від 03.10.2025 у встановлений судом строк. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки відсутня об`єктивна неможливість її розгляду. Зазначає, що з тексту ухвали не вбачається належного та мотивованого обґрунтування правових підстав для зупинення провадження. Зокрема, позивач не є стороною чи іншим учасником кримінальних проваджень №761/26516/25, яке перебуває у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва, а також № 760/9077/25 та № 760/20279/25, що перебувають у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва. Апелянт наголошує, що сама по собі взаємопов`язаність судових справ не свідчить про неможливість ухвалення рішення у даній справі, а відтак суд мав достатні правові підстави для її розгляду та вирішення по суті.

Зазначає, що наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити всі фактичні обставини, що мають суттєве значення для вирішення цього спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що 25.06.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023100000000027 від 17.01.2023 за ч.ч. 3, 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України направлено до Шевченківського районного суду міста Києва. В ході досудового розслідування встановлено, що директор Ритуальної служби РС СКП «Спецкомбінат ПКПО», діючи за попередньою змовою групою осіб, у грудні 2020 та 2021 років, а також у 2022 та 2023 роках заволодів бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем. Таке заволодіння здійснювалося шляхом фіктивного (формального) працевлаштування працівника зазначеного підприємства — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, 04.04.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100000000929 від 20.08.2024 за ч. 2 ст. 367 КК України направлено до Солом`янського районного суду міста Києва. У межах цього провадження встановлено, що в період з червня 2022 року по травень 2023 року прибиральник території Шулявського кладовища Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» Козачок Л.М. фактично не відвідувала територію кладовища з метою виконання своїх посадових обов`язків.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2 ст.12 ЦПК України).

Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства (п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України).

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що перебуває на розгляді в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас суд не вправі посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду.

У постанові Верховний Суд від 08.12.2021 у справі № 761/33089/20 зазначено, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить: обов`язкове зупинення провадження можливе лише за наявності у сукупності таких умов: об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливості для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом; пов`язаності справ — коли в іншій справі встановлюються обставини, що впливають або можуть вплинути на подання й оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, які мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України є встановлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані в межах цього провадження, але мають значення для справи, що розглядається.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення в іншій справі встановлює факти, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти з преюдиційним значенням.

Отже, вирішуючи питання про зупинення провадження, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: яким є взаємозв`язок між справами; чим саме обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Необхідність зупинення виникає лише тоді, коли неможливо ухвалити рішення у конкретній справі до прийняття рішення в іншій. Між справами має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, що проявляється в преюдиційному значенні фактів, установлених в одній із них.

Разом із тим відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, якщо наявні докази дають змогу встановити та оцінити обставини, що є предметом розгляду. Такий підхід також підтверджено позицією Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що предметом цивільного позову є визнання трудових відносин припиненими, тоді як обставини щодо характеру цих відносин оспорюються в межах кримінального провадження, а факти, які підлягають встановленню у кримінальній справі, безпосередньо пов`язані з предметом доказування у цій справі та мають істотне значення для її вирішення.

Водночас підставою для зупинення провадження є не сама наявність іншої справи на розгляді суду та припущення про значення рішення в ній, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, між справами має існувати тісний взаємозв`язок, який проявляється в тому, що факти, встановлені в одній справі, матимуть преюдиційне значення для іншої. При цьому неможливість розгляду повинна бути зумовлена тим, що відповідні обставини не можуть бути встановлені судом самостійно в межах його юрисдикції.

Разом із тим, якщо зібрані у справі докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, посилання на об`єктивну неможливість розгляду є безпідставним (п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів установила, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду кримінальних справ, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» («Frydlender v. France»), заява № 30979/96).

Зіставлення наведених вище доводів із змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить про те, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі не може бути залишена в силі, оскільки викладені в ній висновки є необґрунтованими. Зазначене зупинення провадження суперечить принципу ефективності судового розгляду, спрямованому на недопущення безпідставного затягування вирішення справи, та перешкоджає її подальшому розгляду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2024 року у справі №759/3868/23 та від 31 січня 2024 року у справі №759/7628/23.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ціпана О.П. задовольнити.

Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року скасувати, справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.