Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №682/1782/24 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1782/24

Провадження № 2/682/8/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

10 березня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області :

в складі головуючого - судді Матвєєвої Н.В.

з участю секретаря судового засідання - Кисельової А.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Романової Н.І.

відповідачки – ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката Жилюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, поділ будинковолодіння, припинення права власності на частини земельних ділянок у зв`язку із розподілом домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

03.07.2024 року позивач, в інтересах якого діє адвокат Романова Н.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, поділ будинковолодіння, припинення права власності на частини земельних ділянок у зв`язку із розподілом домоволодіння.

Позивач просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір дарування, укладений 23.11.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині дарування приміщення кухні - розміром 18,4 кв.м. в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_4 знести прибудову до житлового будинку - приміщення кухні - розміром 18,4 кв.м, позначене на плані будинку садибного типу в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року під номером 2-3 фактичним розміром 18,1 кв.м, ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому - ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права приватної власності на належну йому земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, розташовану в АДРЕСА_1 . Ухвалити рішення, яким розділити між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на два самостійні об?єкти нерухомого майна. Виділити його ОСОБА_1 у приватну власність самостійний об?єкт нерухомого майна, який складається з приміщень, зазначених на плані будинку садибного типу в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : коридора 1-1 розміром 4,8 кв.м, кухні 1-2 розміром 5,4 кв.м, ванни 1-3 розміром 3 кв.м, коридора 1-4 розміром 10,00 кв.м, жилої кімнати 1-5 розміром 27,09 кв.м, жилої кімнати 1-6 розміром 10,3 кв.м, жилої кімнати 1-7 розміром 10,00 кв.м та надвірних будівель, позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року: хліва - позначеного буквою Л, літньої кухні позначеної літерою Г, гаража з погрібом позначених літерами Д,д. Припинити його право спільної часткової власності на 6/20 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на 4 кв.м. земельної ділянки, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 вартістю 464,92 грн., яка належить ОСОБА_2 , на якій частково знаходиться жила кімната 1-6, розміром 10,3 кв.м, жила кімната 1-7 розміром 10,0 кв.м., що виділяються йому, припинити його право приватної власності на 4 кв.м. земельної ділянки, кадастровий номер 6810600000:02:007:0285 вартістю 457,86 грн., на якій частково знаходиться жила кімната 2-8 розміром 10,5 кв.м, яка виділяється ОСОБА_2 . Виділити ОСОБА_2 у приватну власність самостійний об?єкт нерухомого майна, який складається з приміщень, зазначених в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : коридора 2-1 розміром 5,8 кв. м, ванни 2-2 розміром 4,4 кв.м, коридора 2-4 розміром 10,2 кв.м, жилої кімнати 2-5 розміром 9,8 кв.м, жилої кімнати 2-6 розміром 16,3 кв.м, жилої кімнати 2-7 розміром 26,7 кв.м, жилої кімнати 2-8 розміром 10,5 кв.м. та надвірних будівель, позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року - літньої кухні - позначеної буквою В, хліва з погрібом позначених буквами Б, б. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 70/100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, на якій частково знаходиться жила кімната 2-8, площею 10,5 кв.м., що виділяється ОСОБА_2 , припинити право приватної власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки кадастровий номер 6810600000:02:007:0123, на якій частково знаходяться : жила кімната 2-8 розміром 10,5 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати понесені ним при зверненні до суду, які складатимуться із суми судового збору - орієнтовно 2411,40 гривень, витрати на оплату професійної правничої допомоги з розрахунку 1800 грн за годину витраченого часу - орієнтовно 15000 грн, витрати на оплату судової земельної будівельно-технічної експертизи орієнтовно в розмірі 18000 грн.

В обґрунтування позову, позивач вказав, що 25 березня 1982 року він за договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Першої Славутської державної нотаріальної контори Дубовиком Д.А. придбав 6/20 частин будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 1000 квадратних метрів. На момент придбання 6/20 частин будинку - будинковолодіння, яке розташовувалось на цій земельній ділянці, складалося із одноповерхового дерев`яного будинку, загальною площею в цілому 63,1 кв.м та надвірних будівель, зазначених на плані під літерами «Б,В,Г,Д». До придбання ним 6/20 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 1000 квадратних метрів, які він придбав за договором купівлі-продажу було визначено порядок користування житловим будинком та надвірними будівлями, тому на підставі укладеного договору купівлі-продажу йому в користування перейшли : кімната - площею 10,6 кв.м, кімната - площею 10,9 кв.м., кухня - площею 10,3 кв.м, коридор - площею 7,4 кв.м, а також сарай, зазначений на плані літерою «Г» та вбиральня- «Д». Укладений договір купівлі-продажу ним було зареєстровано в Славутському інвентарбюро 13.04.1982 року за № 668. На момент придбання ним 6/20 часток житлового будинку з надвірними будівлями, у іншого співласника із часткою - 14/20 частин даного будинковолодіння в користуванні залишилися відповідно до плану забудови земельної ділянки та поверхового плану будинку : кухня площею -10 кв.м, кімнати площею – 10,5, 26,7, 16,0, 9,9 кв.м, коридор площею – 9,6 кв.м. та надвірні будівлі позначені на плані літерами - «Б,В».

Таким чином, при придбанні 6/20 частин житлового будинку та надвірних будівель було визначено конкретні приміщення в житловому будинку та конкретні надвірні будівлі якими, в зв`язку із раніше визначеним порядком користування між співвласниками, він набув право користування. Також після укладення Договору купівлі-продажу 6/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями він почав користуватися земельною ділянкою, якою раніше користувався продавець 6/20 частин будинковолодіння. Користуючись придбаною частиною житлового будинку, конкретними надвірними будівлями та конкретною земельною ділянкою він, не порушуючи прав іншого співвласника, у квітні 1984 року звернувся до Славутської міської Ради народних депутатів зі заявою про надання йому дозволу на перебудову хліва, який на плані забудови земельної ділянки був зазначений під літерою «Г» на новий - з гаражем та літньою кухнею. Рішенням виконавчого комітету Славутської міської Ради народних депутатів № 103 від 26.04.1984 року йому було надано дозвіл на присадибній ділянці перебудувати старий хлів на новий з гаражем та з літньою кухнею загальними розмірами 5х10 м. Пізніше, він, не порушуючи прав іншого співвласника, в травні 1989 року звернувся до Славутської міської Ради народних депутатів зі заявою про надання йому дозволу на перебудову прибудови площею 3,73 м х 2,24 м на нову прибудову площею 3,0 м х 4,0 м та будівництво прибудови розміром 3,00 м. х 9,0 м. Рішенням виконавчого комітету Славутської міської Ради народних депутатів № 140 від 18.05.1989 року ( п. 13.4 п.13) йому було надано дозвіл на будівництво на присадибній ділянці прибудови розміром 3,00 м. х 9,0 м. та перебудови прибудови розміром 3,73 м х 2,24 м на нову прибудову розміром 3,0 м х 4,0 м. Інші співвласники будинковолодіння також здійснювали реконструкцію будинковолодіння, в тому числі і шляхом добудови, в тій частині, яка залишилася в їх користуванні, після придбання ним 6/20 часток будинковолодіння, будівництво необхідних їм додаткових надвірних будівель. До 8 травня 2024 року він був переконаний, що реконструкцію будинковолодіння в тій частині, яка залишалася у їх користуванні після придбання ним 6/20 часток будинковолодіння, будівництво необхідних їм додаткових надвірних будівель вони здійснювали на земельній ділянці, яка залишилася в користуванні спочатку ОСОБА_5 , а потім ОСОБА_4 , був переконаний, що реконструкція ними здійснювалась в порядку визначеному чинним законодавством. Між ним та іншим співвласником будинковолодіння, ОСОБА_5 не виникало жодних непорозумінь щодо користування будинком та надвірними будівлями, щодо земельної ділянки, яка була виділена під забудову житлового будинку та надвірних будівель в АДРЕСА_2 .

Коли власником 70/100 частин будинковолодіння на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного 30.03.1990 року стала ОСОБА_3 між ними також склались нормальні відносини.

Без розподілу будинку на два окремі об`єкти нерухомого майна, відповідно до часток кожного із співвласників та визначеного порядку користування будинковолодіння за їх заявами було вирішено питання щодо земельної ділянки. Відповідно до Рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів № 147 від 17.04.1997 року у приватну власність для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_3 було передано 1413 кв.м, а йому - ОСОБА_1 - 605 кв.м. Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, передану їй у власність на підставі рішення № 147 від 17.04.1997 року, оформила у 1998 році, отримавши Державний акт про право приватної власності на землю серія ХМ № 451 від 02.03.1998 року на земельну ділянку площею 1391,2 кв.м, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 451. Оформлення свого права приватної власності на земельну ділянку, якою він користується після придбання 6/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями він розпочав пізніше, у зв`язку із необхідністю погодження меж земельної ділянки із суміжним сусідом - ОСОБА_6 з метою збільшення площі земельної ділянки за рахунок частини сусідньої земельної ділянки. Рішенням Славутської міської ради від 28.11.2001 року №5 було затверджено матеріали інвентаризації земель приватного сектора і прийнято рішення про видачу йому Державного акту на право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства розміром 844,28 кв.м. Під час оформлення технічного звіту з інвентаризації земель по виготовленню Державного акта про право приватної власності на землю, мати відповідачки - ОСОБА_7 погодила зовнішні межі земельної ділянки, право приватної власності на яку він оформляв. Державний акт про право приватної власності на землю площею 844,28 кв.м. серії ХМ № 828 ним було отримано 05.12.2001 року. Із відповідачкою ОСОБА_2 - донькою ОСОБА_3 у них виникли напружені стосунки. Ще за життя матері вона час від часу провокувала конфліктні ситуації. Щоб уникнути погіршення відносин вони з дружиною намагалися поступитись. Однак після смерті ОСОБА_4 , відносини між ними вкрай погіршилися, коли відповідачка стала звинувачувати його в захопленні частини її земельної ділянки. Тимчасова огорожа, що розділяла їх земельні ділянки, якими вони користувалися як співвласники житлового будинку було установлено ще задовго до оформлення права власності на земельні ділянки. Після оформлення документів про право власності на земельну ділянку мати відповідачки не порушувала питання про перенесення огорожі. Він був переконаний, що ніколи не порушував права попередніх співвласників будинковолодіння. Разом з тим, щоб внести належну йому земельну ділянку в кадастрову карту він у грудні 2023 року замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка була розроблена ліцензійною організацією. Належній йому земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6810600000:02:007:0285. Ознайомившись із відомістю про встановлені межові знаки він, незважаючи на те, що конфігурація його земельної ділянки з урахуванням раніше оформлених документів про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 виявилася зміненою, погодився з цим, щоб уникнути непорозуміння із відповідачкою. Проте, замовив повторну інвентаризацію будинковолодіння для вирішення питання про розподіл будинковолодіння на два самостійні об`єкти нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності на будинковолодіння. При оформленні повторної інвентаризації йому стало відомо, що ОСОБА_2 стала власником частини будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,1391 га в 2007 році на підставі Договору дарування від 23.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області Колєсніком М.М. , який було зареєстровано Славутським бюро технічної інвентаризації 24.04.2008 року в книзі № 1 номер запису № 668. 24.04.2024 року відповідачка подала заяву до виконавчого комітету Славутської міської ради, в якій у письмовій формі звинуватила його у захопленні частини належної їй земельної ділянки. 8 травня 2024 року, під час обстеження земельних ділянок в натурі, комісією, створеною для розгляду заяви відповідачки йому стало відомо, що ОСОБА_2 ставши власницею земельної ділянки розміром 0,1391 га на підставі Договору дарування розділила її на дві ділянки відповідно на : земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 та земельну ділянку площею 0,0391 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6810600000:02:007:0124 та отримала Державні акти про право приватної власності на земельні ділянки серія ЯЕ № 309288, серія ЯЕ № 309289.

Після проведення відповідних замірів, спеціалістом було встановлено незначне накладення меж, яке могло відбутися при проведенні робіт із виготовлення технічної документації та внесенні даних про земельні ділянки до Державного земельного кадастру. Окрім того, було встановлено 6 межових знаків , якими була закріплена належна йому земельна ділянка.

Під час проведення 08.05.2024 року спеціалістом відповідних замірів для встановлення меж земельних ділянок, належних ОСОБА_2 та закріплення межовими знаками належної йому земельної ділянки, йому стало відомо про порушення права приватної власності на землю зі сторони ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , адже частина прибудови до житлового будинку, власником якої вона стала на підставі договору дарування, укладеного 23.11.2007 року, а саме частина приміщення, зазначеного в договорі дарування, як кухня розміром 18,4 кв.м. частково знаходиться на земельній ділянці, яка була у його користуванні, а пізніше - передана йому у приватну власність.

Здійснивши будівництво частини прибудови на належній йому земельній ділянці та подарувавши її ОСОБА_2 , ОСОБА_7 порушила його право власності, адже в результаті будівництва частини прибудови на належній йому земельній ділянці, він позбавлений не тільки права користування частиною належної йому земельної ділянки та фактично позбавлений можливості розпорядитися цією частиною земельної ділянки на власний розсуд, тому з метою усунення перешкод у здійсненні права власності на частину належної йому земельної ділянки змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права власності на земельну ділянку.

Оскільки добудову співвласником житлового будинку ОСОБА_3 було здійснено частково не на її земельній ділянці, то ця добудова не могла бути здійсненою в порядку визначеному чинним законодавством, не могла бути прийнятою в експлуатацію та зареєстрованою за ОСОБА_8 . Проте, в Договорі дарування, укладеному 23.11.2007 року зазначається, що в дарунок передається 70/100 частин житлового будинку, який належать дарителю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченому 30.03.1990 року і розташований на земельній ділянці площею 1391,7 кв.м, яка належить дарителю на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ХМ № 451, виданому 02.03.1998 року.

За змістом Договору купівлі-продажу, посвідченого 30.03.1990 року, до 70/100 частин житлового будинку, який придбала ОСОБА_7 кухня площею 18,4 кв.м. не входила, розмір кухні зазначено - 10,4 кв.м., яка згідно із поверховим планом житлового будинку, знаходилася в іншому місці. Укладаючи договір дарування, мати відповідачки порушила його право приватної власності на частину належної йому земельної ділянки, тобто фактично розпорядилась частиною належної йому земельної ділянки. Здійснення ОСОБА_3 реконструкції житлового будинку шляхом добудови приміщення кухні площею 18,4 кв.м, а фактично розміром 18,1 кв.м відбулося не тільки без його згоди, як співвласника житлового будинку та власника частини земельної ділянки, а й без відповідного дозволу, без відповідного узгодженого проєкту.

Доказом цього є встановлення каміну біля належної йому стіни, з виведенням каміну безпосередньо під дах частини будинку, якою він користується. Від нагрівання стіна вже тріснула, тому вважає, що для відновлення порушеного права власності на частину земельної ділянки суд має ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір дарування, укладений 23.11.2007 року в частині дарування відповідачці - приміщення кухні площею 18,4 кв.м, розташованої в житловому будинку, за адресою : АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 , знести прибудову до житлового будинку– кухню площею 18,4 кв.м., що позначена в технічному паспорті, виготовленому 29.02.2024 року під номером 2-3 площею 18,1 кв.м.

Оскільки відносини між відповідачкою та його сім`єю погіршилися, відповідачка продовжує не визнавати факт, що з його сторони не має захоплення її земельної ділянки, фактично знищила межові знаки, подальше використання житлового будинку як об`єкту нерухомого майна, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності стало фактично неможливим.

З метою здійснення свого права власності на нерухоме майно незалежно від іншого співвласника виникла необхідність поділити між ним та ОСОБА_2 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на два самостійні об?єкти нерухомого майна.

Оскільки на теперішній час є питання законності здійсненої ОСОБА_8 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , прибудови до житлового будинку, позначеній на плані будинку садибного типу під № 2-3 кухня - фактично розміром 18,1 кв.м. (в договорі Дарування - розміром 18,4 кв.м.) розділити його за домовленістю співвласників неможливо, тому вважає за необхідне звернутися до суду з позовом про розподіл зазначеного будинковолодіння.

Окрім того, він змушений поставити питання про ухвалення рішення щодо припинення його права приватної власності на частину земельної ділянки, на якій частково розміщена жила кімната площею 10,5 кв.м, позначена в технічному паспорті на житловий будинок від 29.02.2024 року під № 2-8 і визнання на цю частину земельної ділянки права приватної власності за ОСОБА_2 та припинення права приватної власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки, на якій частково розміщені дві житлові кімнати площею 10,3 кв.м, 10,0 кв.м, позначені в технічному паспорті на житловий будинок від 29.02.2024 року під № 1-7, № 1-6 і визнання за ним права приватної власності на цю частину земельної ділянки. Запропонований варіант поділу будинковолодіння на два самостійні об`єкти є варіантом, який фактично існує і використовується кожним із співвласників окремо - частини житлового будинку фактично ізольовані одна від одної, будинок фактично в натурі є блокованим житловим будинком, в якому кожен із співвласників самостійно забезпечує собі функціонування системи опалення, газопостачання, електропостачання. Протягом усього періоду кожен із співвласників самостійно здійснює утримання частин житлового будинку та надвірних, господарських будівель.

