Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №363/6757/25 — Вишгородський районний суд Київської області

10.03.2026 Справа № 363/6757/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Шевченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вишгороді в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення іпотеки та скасування відомостей про обтяження у відповідних державних реєстрах,-

встановив:

ОСОБА_1 через представника, адвоката Цоєва В.В. у листопаді 2025 року звернувся до суду з даною заявою, посилаючись на те, що він є власником нерухомого майна-квартири, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0898га, кадастровий номер – 3221886001:02:094:0165, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник зазначає, що на виконання зобов`язань за кредитним договором № 24/51/141011 від 14.10.2011 року укладеного з АТ «БМБанк» було укладено договір іпотеки. 09.11.2018 року АТ «БМБанк» було перейменовано на АТ «БМ-2018» та є правонаступником прав та обов`язків АТ «БМБанк». Національний банк України рішенням Правління від 06.11.2018 року № 749-рш відкликав банківську та генеральну ліценції на здійснення валютних операцій у АТ «БМБанк» та виключив цей банк з Державного реєстру банків. На даний час згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність АТ «БМ-2018» припинено. Правонаступники відсутні. Згідно звернення банку від 03.04.2014 року за № 713/2014 до Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції з проханням зняття заборони відчуження предмету іпотеки та вилучення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційні записи про обтяження нерухомого майна випливає, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 24/51/141011 від 14.10.2011 року. Також зазначене підтверджується актом прийому-передачі правовстановлюючих документів банком іпотекодавцю від 24.04.2014 року. Проте, як стало відомо заявнику з даних реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на даний час наявне обтяження унеможливлює реалізацію заявником його прав щодо розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності. Вважає, що оскільки відсутні правонаступники АТ «БМБанк» питання про припинення іпотеки може вирішено тальки в судовому порядку.

На підставі викладеного, заявник просить суд встановити факт припинення іпотеки, скасувати запис про заборону відчуження нерухомого майна та запис про іпотеку.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі в окремому провадженні за заявою ОСОБА_1 та призначено розгляд справи.

В судове засідання заявник не з`явився, від представника заявника, адвоката Цоєвої В.В. в матеріалах справи знаходиться заява про розгляд справи за відсутності сторони заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом дійшов до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею -75 кв.м, житловою – 46,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0898 га, кадастровий номер – 3221886001:02:094:0165, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 07.07.2011 року, реєстраційний номер 33130200 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 320046.

14.10.2011 року ОСОБА_1 уклав із ПАТ «БМБанк» кредитний договір № 24/51/141011, згідно якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 90 000,00 (дев`яносто тисяч) гривень на строк до 13.10.2018 року, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 16,99% та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки передбаченні цим договором.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором ОСОБА_1 , виступаючи іпотекодавцем 14.11.2011 року уклав із ПАТ «БМБанк» - іпотекодержателем іпотечний договір № 24/51/141011 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіна Л.Д. зареєстрованого в реєстрі за номером 2989, згідно пункту 1.2 якого на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру, що находиться за адресою, АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0898 га, кадастровий номер – 3221886001:02:094:0165, що розташована за адресою, АДРЕСА_2 .

Згідно акту прийому-передачі від 25.04.2014 року ПАТ «БМ Банк» у зв`язку з повним погашенням кредитного договору № 24/51/141011 від 14.10.2011 року Банк передав, а ОСОБА_1 прийняв правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме: технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 ; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 320046; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011 року, витяг про державну реєстрацію прав від 07.07.2011 року.

Листом від 03.04.2014 року вих-№ 713/2014 АТ «БМ Банк» звернувся до реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про зняття заборони відчуження та вилучення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційні записи про обтяження нерухомого майна, що були передані в іпотеку АТ «БМ Банк» за договором іпотеки № 24/51/141011 від 14.10.2011 року.

Відповідно до положення ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положення ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч. 5 ст. 3, абз. 2, 7 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно змісту статті 599 ЦК України однією з підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частина 3 статті 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частина 6 статті 294 ЦПК України зазначає, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, як вбачається з матеріалів заяви та додатків до неї щодо майна заявника ОСОБА_1 фактично існує спір, оскільки вирішення питання наявності чи відсутності факту існування іпотеки, можливо виключно у порядку позовного провадження.

Крім того, заявником до суду не надано належних доказів, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні записи про обтяження нерухомого майна іпотекою. Тобто відсутні докази проте, що запис про реєстрацію обтяження не скасований.

Фактично, з огляду на матеріали цивільної справи, вбачається, що заявник обрав неналежний спосіб захисту цивільного права. Заявник повинен був звернутись до суду із заявою про припинення іпотечного договору до суду за місцем розташування майна, щодо якого існує спір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме заявник наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, вважає, що в задоволенні вимог заяви слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13,263, 265, 293, 294 ЦПК, суд, -

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту припинення іпотеки та скасування відомостей про обтяження у відповідних державних реєстрах - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).

Повний текст судового рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк