Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №569/17885/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17885/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді

ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025181010001628 від 28.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, не маючи відповідного передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та носіння холодної зброї, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в невстановлений час, незаконно придбав холодну зброю (металевий предмет, що зовні схожий на кастет). Вказаний кастет ОСОБА_4 незаконно носив при собі з моменту знахідки, до моменту проведення працівниками патрульної поліції поверхневої перевірки 28 липня 2025 року близько 16 год. 52 хв., за адресою м. Рівне, вул. Дубенська, 40, в ході якої у ОСОБА_4 виявлено та вилучено холодну зброю – кастет, виготовлений кустарним способом по типу кастетів.

Дії ОСОБА_4 , які виразилися у носінні кастету без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаявся.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з`ясувавши думку учасників судового процесу, роз`яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.

Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються із встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 263 КК України як носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочинів, тяжкості наслідків, що настали.

За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , які передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду справи не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

ОСОБА_4 на обліку в лікаря-психіатра, отримує медичну допомогу у лікаря-нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання наркотичних речовин, одружений, раніше судимий.

Зокрема, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, крім житла. Оскільки це кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вказаного вироку, покарання слід призначити з урахуванням вимог ч. 4 ст.70 КК України.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку, сукупності усіх обставин, що характеризують особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують відповідальність, повного визнання вини обвинуваченим у скоєному, позиції прокурора у справі, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції

ч. 2 ст. 263 КК України з урахуванням вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2026 року, остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, надасть можливість в повній мірі відчути та зрозуміти наслідки кримінально-караного діяння та невідворотність покарання за вчинене, що відповідатиме меті покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню останнього та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 50, 63, 70, 263 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, призначивши покарання у виді

1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2026 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, крім житла.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування ОСОБА_4 покарання, призначеного за цим вироком, частково відбуте ним покарання у виді позбавлення волі за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2026 року з 04 грудня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-25/11948-ХЗ від 05.08.2025 року в розмірі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять)гривень 90 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази:

-металевий предмет, зовні схожий на кастет, упакований в сейф-пакет "Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА №6056715", який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області – знищити;

-диск DVD-R з відеозаписом – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той саме строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_5