В подальшому після отримання висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1220/025 від 30.05.2025 року позивачем було змінено позовні вимоги та викладено у новій редакції.

Позивач просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на належні їй 70/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 з урахуванням прибудови - кухні розміром 18,4 кв.м. - реєстраційний номер 20808741 - запис № 668 в книзі № 1, зроблений Славутським БТІ.

Визнати недійсним Договір дарування, укладений 23.11.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині дарування приміщення кухні - розміром 18,4 кв.м, в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права приватної власності на належну земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, розташовану в АДРЕСА_1 , звільнити належну йому частину земельної ділянки, розміром 0,0003 га, обмежену точками 5-6-7-8-10-11-5 відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок під нерухомим майном - частиною приміщення кухні «2-3» з огороджувальними конструкціями (стінами), зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року, здійснити перебудову прибудови з дотриманням норм чинного Цивільного та Земельного Кодексу України, державних будівельних норм, пожежних та санітарних норм.

Розподілити між ним та ОСОБА_2 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на два самостійні об?єкти нерухомого майна, виділивши йому, ОСОБА_1 у приватну власність самостійний об?єкт нерухомого майна, який складається з приміщень, зазначених на плані будинку садибного типу в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : коридора 1-1 площею 4,8 кв.м, кухні 1-2 площею 5,4 кв.м, ванни 1-3 площею 3 кв.м, коридора 1-4 площею 10,00 кв.м, жилої кімнати 1-5 площею 27,09 кв.м, жилої кімнати 1-6 площею 10,3 кв.м, жилої кімнати 1-7 площею 10,00 кв.м та надвірних будівель, позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : хліва, позначеного літерою Л, літньої кухні, позначеної літерою Г, гаража з погребом - позначених літерами Д, д.

Припинити його право спільної часткової власності на 6/20 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0003 га вартістю 348,69 гривень, обмежену точками 1-2-3-4-1 відповідно до довжини ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок під нерухомим майном - частиною приміщення житлової кімнати «1-6» та частиною приміщення житлової кімнати «1-7» разом з огороджувальними конструкціями (стінами), зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а.

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 площею 0,0003 га вартістю 348,69 гривень, обмежену точками 1-2-3-4-1 відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок, зазначених в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025т від 30.05.2025 року - під нерухомим майном - частиною приміщення житлової кімнати «1-6» та частиною приміщення житлової кімнати «1-7» разом з огороджувальними конструкціями (стінами).

Виділити ОСОБА_2 у приватну власніть самостійний об?єкт нерухомого майна, який складається з приміщень, зазначених в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : коридора 2-1 площею 5,8 кв.м, ванни 2-2 площею 4,4 кв.м, коридора 2-4 площею 10,2 кв.м, жилої кімнати 2-5 площею 9,8 кв.м, жилої кімнати 2-6 площею 16,3 кв.м, жилої кімнати 2-7 площею 26,7 кв.м., жилої кімнати 2-8 площею 10,5 кв.м, та надвірних будівель, позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті від 29.02.2024 року - літньої кухні, позначеної літерою В, хліва з погребом, позначених літерою Б,б.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 70/100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку 0,0002 га вартістю 232,46 гривень, обмежену точками 8-9-1-10-8 - відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок, зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025т від 30.05.2025 року - під нерухомим майном, частиною приміщення житлової кімнати «2-8» з огороджувальними конструкціями (стінами).

Стягнути з нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 116,23 грн. за 1 кв.м. землі.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати понесені при зверненні до суду : судовий збір, витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн, витрати на оплату судової земельної будівельно-технічної експертизи в розмірі 22 000 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, поділ будинковолодіння, припинення визнання права власності частини земельних ділянок у зв`язку з розподілом будинковолодіння залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.07.2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначене підготовче судове засідання на 03.09.2024 року.

16.09.2024 року відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позов, відповідно до якого вона визнала позов частково. Щодо визнання недійсним договору дарування від 23.11.2007 року вона зазначила, що 23.11.2007 року, її мати ОСОБА_3 подарувала їй 70/100 частин житлового будинку та земельну ділянку площею 1391,7 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . У відповідності до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 29.10.2007 року за № 16444755 їй було відчужено частину житлового будинку, що складається з : коридору площею 3,7 кв.м, кухні площею 18,4 кв.м, коридору площею 10,4 кв.м, кімнати площею 10,5 кв.м, кімнати площею 26,7 кв.м, кімнати площею 16,3 кв.м, кімнати площею 10,5 кв.м, ванної кімнати площею 7,2 кв.м, а також господарчі будівлі – хлів, літню кухню, погріб під хлівом. Згідно цього договору їй була подарована земельна ділянка площею 1391,7 кв.м. з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, яка належала її матері на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХМ, виданого Славутською міською радою 02.03.1998 року на підставі рішення Славутської міської ради № 147 від 17.04.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 451 із зазначенням опису меж земельної ділянки. Вказана земельна ділянка була вільна від будь-яких претензій зі сторони третіх осіб. На частині земельної ділянки розташована подарована їй частина житлового будинку та господарських прибудов.

Після отримання в дар частини житлового будинку та земельної ділянки, вона ніяких прибудов, а також будь-яких змін земельної ділянки не здійснювала. В своїй позовній заяві позивач не зазначає жодних підстав для визнання недійсним договору дарування в частині дарування кухні площею 18,4 кв.м. В договорі дарування зазначено правовстановлюючі документи, які не скасовані та не визнавалися недійсними у судовому порядку. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру і лише сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 (після перейменування АДРЕСА_1 ) площею 844,28 кв.м. підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ № 828 від 05.12.2001 року, виданого на підставі рішення № 5 від 28.11.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 828 із зазначенням опису меж земельної ділянки.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом, позивач не ставить питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Щодо позовних вимог про поділ належного на праві спільної часткової власності будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 зазначає, що питання про добровільний поділ будинковолодіння в позасудовому порядку між ними не вирішувалося. Тобто поділ будинку може бути здійснений у добровільному порядку за домовленістю між співвласниками шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про поділ будинку, однак позивач з пропозицією про поділ будинку до неї не звертався. Крім застосування строку позовної давності, відповідачка вказує на застосування доктрини заборони суперечливої поведінки позивача. Просила у позові відмовити.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року, за клопотанням представника позивача витребувані докази із Хмельницького обласного державного нотаріального архіву, зі Славутської міської ради, із Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 28.11.2024 року за клопотанням представника відповідача витребувані докази зі Славутської міської ради, із Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 18.12.2024 року у справі призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 24.01.2025 року провадження у справі поновлено для вирішення клопотання судового експерта та надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 28.01.2025 року витребувані докази від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 12.02.2025 року на виконання клопотання судового експерта направлені додаткові докази та продовжено строк проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи на один місяць з часу отримання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 04.06.2025 року провадження у цивільній справі поновлено після отримання висновку судового експерта.

Ухвалою суду від 19.08.2025 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 27.08.2025 року.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити з урахуванням позовних вимог, викладених у новій редакції від 19.06.2025 року, зазначивши, що в другій позовній вимозі помилково зазначено про зобов`язання відповідачки знести прибудову до житлового будинку.

Відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідачки - адвокат Жилюк О.В. у судовому засіданні позов визнали частково в частині розподілу нерухомого майна на два об`єкти нерухомого майна, але за варіантом поділу майна із прибудовою кухні під номером 2-3, оскільки не вважають її самочинним будівництвом, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Крім того, представник відповідача окремо надав заяву про застосування строків позовної давності до інших позовних вимог, вказуючи, що про існування прибудови позивачу було відомо ще на час її будівництва, а тому ним пропущений строк позовної давності без поважних причин.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що про неприязні відносини, які склалися між її батьками та відповідачкою вона дізналася в 2023 році. Коли стався вибух, будинок її батьків зазнав пошкоджень, зокрема були пошкоджені вікна. Батьки мали намір отримати грошову компенсацію за пошкоджене майно, для цього почали займатися оформленням документів. Батько надав їй довіреність і вона витребовувала документи, зверталася до державних установ, щоб внести відомості до Державного реєстру нерухомості, присвоїти кадастровий номер земельної ділянки, виготовити технічний паспорт на частину житлового будинку. Для отримання грошової компенсації необхідно було здійснити поділ домоволодіння. Її батьки запропонували ОСОБА_2 поділити будинок у добровільному порядку, оскільки між ними не було спору щодо користування будинком та земельною ділянкою. Відповідачка ОСОБА_2 спочатку погодилася, а коли були виготовлені технічні паспорти на їх частини житлового будинку, вона свій технічний паспорт не забрала і до нотаріусу для підписання договору поділу будинковолодіння не з`явилася, вказавши, що її юрист сказав їй нічого не підписувати. А в подальшому звернулася до міської ради, повідомивши, що її батьки захопили частину її земельної ділянки. Приїхав спеціаліст, зробив заміри земельних ділянок і вказав, де проходить межа земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тоді батьки дізналися, що відповідачка збудувала прибудову до свого будинку на їх земельній ділянці, без дозвільних документів на цю прибудову. Прибудова відповідачки, в якій розміщена кухня була побудована після 2001 року, але камін облаштований був десь у 2009-2010 роках. Після побудови прибудови у житловому будинку батьків тріснула стіна, кухня відповідачки прибудована до стіни їх частини будинку, від цього у будинку кімната, яка суміжна з прибудовою постійно сиріє, відповідачка проводить ремонтні роботи, забиває цвяхи у стіну, що постійно створює незручності, заважає користуватися цією частиною будинку. Після того, як ОСОБА_1 дізнався про порушення зі сторони ОСОБА_2 відразу звернувся за правничою допомогою з метою захисту своїх прав.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що давно знає позивача ОСОБА_1 , часто буває у нього в гостях. Коли був у гостях в черговий раз, в 2000-2001 році звернув увагу, що за стіною плакала дитина, він тоді запитав у позивача щодо нових сусідів. До цього часу прибудова до стіни позивача зі сторони сусідки була відсутня.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що між її батьками та ОСОБА_2 були дружні відносини. Після того, як вона відмовилася в добровільному порядку поділити будинок, звернулася із заявою про захоплення її земельної ділянки, між ними почалися сварки. Їй відомо, що ОСОБА_2 будувала прибудову до стіни їх будинку після 2001 року, вона неодноразово була в неї в будинку, бачила переобладнання в житловому будинку. На теперішній час через прибудову відповідачки, у будинку її батьків у кімнаті, яка межує із прибудовою тріснула стіна, постійно збирається вологість і "цвіте" стіна. Через поведінку ОСОБА_2 сусідські стосунки погіршилися, вона постійно провокує батьків на сварку, встановила камери відеоспостереження, які захоплюють двір її батьків. Після встановлення межових знаків, відповідачка самовільно знищила їх і не бажає вирішувати конфлікт в добровільному порядку.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що часто приїздив до ОСОБА_13 , вони є його дідусем та бабусею, в дитинстві він грався із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Йому відомо, що десь у 2005-2006 році відповідачкою було збудовано прибудову до стіни будинку ОСОБА_13 . Коли почалася війна, він пішов на військову службу, проходив реабілітацію, приїздив до бабусі. Дідусь скаржився, що після вибуху у їх будинку були пошкоджені вікна, дах. Він хотів оформити допомогу від держави, але сусідка відмовилася здійснювати розподіл будинку. В подальшому був присутній під час замірювання меж земельної ділянки, коли було з`ясовано, що огорожа встановлена неправильно і збудована прибудова відповідачки знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 . Відповідачці дідусь пропонував перебудувати стіну, але вона відмовилася. Натомість в прибудові постійно ведуться ремонтні роботи, працює перфоратор, що створює перешкоди ОСОБА_13 .

Суд заслухавши вступні слова представника позивача та відповідачки, її представника, покази свідків, дослідивши докази у справі, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі – продажу від 25.03.1982 року, посвідченого державним нотаріусом Дубовик Д.А., позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_16 6/20 частин будинку з надвірними прибудовами, належними до цієї частки в АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 1000 м. На цій земельній ділянці розташований одноповерховий дерев`яний будинок загальна жила площа якого в цілому становить 63,1 кв.м., а також надвірні будівлі, зазначені по плану під літ. «Б,В,Г,Д». В користування покупця переходять : кімната площею 10,6 кв.м., кімната -10,9 кв.м., кухня – 10,3 кв.м., коридор -7,4 кв.м., а також сарай, зазначений на плані під літ. «Г» та убиральня – «Д».

З архівного витягу із рішення виконавчого комітету Славутської міської Ради народних депутатів Хмельницької області від 26.04.1984 р.№ 103 «Про будівельні питання» вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на перебудову старого хліва на новий з гаражем та літньою кухнею загальними розмірами 5,0 Х 10,0 м. по АДРЕСА_3 на його присадибній ділянці.

З архівного витягу із рішення виконавчого комітету Славутської міської Ради народних депутатів Хмельницької області від 18.05.1989 р. № 140 «Про будівельні питання» вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво прибудови розмірами 3,0 Х 9,0 м. та на перебудову прибудови розмірами 3,73 Х 2,24 м. на нову прибудову розмірами 3,0 Х 4,0 м. по АДРЕСА_3 на його присадибній ділянці.

З архівного витягу із рішення виконавчого комітету Славутської міської Ради народних депутатів Хмельницької області від 17.04.1997 р.№ 147 «Про земельні питання» вбачається, що ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 площею 605 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.03.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Шкапій В.Я., ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 70/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями до нього в АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 1000 м. На цій земельній ділянці розташований дерев`яний, критий шифером жилий будинок жилою площею 112,8 кв.м., а також надвірні будівлі : дерев`яний хлів, шлаконабивна і силікатно-блочна літня кухня, силікатно-блочний гараж, два кам`яних льоха, дерев`яна вбиральня, силікатно-блочний хлів, огорожа, зазначені по плану під літерами : «А1, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, Л, №1». В користування покупця переходять кухня - 10,4 кв.м, коридор – 10,1 кв.м, кімната-10,5 кв.м., кімната- 26,5 кв.м., кімната – 16,1 кв.м., кімната -9,9 кв.м., хлів – «Б», літня кухня « В», льох «Ж», вбиральня «З», 70 /100 огорожі № 1.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності, виданого 02.03.1998 року на підставі рішення Славутської міської ради №147 від 17.04.1997 року, ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1391 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.

З архівного витягу із рішення виконавчого комітету Славутської міської Ради народних депутатів Хмельницької області від 28.11.2001 року №5 «Про земельні питання» вбачається, що ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 площею 844,28 кв.м.

З Державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_1 05.12.2001 року на підставі рішення Славутської міської Ради народних депутатів № 5 від 28.11.2001 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0844 га, розташовану на території Славутської міської ради по АДРЕСА_3 . Землю передано для обслуговування житлового будинку.

З договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки від 23.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу, ОСОБА_17 слідує, що даритель подарувала, а обдарована прийняла у дарунок 70/100 частин житлового будинку та земельну ділянку площею 1391,7 кв.м. Житловий будинок та земельна ділянка знаходяться по АДРЕСА_1 .

Згідно з даними, викладеними у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому 29.10.2007 року за № 16444755, відчужується 70/100 частин житлового будинку, які складаються з коридору площею 3,7 кв.м, кухні площею 18,4 кв.м, коридору площею 10,4 кв.м, кімнати площею 10,5 кв.м, кімнати площею 26,7 кв.м, кімнати площею 16,3 кв.м, кімнати площею 10,5 кв.м, ванни площею 7,2 кв.м, житловою площею - 64 кв.м., хліва, зазначеного на плані під літ. «Б», літньої кухні –«В», погреба під хлівом - «б», та відповідна частина земельної ділянки.

Ця частина житлового будинку належить дарителю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори від 30.03.1990 року за реєстром № 1-670, та зареєстрованого в Шепетівському міжміському БТІ за реєстром № 668, а земельна ділянка (за цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку та підсобного господарства – на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ХМ, виданого Славутською міською радою 02.03.1998 року на підставі рішення Славутської міської ради №147 від 17.04.1997 року.

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 6810600000:02:007:0285 слідує, що вказана технічна документація виготовлена в 2023 році, в акті встановлення та погодження меж землекористування від 26.12.2023 року зазначено, що межі земельної ділянки позивача були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі і відповідачкою ОСОБА_2 .

29.02.2024 року ФОП ОСОБА_18 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, розташований в АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 309288 слідує, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З акту обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 08.05.2024 року слідує, що заявниця ОСОБА_2 повідомила представникам комісії про захоплення частини її земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_19 . У свою чергу ОСОБА_1 повідомив, що із заявницею у них склалися неприязні відносини, зазначивши, що огорожа між їх домоволодіннями встановлена таким чином вже протягом багатьох років та не змінювалася. В результаті проведених обмірів було встановлено, що координати поворотних точок меж земельних ділянок згідно фактичних замірів та координати поворотних точок меж земельних ділянок згідно відомостей Державного земельного кадастру мають невелику розбіжність. Зокрема, межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810600000:02:007:0285, що належить ОСОБА_1 в деяких місцях по фактично встановленій огорожі накладаються на межі земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 , довжиною орієнтовно до 20 см. Крім того, межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810600000:02:007:0123, що належить ОСОБА_2 частково потрапляють на землі комунальної власності загального користування зі сторони АДРЕСА_1 .

Представником ФОП ОСОБА_20 при здійсненні обмірів земельних ділянок ОСОБА_2 по фактично встановленій огорожі, виявлено, що загальна площа земельних ділянок, якою користується ОСОБА_2 становить 0,1410 га, що на 0,0019 га більше від сумарної площі земельних ділянок (0,1391 га), які перебувають у власності заявниці згідно правовстановлюючих документів на землю.

При вивченні документів, а саме Плану поверхового поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 було також встановлено, що правовстановлюючі документи на землю не відповідають часткам поділу житлового будинку між співвласниками.

З акту встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 08.05.2024 року, складеного ФОП ОСОБА_20 вбачається, що в присутності землевласника ОСОБА_1 на межі земельної ділянки 6810600000:02:007:0285, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_4 встановлені межові знаки в кількості 6 штук, які показані землевласнику і передані йому на зберігання.

Відповідно до рапорту працівника поліції, 20.05.2024 року о 21.35 год. надійшло звернення від ОСОБА_19 , яка повідомила, що комісія встановила роздільні стовпчики, а сусіди дані стовпчики зняли.

З відповіді відділення поліції №1 м. Славута Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 29.05.2024 року слідує, що 20.05.2024 року від ОСОБА_21 надійшло повідомлення, яке було зареєстровано в ЖЄО відділення поліції № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області за № 2885 від 20.05.2024 року.

За наслідками фактичного виїзду на місце події працівниками поліції встановлено, що наразі існують спірні питання з сусідами з приводу земельної ділянки, конфлікт має ознаки цивільно-правових відносин.

З витягу з Державного реєстру речових прав від 12.03.2024 року слідує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72017924 щодо земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1 кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, площею 0,0844 га прийнято 12.03.2024 року.

З витягу з Державного реєстру речових прав від 28.12.2023 року слідує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70950569 щодо 6/20 частин у спільній частковій власності на закінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 178,3 кв.м, житловою площею 113,8 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 прийняте 28.12.2023 року.

У технічному паспорті ОСОБА_2 містяться виписки з рішення виконавчого комітету Славутської міської ради № 82 від 28.03.1991 року, в п.10.9 якого вказано про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво веранди розмірами 4,85 м Х 3,25 м. по АДРЕСА_5 (а фактично побудовано 4,85 м. Х 4,10 м) та з рішення виконавчого комітету Славутської міської ради № 313 від 30.11.2000 року, в п. 9.2 якого зазначено про надання дозволу ОСОБА_3 на переобладнання кухні в прибудові, а існуючу кухню переобладнати під ванну кімнату на своїй присадибній ділянці по АДРЕСА_5 .

Судом досліджувалися копії договору купівлі – продажу частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , а також документів, що стали підставою для нотаріального посвідчення договору, ОСОБА_22 , державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області від 30.03.1990 року за р.№1-670 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та копії договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також документів, що стали підставою для нотаріального посвідчення договору, Колєсніком М.М. приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області від 23.11.2007 року за р.№3999 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.147-168 Т.1), які були надані на виконання ухвали суду про витребування доказів Хмельницьким обласним державним архівом.

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 309289 від 27.10.2008 року, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0391 га, розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, Славутською міською радою надана архівна копія рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 28.03.1991 року № 82, відповідно до п. 10 якого, надано дозвіл на будівництво, перебудову житлових та господарських приміщень на своїх присадибних ділянках громадянам : ОСОБА_3 на будівництво веранди розмірами 4,35 Х3,25 м. по АДРЕСА_5 .

При цьому до вказаного рішення долучено заяву ОСОБА_3 від 13.03.1991 року про надання дозволу на прибудову веранди розміром 4,85 Х3,25 м. та розписку ОСОБА_1 , в якій вказано, що він надає дозвіл своїй сусідці ОСОБА_3 на прибудову веранди, яка буде прилягати до стіни його будинку, а також план житлового будинку із верандою, дозвіл на прибудову якої надавався.

Крім того, Славутською міською радою надана архівна копія рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 30.11.2000 року № 313, відповідно до п. 9.2 якого надано дозвіл на будівництво, перебудову житлових та господарських приміщень на своїх присадибних ділянках громадянам : ОСОБА_3 на переобладнання кухні в прибудові, а існуючу кухню переобладнати під ванну кімнату по АДРЕСА_5 . До рішення долучено заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на перепланування існуючої кухні під санвузол і ванну кімнату, а кухню розмістити у прибудові та малюнок житлового будинку із прибудовою площею 4,10 Х 4,85 м.

На виконання ухвали суду від 04.11.2024 року Управлінням забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надано в електронному форматі Технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди за кадастровими номерами : 6810600000:02:007:0123; 6810600000:02:007:0124, яка досліджена судом.

На виконання ухвали суду від 28.11.2024 року про витребування доказів, Славутською міської радою надані належним чином завірені копії рішень Славутської міської ради № 103 від 26.04.1984 року та № 140 від 18.05.1989 року про надання дозволів на перебудову житлових та господарських приміщень на присадибній ділянці по АДРЕСА_3 з відповідними документами на підставі яких були прийняті рішення.

Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 18.05.1989 року № 140 п. 13.4 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво прибудови розмірами 3,0 Х 9,0 м. та на перебудову прибудови розмірами 3,73 м. Х 2,24 м. на нову прибудову розмірами 3,0 Х 4,0 м. по АДРЕСА_3 . До вказаного рішення долучено заяву ОСОБА_1 від 15.05.1989 року про надання дозволу на будівництво прибудови до житлового будинку розміром 3м Х 9м., та іншу розміром 4 м Х 4 м, в яких розташувати жилу кімнату, кухню, коридор та план нових приміщень, які просить добудувати заявник.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 26.04.1984 року № 103, п. 3.12 ОСОБА_1 надано дозвіл на перебудову старого хліва на новий з гаражем та з літньою кухнею загальними розмірами 5,0 Х 10,0 м. по АДРЕСА_3 . До вказаного рішення долучено заяву ОСОБА_1 від 26.03.1984 року про надання дозволу на перебудову старого сараю на новий з гаражем та літньою кухнею розміром 5 м Х 10 м. та ескізом старого та нового приміщення.

На виконання ухвали суду від 28.01.2025 року, ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області надано в електронному форматі Технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди за кадастровими номерами: 6810600000:02:007:0123; 6810600000:02:007:0124, 6810600000:02:007:0285, обмінні файли у форматі XML на кадастрові номери 6810600000:02:007:0123; 6810600000:02:007:0124, 6810600000:02:007:0285, поземельні книги на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами. Вказані докази досліджені судом та надавалися судовому експерту для проведення судово-технічної та земельно-технічної експертизи.

З висновку експерта № 1220/025 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30.05.2025 року слідує, що Експерт прийшов до висновку, що будівельні роботи по реконструкції домоволодіння шляхом добудови приміщення 4,12 м х 4,73 м розміром 18,4 кв.м. та роботи по облаштуванню системи опалення реконструйованої частини домоволодіння, не відповідають вимогам державних будівельних норм і правил, а саме:

- технічний стан прибудови за першою групою граничних станів оцінюється як не придатний до нормальної експлуатації (внаслідок непридатного до експлуатації технічного стану покрівлі), що не відповідає пунктам 4.1.3 та 4.1.6 ДБН В.1.2-14:2018;

- розміщення прибудови суттєво зменшує освітленість та інсоляцію приміщення житлової кімнати «2-8», що не відповідає вимогам п.10.3 та 10.4 ДБН В.2.2-15:2019;

- в приміщенні кухні «2-3» влаштованої прибудови, враховуючи наявність каміну на твердому паливі, встановлена витяжна вентиляція зі штучним спонуканням, при цьому відсутня припливна вентиляція із штучним спонуканням, що не відповідає вимогам п. 6.8.6 B.2.5-67:2013;

- в димовому каналі каміну, який розташований у приміщенні кухні «2-3» влаштованої прибудови, відсутні шибери (засувки), що не відповідає вимогам

п.6.8.10 ДБН В.2.5-67:2013;

- гирло димової труби каміну знаходиться на висоті менше 5 м над рівнем дна топки та нижче лінії, що проведена від гребеня даху донизу під кутом 10° до горизонту, що не відповідає вимогам п.6.8.11 ДБН В.2.5-67:2013;

- гирло димової труби не захищене від прямого попадання атмосферних опадів та сторонніх предметів, що не відповідає вимогам п. 6.8.13 ДБН В.2.5-67:2013;

- примикання димової труби до покрівлі з азбестоцементних листів виконане не якісно (наявне тільки оброблення бітумною мастикою), фартух з оцинкованої покрівельної сталі влаштовано лише частково, що не забезпечує надійної гідроізоляції та допускає протікання покрівлі та потрапляння вологи у конструкції будівлі, що не відповідає п. 4.2 ДБН В.1.2-8-2008 та пунктам 4.1,6.1.1 та 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017 (на аркуші 38-39 висновку експерта).

