Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №554/16051/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.03.2026Справа № 554/16051/25

Провадження № 2/554/583/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно виплаченої пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно виплаченої пенсії, в якому просить стягнути з відповідача суму надмірно виплаченої пенсії в розмірі 390 650,00 грн. на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру". На підставі виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ №527813 ОСОБА_1 визнана особою з інвалідністю ІІ групи терміном по 31.01.2026 року.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, наданого Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №6903 від 17.02.2025 року, переданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-011101-9/114300 від 16.06.2025 року, група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена з 01.11.2023 року.

У витязі з рішення №251/25/2286 від 16.04.2025 року експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи відсутня інформація про встановлену групу інвалідності ОСОБА_1 . Відповідно до листа Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради" від 01.08.2025 року №04-06/2989 на запит управління від 24.07.2025 року №1 600-0306-8/55572 "рішення щодо встановлення інвалідності — не застосовується", питання встановлення групи інвалідності експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 не розглядалося.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за розпорядженням №163750007187 від 19.06.2025 року ОСОБА_1 призупинена виплата пенсії по інвалідності з 01.11.2023 року у зв`язку з невизнанням ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

У зв`язку з вищезазначеним виникла переплата пенсії за період з 01.11.2023 року по 31.03.2025 року в розмірі 390 650,00 грн.

Управління наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Факт небажання добровільного повернення надмірно виплаченої пенсійної виплати, фактична поведінка відповідача свідчить про недобросовісність з його боку.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року відрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.12.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що вона перебувала на обліку ГУ ПФУ в Полтавській області у зв`язку з отриманням пенсії по інвалідності. Має розлади здоров`я упродовж тривалого періоду, починаючи з 2010 року, тобто понад 15 років. Неодноразово проходила лікування, як амбулаторно, так і стаціонарно, у державних закладах МОЗ України. У межах обстеження для встановлення діагнозу та подальшого лікування за направленням лікарів проходила різноманітні діагностичні обстеження.

У зв`язку із подальшим обмеженням життєдіяльності, часу настання і причини захворювання, для встановлення компенсаторно-адаптаційних можливостей, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній реабілітації і адаптації, 06.09.2019 року міжрайонною МСЕК № 2 м. Полтави їй, вперше, встановлено другу групу інвалідності від загального захворювання строком на 2 роки до 01.11.2021 року, тобто майже через 10 років після початку захворювання. У подальшому, друга група інвалідності від загального захворювання продовжена на 2 роки Полтавською обласною МСЕК з 08.11.2021 до 01.11.2023 року.

16.01.2024 року міжрайонною МСЕК №2 м. Полтави друга група інвалідності від загального захворювання повторно продовжена на 2 роки до 01.02.2026 року, про що видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.01.2024 серія 12 ААГ № 527813.

За призначенням пенсії у зв`язку з інвалідністю, згідно із Законом України «Про прокуратуру», ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із відповідною заявою від 12.11.2019 року, де її поставлено на облік у вказаному управлінні та призначено виплату пенсії, яку їй виплачували до березня 2025 року включно.

У період із 27.01.2025 по 31.01.2025 року відповідач пройшла обстеження у відділенні експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».

За результатами обстеження надано довідку № 120 від 31.01.2025 року про те, що вона знаходилася у вказаній установі на стаціонарному лікуванні та виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 442 від 31.01.2025 року, якою підтверджено діагноз та додатково виявлені нові захворювання.

Із квітня 2025 року відповідачу, без роз`яснень, зупинено виплату пенсії по інвалідності (остання виплата відбулася 11.03.2025 року), проте відомості в особистому електронному кабінеті порталу ПФУ щодо цього були відсутні. У зв`язку з тим, що відповідачу ще невідомі були результати прийнятого рішення Центром оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, а пенсійні виплати вже були припинені, вона 18.06.2025 року звернулася з електронним зверненням на вебпортал ПФУ безпосередньо до ГУ ПФУ у Полтавській області з приводу роз`яснення підстав припинення виплати пенсії та надання належним чином завірених копій документів, які стали підставою для прийняття рішення щодо припинення виплат. На запит надійшла відповідь від 16.07.2025 № 11714-10224/T-02/8-1600/25 за підписом в.о. начальника ГУ ПФУ у Полтавській області Мисик О., у якій було зазначено: «Виплату пенсії Вам призупинено на підставі отриманого Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, наданого ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 6903 від 17.02.2025 року, згідно з яким відсутня інформація про встановлення Вам групи інвалідності та повідомляємо, що на даний час здійснюються заходи з приводу уточнення визнання/невизнання Вас особою з інвалідністю, за результатами отримання відповіді вирішуватиметься Ваше подальше пенсійне забезпечення».

У подальшому, 05.07.2025 року відповідач отримала лист з ГУ ПФУ у Полтавській області від 23.06.2025 року №1600-0403-8/47913, у якому зазначалося, що у зв`язку зі скасуванням їй групи інвалідності з 01.11.2023 року (не обґрунтовано чому саме з цього періоду, оскільки у Витязі з рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» зазначено «станом на 16.01.2024») у відповідача виникла переплата пенсії за період із 01.11.2023 по 31.03.2025 у сумі 390 650,00 грн. та необхідно внести на рахунок ПФУ вказану суму.

Згодом, 24.09.2025 року ОСОБА_1 отримала претензію ГУ ПФУ у Полтавській області від 10.09.2025 року №1600-0802-8/67480, у якій зазначено, що згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 6903 від 17.02.2025 року їй не встановлена група інвалідності з 01.11.2023 року (у вказаному Витязі зазначено не цю дату, а, як вже зазначалося раніше, станом на 16.01.2024), також у витязі з рішення групи № 251/25/2286 від 16.04.2025 року відсутня інформація про встановлення їй інвалідності.

Про вказане у претензії рішення №251/25/2286 від 16.04.2025 року відповідачу взагалі нічого не відомо, що це за рішення та яким органом воно прийнято, примірник не надано.

Вищевикладене свідчить, що ГУ ПФУ в Полтавській області ще 19.06.2025 року винесено розпорядження про припинення виплати пенсії, а при наданні відповіді від 16.07.2025 року на її звернення від 18.06.2025 року щодо підстав припинення виплати та надання документів, які стали причиною прийняття такого рішення, про це взагалі не зазначено, копію розпорядження не надано.

Вказує, що Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО 6903 від 17.02.2025 щодо скасування їй інвалідності з 16.01.2024 (а не з 01.11.2023) був направлений на адресу проживання відповідача більш ніж через чотири місяці: 26.06.2025 та вона його отримала 05.07.2025.

Тобто, про скасування інвалідності (з 16.01.2024) ОСОБА_1 стало відомо лише 05.07.2025 року. У період із 27.01.2025 по 31.01.2025 року (за викликом) відповідач пройшла обстеження у відділенні експертизи, відновлення функціонування і тифлореабілітації ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». За його результатами рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи від 17.02.2025 року їй скасовано інвалідність із 16.01.2024 року, тобто заднім числом, про що вона дізналася лише 05.07.2025 року (а.с.55-66).

В судове засідання, призначене 09 березня 2026 року о 13 год. 00 хв., представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання позивач повідомлений у встановленому законом порядку, завчасно та належним чином. Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку зі службовою зайнятістю представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що супроводжує справу.

На вирішення учасників процесу поставлено питання про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила продовжити розгляд справи, оскільки, на її думку, позивач затягує розгляд справи.

Заслухавши думку відповідача, суд вважає можливим, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, розглянути справу за відсутності сторони позивача, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з ч. 3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що суд призначав для розгляду справи судові засідання : 29.12.2026 року, 29.01.2026 року, 23.02.2026 року та 09.03.2026 року. Жодного разу представник позивача до суду не з`явився, надавши заяви про відкладення розгляду справи, зокрема і у зв`язку зі службовою зайнятістю. Суд двічі відкладав розгляд справи.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення ст. 223 ЦПК України, те що сторона позивача повторно (втретє поспіль) не з`явилася до суду, про розгляд справи позивач повідомлений належним чином, в матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач не підтримує свої позовні вимоги, тому суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

На підставі виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ №527813 ОСОБА_1 визнана особою з інвалідністю ІІ групи терміном по 31.01.2026 року (а.с.17-18).

Як зазначає позивач, згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, наданого Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №6903 від 17.02.2025 року, переданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-011101-9/114300 від 16.06.2025 року, група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена з 01.11.2023 року (а.с.27).

У витязі з рішення №251/25/2286 від 16.04.2025 року експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи відсутня інформація про встановлену групу інвалідності ОСОБА_1 . Відповідно до листа Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради" від 01.08.2025 року №04-06/2989 на запит управління від 24.07.2025 року №1 600-0306-8/55572 "рішення щодо встановлення інвалідності — не застосовується", питання встановлення групи інвалідності експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 не розглядалося.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за розпорядженням №163750007187 від 19.06.2025 року призупинена ОСОБА_1 виплата пенсії по інвалідності з 01.11.2023 року, у зв`язку з невизнанням ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

Позивач наголошує на тому, що у зв`язку з вищезазначеним виникла переплата пенсії за період з 01.11.2023 року по 31.03.2025 року в розмірі 390 650,00 грн.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вказує на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Факт небажання добровільного повернення надмірно виплаченої пенсійної виплати, фактична поведінка відповідача свідчить про недобросовісність з його боку.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджується з позовними вимогами та вважає, що переплат та зловживань з боку пенсіонера немає. Тому вимога про повернення коштів (пенсії) є безпідставною.

Суд вважає доводи відповідача слушними, а позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законом України №1058-ІV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Частиною першою статті 30 Закону України №1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України №1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до пункту 4 вказаної постанови зі змінами, внесеними Постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25 листопада 2014 року, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17 (провадження №61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі №6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс 14.

Зі змісту п. 3 постанови правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014 року) вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, за якими можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при перерахунку пенсії, та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою, чи помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування (перерахування) пенсії, а також здійснення контрольних та ревізійних функцій.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинила будь-які зловживання зі свого боку або подала позивачу недостовірні дані під час нарахування (перерахунку) та виплати їй пенсії. Тобто позивачем не доведено факту недобросовісності відповідача.

Таким чином, позивач в порушення вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 щодо виплати їй пенсії діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, свідомо, навмисно подала документи, які містять недостовірні відомості, з метою незаконного отримання пенсії.

З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.1212, 1215 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про відшкодування надмірно виплаченої пенсії – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місцезнаходження: 36000, м.Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ: 13967927;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2026 року.

Суддя А.М.Чуванова