Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №357/129/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/129/26

3/357/694/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олександр Шовкопляс розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, колишнього начальника 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області, працюючого ДУ «Агенція масового спорту України», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю: прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Данилюка В.М.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №14 від 06.01.2026 встановлено, що ОСОБА_1 припинивши з 09.04.2021 діяльність на посаді начальника 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, маючи звання «полковник служби цивільного захисту», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45, абзацу 1 пункту 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подав 13.02.2024 о 09 год 05 хв декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (після звільнення) шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до наказу від 12.06.2013 № 333 Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 призначено на посаду начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

На підставі наказу від 03.10.2013 №611 Державної служби України з надзвичайних ситуацій підполковнику поліції ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання — полковник служби цивільного захисту.

Відповідно Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий. Особи, які перебувають на службі в органах і підрозділах цивільного захисту та мають звання «старший прапорщик служби цивільного захисту» відносяться до молодшого начальницького складу.

Приписами статті 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію цей Закон, зокрема підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону передбачено його розповсюдження на осіб начальницького складу служби цивільного захисту.

Таким чином відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону та суб`єктом відповідальності відповідно до Примітки до статті 172-6 КУпАП, тобто ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати вимоги Закону, в тому числі - зазначені у статті 45 вказаного Закону.

Відповідно до наказу від 09.04.2021 № 108 Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту в Державної службі України з надзвичайних ситуацій за підпунктом З пунктом 176 (за станом здоров`я) з 09 квітня 2021 року.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину визнав, суду пояснив, умислу навмисно не подавати декларацію він не мав.

Прокурор Данилюк В.М. в судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення підтримав, наполягав на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зазначив що матеріали справи містять подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані матеріали, приходить наступного висновку.

Відповідно до наказу від 12.06.2013 № 333 Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 призначено на посаду начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

На підставі наказу від 03.10.2013 №611 Державної служби України з надзвичайних ситуацій підполковнику поліції ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання — полковник служби цивільного захисту.

Відповідно Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий. Особи, які перебувають на службі в органах і підрозділах цивільного захисту та мають звання «старший прапорщик служби цивільного захисту» відносяться до молодшого начальницького складу.

Відповідно до наказу від 09.04.2021 № 108 Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту в Державної службі України з надзвичайних ситуацій за підпунктом З пунктом 176 (за станом здоров`я) з 09 квітня 2021 року.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно Закону України № 3384-ІХ від 20.09.2023 «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, та підпункту 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області був зобов`язаний подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, не пізніше 31.01.2024.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 з 2016 року щорічно подавав зазначені декларації, що свідчить про його обізнаність з вимогами та порядком декларування.

Проте, ОСОБА_1 будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абзацу 2 частини 2 статті 45 та пункту 2-7 розділу XIII Закону, подав відповідну декларацію лише 13.02.2024 об 09 год 05 хв, що встановлено відповідно до даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Поряд з цим, ОСОБА_1 будучи суб`єктом, який припинив у 2021 році виконання функцій держави, зобов`язаний був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік після звільнення, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства, однак подав її 13.02.2024 об 09 год. 05 хв.

Крім того, згідно матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, обґрунтовується наступними письмовими доказами: скріншотом з сайту НАЗК щодо подання декларації за 2021 рік; рапортом; запит Національної поліції, щодо витребування документів; відповідь на запит ГУ ДСНС та додатки до нього; запит Національної поліції, щодо надання інформації; послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_1 ; поясненнями ОСОБА_1 ; запитом Національної поліції, щодо надання інформації; листом Національного агентства з питань запобігання корупції щодо надання інформації про роботу інформаційно-телекомунікаційних систем «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 14.03.2025 № 70-09/22333; запит Національної поліції, щодо надання інформації; наказом національної поліції від 05.04.2024 №363; рапортом.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею 51 та частинами третьою – шостою статті 164-14,статтями 212-15, 212-21цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Датою вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата закінчення етапу подання та оприлюднення відповідно до Закону №1700-УІІ щорічних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Закону України № 3384-ІХ від 20.09.2023 «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, та підпункту 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», тобто 09 год. 45 хв. 13.02.2024.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане ЄСПЛ зокрема висловлює у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що датою вчинення адміністративного правопорушення є дата фактичного подання електронної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 13.02.2024. Датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу, а саме 06.01.2026. Натомість, суддя вважає, що дату складання протоколу неможливо вважати датою виявлення правопорушення, оскільки складання протоколу це остаточний, завершальний етап складання процесуального документу на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під встановлені заборони у сфері боротьби з корупцією. Таким чином, датою виявлення адміністративного правопорушення за несвоєчасне подання декларації за 2021 рік є 13.02.2024, а датою вчинення адміністративного правопорушення слід вважати наступний день після закінчення строку для подання декларації, а саме 01.02.2024.

Таким чином, враховуючи положення ч.8 ст. 38 КУпАП, станом на день розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення зач. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Водночас, правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального підходу, нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Таким чином, із врахуванням того, що для закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом строків для накладення адміністративного стягнення, необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також, що повноваження суду на з`ясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, передбачені ст. 280 КУпАП, суд приходить до висновку, що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Тому, суддя приходить до висновку, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підлягає до закриття на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на вищевикладене суддя дійшов висновку, що провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП слід закрити на підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно дост. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку із закінченням строків, передбаченихст. 38 КУпАП, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, статтями 38, 221, 245, 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити, у зв`язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяОлександр ШОВКОПЛЯС