Крім того, експерт зазначив по 1 питанню, що фактичне землекористування земельними ділянками ОСОБА_2 , власника земельних ділянок кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 та 6810600000:02:007:0124, не відповідає (не повністю відповідає) правовстановлюючим документам про право приватної власності на ці земельні ділянки та технічній документації на них. У фактичному користуванні ОСОБА_2 частково знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, належна на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: частина ділянки, обмежена точками НОМЕР_1 , площею 0,0001 га та частина ділянки, обмежена точками НОМЕР_2 , площею 0,0005 га, загальною площею 0,0006 га. Довжини ліній, кути та каталог координат фактично використовуваних ОСОБА_2 частин ділянки кадастровий номер 6810600000:02:007:0285 наведено в Каталозі координат до Плану зіставлення.

По 2 питанню експерт зазначив, що на земельній ділянці кадастровий номер 6810600000:02:007:0285 належній на праві приватної власності ОСОБА_1 знаходиться нерухоме майно, яким користується ОСОБА_2 будучи власником 70/100 частин будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного 23.11.2007 року, а саме: частина приміщення кухні «2-3» з огороджувальними конструкціями (стінами) площею земельної ділянки під даною частиною нерухомого майна 0,0003 га обмеженої точками 5-6-7-8-10-11-5 та частина приміщення житлової кімнати «2-8» разом з огороджувальними конструкціями (стінами), площею земельної ділянки під даною частиною нерухомого майна 0,0002 га обмеженої точками 8-9-1-10-8. Довжини ліній, кути та каталог координат земельних ділянок під зазначеним нерухомим майном наведено в Каталозі координат до Плану зіставлення (Додаток № 4 a).

По 3 питанню експертом зазначено, що на земельній ділянці кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 належній на праві приватної власності ОСОБА_2 знаходиться нерухоме майно, яким користується ОСОБА_1 будучи власником 30/100 частин будинковолодіння на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.1982 року, а саме: частина приміщення житлової кімнати «1-6» та частина приміщення житлової кімнати «1-7» разом з огороджувальними конструкціями (стінами), загальною площею земельної ділянки під даною частиною нерухомого майна 0,0003 га обмеженої точками 1-2-3-4-1. Довжини ліній, кути та каталог координат земельних ділянок під зазначеним нерухомим майнем, наведено в Каталозі координат до Плану зіставлення (Додаток № 4 а).

По 4 питанню експерт вказав, що розділити домоволодіння (будинковолодіння), що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить відповідно на праві власності ОСОБА_1 в розмірі 30/100 часток будинковолодіння та ОСОБА_2 в розмірі 70/100 часток будинковолодіння на два самостійні об?єкти нерухомого майна, з виділенням

- ОСОБА_1 у приватну власність самостійного об?єкту нерухомого майна, який складається з приміщень зазначених на плані будинку садибного типу в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : з коридора 1-1 розміром 4,8 кв. м, кухні 1-2 розміром 5,4 кв.м, ванни 1-3 розміром 3,0 кв.м, коридора 1-4 розміром 10,0 кв.м, жилої кімнати 1-5 розміром 27,9 кв.м, жилої кімнати 1-6 розміром 10,3 кв.м, жилої кімнати 1-7 розміром 10,0 кв.м та надвірних будівель позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року : хліва - позначеного буквою Л, літньої кухні позначеної буквою Г, гаража з погребом - позначених літерами Д, д, та виділенням

- ОСОБА_2 у приватну власність самостійного об?єкту нерухомого майна, який складається з приміщень зазначених в технічному паспорті на житловий будинок виготовленому 29.02.2024 року, відповідно : з коридора 2-1 розміром 5,8 кв. м, ванни 2-2 розміром 4,4 кв.м, коридора 2-4 розміром 10,2 кв.м, жилої кімнати 2-5 розміром 9,8 кв.м, жилої кімнати 2-6 розміром 16,3 кв.м, жилої кімнати 2-7 розміром 26,7 кв.м, жилої кімнати 2-8 розміром 10,5 кв.м. та надвірних будівель позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті на житловий будинок виготовленому 29.02.2024 року - літньої кухні позначеної буквою В, погребу позначеного буквою б, технічно можливо як з врахуванням здійсненої прибудови 4,12 м на 4,73 м розміром 18,4 кв.м. (за умови проведення робіт по усуненню порушень вимог державних будівельних норм в зазначеній прибудові) так і без врахування зазначеної прибудови.

З надвірних будівель, які виділяються ОСОБА_2 , виключений хлів позначений буквою Б, оскільки дана будівля демонтована, а на її місці влаштована інша господарська будівля зі збільшеними розмірами, яка, виходячи з результатів проведеного дослідження, містить ознаки самочинного будівництва і не може бути включена до розподілу.

Пропонується два технічно можливих варіанти розподілу (з врахуванням самочинно здійсненої прибудови 4,12 м на 4,73 м розміром 18,4 кв. м та без її врахування) домоволодіння по АДРЕСА_1 , у відповідності до фактичного порядку користування будівлями і спорудами та вимог державних будівельних норм, які наведені на аркушах 43 та 44 висновку в частині Дослідження.

Для поділу домоволодіння згідно запропонованого II-го варіанту (без врахування здійсненої прибудови) не потрібно проводити додаткових будівельних робіт.

По 5 питанню експерт зробив висновок про те, що виконані ОСОБА_3 / ОСОБА_2 будівельні роботи по реконструкції домоволодіння шляхом добудови приміщення 4,12 м на 4,73 м розміром 18,4 кв.м та роботи по облаштуванню системи опалення реконструйованої частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: технічний стан прибудови за першою групою граничних станів оцінюється як не придатний до нормальної експлуатації (внаслідок непридатного до експлуатації технічного стану покрівлі) що не відповідає вимогам пунктів 4.1.3 та 4.1.6 ДБН В.1.2-14:2018; розміщення прибудови суттєво зменшує освітленість та інсоляцію приміщення житлової кімнати «2-8», що не відповідає вимогам п.10.3 та 10.4 ДБН В.2.2-15:2019; в приміщенні кухні «2-3» влаштованої прибудови, враховуючи наявність каміну на твердому паливі, встановлена витяжна вентиляція зі штучним спонуканням, при цьому відсутня припливна вентиляція із штучним спонуканням, що не відповідає вимогам пункту 6.8.6 B.2.5-67:2013; в димовому каналі каміну, який розташований у приміщенні влаштованої прибудови, відсутні шибери (засувки), що не відповідає вимогам пункту 6.8.10 ДБН В.2.5-67:2013; гирло димової труби каміну знаходиться на висоті менше 5 м над рівнем дна топки та нижче лінії, що проведена від гребеня даху донизу під кутом 10° до горизонту, що не відповідає вимогам пункту 6.8.11 ДБН В.2.5-67:2013; гирло димової труби каміну не захищене від прямого попадання атмосферних опадів та сторонніх предметів, що не відповідає вимогам пункту 6.8.13 ДБН В.2.5-67:2013; примикання димової труби до покрівлі з азбестоцементних листів виконане не якісно (наявне тільки оброблення бітумною мастикою), фартух з оцинкованої покрівельної сталі влаштовано лише частково, що не забезпечує надійної гідроізоляції та допускає протікання покрівлі та потрапляння вологи у конструкції будівлі, що не відповідає пункту 4.2 ДБН В.1.2-8-2008 та пунктам 4.1, 6.1.1 та 7.4.4 ДБН В.2.6-220:2017.

Судом також досліджувалася інвентарна справа № 1.601 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 та оригінал технічного паспорту на частину житлового будинку, належного позивачу.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Непорушність права власності закріплено також у статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Ч. 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті.

Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин – це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів в юридичному складі, необхідному для виникнення права власності на нерухоме майно, але самостійного значення як підстава виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Судом встановлено, що 23.11.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 70/100 частин житлового будинку та земельної ділянки площею 1391,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Колєснік М.М. До договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки включено кухню площею 18,4 кв.м., яка не належала попередньому власнику нерухомого майна на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори від 30.03.1990 року за реєстром № 1-670, а була збудована після придбання частини житлового будинку ОСОБА_3 . Вказана прибудова кухні 2-3 площею 18,4 кв.м. є об`єктом самочинного будівництва, оскільки рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 28.03.1991 року № 82, ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво на її присадибній ділянці веранди розмірами 4,35 Х3,25 м. по АДРЕСА_5 , тобто площею 14,13 кв.м., по факту площа кухні становить 18,4 кв.м., вказана прибудова не була введена в експлуатацію, розташована частково на земельній ділянці іншого співвласника нерухомого майна - позивача, збудована з порушенням державних будівельних норм та правил, про що зазначив судовий експерт у своєму висновку, а тому відповідає всім критеріям самочинного будівництва, визначеним у ст.376 ЦК України. З цих підстав кухня площею 18,4 кв.м. безпідставно включена до частини житлового будинку, який було подаровано ОСОБА_2 .

Разом з тим, договір дарування 70/100 частин житлового будинку та земельної ділянки, був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивач не є стороною вказаного правочину, а тому визнання вказаного договору недійсним можливо лише за умови доведення позивачем порушення його прав зазначеним договором дарування.

Суд вважає, що визнання недійсним Договору дарування, укладеного 23.11.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині дарування приміщення кухні - розміром 18,4 кв.м, в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 є неефективним способом захисту позивача, оскільки не призведе до відновлення його прав та не зможе усунути перешкод у користуванні земельною ділянкою, частково зайнятою самочинно збудованою прибудовою, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Скасування державної реєстрацію права власності ОСОБА_4 на належні їй 70/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 з урахуванням прибудови - кухні розміром 18,4 кв.м. - реєстраційний номер 20808741 - запис № 668 в книзі № 1, зроблений Славутським БТІ є похідною вимогою від визнання недійсним договору дарування та також є неефективним способом захисту позивача, оскільки державна реєстрація є офіційним визнанням державою права власності, є одним з юридичних фактів в юридичному складі, необхідному для виникнення, припинення права власності на нерухоме майно, але самостійного значення як підстава припинення права власності не має, тому не призведе до відновлення прав позивача. І в цій частині позову ОСОБА_1 також слід відмовити.

Разом з тим суд вважає, що позовна вимога про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки слід задовольнити та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права приватної власності на належну земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, розташовану в АДРЕСА_1 площею 0,0003 га, звільнивши належну йому частину земельної ділянки, розміром 0,0003 га, обмежену точками 5-6-7-8-10-11-5 відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок під нерухомим майном - частиною приміщення кухні «2-3» з огороджувальними конструкціями (стінами), зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року, здійснити перебудову прибудови кухні "2-3" з дотриманням державних будівельних норм, зазначених у висновку судового експерта.

З доказів наданих суду слідує, що прибудова до частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , зображена в технічному паспорті як кухня літ.2-3 площею 18,4 кв.м., частково розташована на земельній ділянці позивача площею 0,0003 га, у висновку експерта зазначено, що виконані ОСОБА_3 / ОСОБА_2 будівельні роботи по реконструкції домоволодіння шляхом добудови приміщення 4,12 м на 4,73 м розміром 18,4 кв.м та роботи по облаштуванню системи опалення реконструйованої частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Позивач вказує, що зазначена прибудова кухні порушує його право власності на частину земельної ділянки та через допущені порушення будівельних норм при будівництві прибудови, порушується його право власності на частину житлового будинку, він не може повноцінно користуватися своєю частиною житлового будинку, через постійні ремонтні роботи та примикання прибудови до стіни його кімнати, утворилися тріщини в стіні, через влаштування каміну у прибудові з порушенням будівельних норм, у кімнаті позивача збирається волога, що пошкоджує стіни в кімнаті.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 цього Кодексу). Аналогічна правова позиція неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.06.2020 року у справі №127/11492/16-ц і від 27.01.2021 року у справі №308/8116/13-ц.

Оскільки спірна прибудова кухні літ. 2-3 має всі ознаки самочинного будівництва, частково розташована на земельній ділянці позивача, порушує його право власності на земельну ділянку та на частину житлового будинку, позивач заперечує проти визнання за відповідачкою права власності на самочинне будівництво на його земельній ділянці, не наполягає на знесенні самочинно збудованої прибудови, натомість просить звільнити частину земельної ділянки від самочинного будівництва шляхом здійснення перебудови вказаної прибудови літ.2-3, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб визначений позивачем у позовній вимозі з урахуванням висновку судового експерта.

Посилання представника відповідача на узаконення зазначеної прибудови шляхом включення її до договору дарування від 23.11.2007 року та пропуск позивачем строків давності у зв`язку із тим, що позивачу було відомо про будівництво прибудови ще на час її зведення попереднім власником ОСОБА_3 , надання ним дозволу на прибудову кухні до його стіни, є необґрунтованими, оскільки реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим також будівництва як самочинного (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13), позивачу стало відомо про порушення його права лише після визначення фактичних меж земельної ділянки, виготовлення технічної документації для здійснення поділу домоволодіння у нотаріальному порядку, а також після проведення судової будівельно - технічної експертизи, у якій експертом встановлено, що будівництво прибудови здійснювалося з порушенням будівельних норм, у відповідачки відсутні документи про прийняття в експлуатацію зазначеної прибудови, а відтак позивачем не пропущено строки давності звернення до суду із означеною позовною вимогою.

Позовна вимога про поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 на два самостійні об?єкти нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності підлягає частковому задоволенню.

Оскільки в добровільному порядку відповідачка ОСОБА_2 відмовилася здійснити поділ домоволодіння шляхом укладення нотаріального договору про поділ нерухомого майна, що знайшло підтвердження під час судового розгляду, відповідно до висновку судового експерта розділити домоволодіння (будинковолодіння), що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить відповідно на праві власності ОСОБА_1 в розмірі 30/100 часток будинковолодіння та ОСОБА_2 в розмірі 70/100 часток будинковолодіння на два самостійні об?єкти нерухомого майна можливо та запропоновано два варіанти поділу об`єкта нерухомості з врахуванням здійсненої прибудови 4,12 м на 4,73 м розміром 18,4 кв.м. (за умови проведення робіт по усуненню порушень вимог державних будівельних норм в зазначеній прибудові) так і без врахування зазначеної прибудови.

Судом встановлено самочинне будівництво кухні, вказаної на плані технічного паспорта під літ. 2-3, а тому суд вважає підставним здійснити поділ домоволодіння (будинковолодіння), що знаходиться по АДРЕСА_1 між співвласниками за 2 варіантом поділу, запропонованим експертом без врахування прибудови площею 18,4 кв.м. та хліву позначеного буквою Б, оскільки будівля демонтована, на її місці влаштована інша господарська будівля із ознаками самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20, яка підлягає врахуванню відповідно до приписів частини третьої статті 400 ЦПК України, вказала: "Вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

Крім того, слід пам`ятати, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, таким чином, виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатися лише після введення самочинного будівництва до експлуатації та визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу висловлено Верховним Судом у постановах від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21.

Оскільки прибудова кухні 2-3 площею 18,4 кв.м. та хлів, позначений буквою Б, є об`єктами самочинного будівництва, їх площа не впливає на розмір часток співвласників домоволодіння, об`єкти самочинного будівництва не можуть бути включені під час поділу нерухомого майна, поділ домоволодіння технічно можливий без прибудови та хліву, як зазначив судовий експерт, а тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

Натомість у ст. 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Щодо задоволення позовної вимоги про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок, ВП ВС вказала, що задоволення вимоги про поділ житлового будинку вже свідчить про припинення правового режиму спільної часткової власності на такий об`єкт. Тому у суду немає підстав зазначати в резолютивній частині рішення про припинення такого режиму щодо житлового будинку. Крім того, ВП ВС у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) раніше вже виснувала, що окрема вимога припинити право спільної часткової власності є неефективним способом захисту.

А тому вимога позивача про припинення його права спільної часткової власності позивача на 6/20 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 на 70/100 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 з цих підстав задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги позивача про визнання за ним права приватної власності на земельну ділянку площею 0,0003 га під нерухомим майном - частиною приміщення житлової кімнати «1-6» та частиною приміщення житлової кімнати «1-7» разом з огороджувальними конструкціями (стінами) та припинення права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 площею 0,0003 га під частиною житлової кімнати «1-6» та частиною житлової кімнати «1-7», а також про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку 0,0002 га під частиною житлової кімнати «2-8» та припинення права власності позивача на вказану частину земельної ділянки, з урахуванням уточнень представника позивача, стягнення з позивача на користь відповідачки грошової компенсацію за 1 кв.м. земельної ділянки, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції станом на час розгляду справи), у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

У статті 140 ЗК України передбачені спеціальні підстави припинення права власності на земельну ділянку. Однією з таких підстав є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Цивільний закон конструкцій безкомпенсаційного припинення права приватної власності на земельну ділянку (чи права на частку) на підставі рішення суду у справах про визнання права власності або про визнання права на частку в праві спільної власності не містить. При цьому, вирішення такого спору не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації і про гарантії її отримання або ж звертатися до суду з відповідним позовом в іншій справі.

При цьому, з урахуванням принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, не виключається визнання за особою права власності на земельну ділянку (чи права на частку) у зв`язку з набуттям нею права власності (чи частки у цьому праві) на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на такій земельній ділянці. Проте таке припинення права приватної власності відповідача на земельну ділянку (на частку у праві) за вимогою власника (співвласника) можливе за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації замість його частки у праві власності на земельну ділянку або врахування відповідної компенсації вартості земельної ділянки (її частки) при поділі в такому спорі іншого майна.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

У справі, що розглядається встановлено, що ОСОБА_1 набув права власності на 6/20 частин житлового будинку, а також на земельну ділянку під його частиною житлового будинку та на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку. Разом з тим частина земельної ділянки позивача знаходиться під житловими приміщеннями, які виділяються у власність відповідачці, а частина земельної ділянки відповідачки знаходиться під житловими приміщеннями, виділеними у власність позивача, а тому враховуючи задоволення позову про поділ домоволодіння між співвласниками, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній частини будівлі позивача та відповідачки, вважає можливим визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,0003 га під частиною приміщення житлової кімнати «1-6» та частиною приміщення житлової кімнати «1-7» разом з припиненням права власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 площею 0,0003 га, визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285 площею 0,0002 га під частиною житлової кімнати «2-8» з припинення права власності ОСОБА_1 на вказану частину земельної ділянки площею 0,0002 га, у зв`язку з набуттям ними права власності на частини житлового будинку, які розташовані на цих земельних ділянках. Оскільки припинення права приватної власності позивача та відповідачки на частини їх земельних ділянок можливі за умови одночасного присудження власнику грошової компенсації замість їх часток у праві власності на частини земельних ділянок, різниця в частках становить 0,0001 га = 1 кв.м, вартість якого відповідно до грошової оцінки становить 116,23 грн., тому з позивача на користь відповідачки слід стягнути грошову компенсацію вартості частини земельної ділянки в сумі 116,23 грн.

Щодо заявленого представником відповідачки клопотання про застосування строків позовної давності до вказаної позовної вимоги, суд зазначає, що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачем не пропущено строку позовної давності за вказаною позовною вимогою, оскільки після виготовлення технічного паспорту та визначення меж земельної ділянки в натурі, після звернення ОСОБА_2 до міської ради щодо самовільного захоплення позивачем земельної ділянки, позивач дізнався, що частина його житлового будинку знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 , а прибудова кухні 2-3 та частина житлового будинку відповідачки знаходиться на його земельній ділянці, а тому немає підстав для відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ст. 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача Романовою Н.І. надано суду детальний опис наданих послуг з правничої допомоги, докази оплати позивачем послуг з надання правничої допомоги в сумі 27 400 грн., договір про надання правничої допомоги, укладений із позивачем.

Заперечення представника відповідача та відповідачки щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу, оскільки означена цивільна справа є складною, містить великий обсяг доказів, у справі проведено понад 20 судових засідань, витребувано докази від різних установ, проведено судово-будівельну та земельно-технічну експертизу, розгляд справи тривав понад 1 рік, а тому заявлені позивачем до стягнення з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 27 400 грн. є співмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг з правничої допомоги, а тому зменшенню не підлягають.

Також, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в сумі 22 000 грн, понесення вказаних витрат підтверджено квитанціями про оплату позивачем вартості проведеної експертизи в сумі 22 000 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, тому з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8392,42 грн. витрати на правничу допомогу в сумі 17612,72 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 14141,60 грн.

Також позивачем не доплачений судовий збір за дві позовні вимоги майнового та немайнового характеру після збільшення позовних вимог від 19.06.2025 року у сумі 2422,40 грн, які слід стягнути із позивача на користь держави.

Керуючись ст. 202, 628, 638, 319-321, 364, 367, 376, 378 ЦК України, ст. 88, 120, 125, 126, 140, 141, 152 ЗК України, ст. 6-16, 81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, поділ будинковолодіння, припинення права власності на частини земельних ділянок у зв`язку із розподілом домоволодіння, задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права приватної власності на належну земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285, розташовану в АДРЕСА_1 звільнивши належну йому частину земельної ділянки, розміром 0,0003 га, обмежену точками 5-6-7-8-10-11-5 відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок під нерухомим майном - частиною приміщення кухні «2-3» з огороджувальними конструкціями (стінами), зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року, здійснити перебудову прибудови 2-3 площею 18,4 кв.м з дотриманням державних будівельних норм, зазначених у висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року (на аркуші 38,39 по п`ятому питанню).

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 у приватну власність самостійний об?єкт нерухомого майна 6/20 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке складається з приміщень, зазначених на плані будинку садибного типу в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року :

- коридору 1-1 площею 4,8 кв. м, кухні 1-2 площею 5,4 кв.м, ванни 1-3 площею 3 кв.м, коридору 1-4 площею 10,00 кв.м, жилої кімнати 1-5 площею 27,09 кв.м, жилої кімнати 1-6 площею 10,3 кв.м, жилої кімнати 1-7 площею 10,00 кв.м, загальною площею - 71,4 кв.м, житловою площею - 48,2 кв.м. та надвірних будівель, позначених на схемі розташування будівель та споруд : хліву, позначеного літерою Л, літньої кухні, позначеної літерою Г, гаражу з погребом - позначений літерами Д, д.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123, площею 0,0003 га, обмежену точками 1-2-3-4-1 відповідно до довжини ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок під нерухомим майном - частиною приміщення житлової кімнати «1-6» та частиною приміщення житлової кімнати «1-7» разом з огороджувальними конструкціями (стінами), зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4а;

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810600000:02:007:0123 площею 0,0003 га, обмежену точками 1-2-3-4-1 відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок, зазначених в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року - під нерухомим майном - частиною приміщення житлової кімнати «1-6» та частиною приміщення житлової кімнати «1-7» разом з огороджувальними конструкціями (стінами).

Виділити ОСОБА_2 у приватну власніть самостійний об?єкт нерухомого майна, 70/100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке складається з приміщень, зазначених в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 29.02.2024 року :

- коридора 2-1 площею 5,8 кв.м, ванни 2-2 площею 4,4 кв.м, коридора 2-4 площею 10,2 кв.м, жилої кімнати 2-5 площею 9,8 кв.м, жилої кімнати 2-6 площею 16,3 кв.м, жилої кімнати 2-7 площею 26,7 кв.м., жилої кімнати 2-8 площею 10,5 кв.м, загальною площею - 83,7 кв.м., житловою площею - 63,3 кв.м. та надвірних будівель, позначених на схемі розташування будівель та споруд в технічному паспорті від 29.02.2024 року - літньої кухні, позначеною літерою В, погребу під хлівом, позначеного літерою "б".

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285 площею 0,0002 га, обмежену точками 8-9-1-10-8 - відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року - під нерухомим майном, частиною приміщення житлової кімнати «2-8» з огороджувальними конструкціями (стінами).

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6810600000:02:007:0285 площею 0,0002 га, обмежену точками 8-9-1-10-8 - відповідно до довжин ліній, кутів та каталогу координат земельних ділянок, зазначеними в Каталозі координат до Плану зіставлення в Додатку № 4 а до висновку експерта № 1220/025 т від 30.05.2025 року - під нерухомим майном, частиною приміщення житлової кімнати «2-8» з огороджувальними конструкціями (стінами).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості земельної ділянки площею 1 кв.м. в сумі 116,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8392,42 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 17612,72 грн, витрати на оплату судової земельної будівельно-технічної експертизи в розмірі 14141,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/ або в підсистемі "Електронний суд".

Повний текст рішення складений 20.03.2026 року.

Головуючий суддя : Матвєєва Н.В.