Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №293/346/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/346/26

Провадження №1-кп/293/130/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянув у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026065610000004 від 05.01.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Черняхів Черняхівського району, Житомирської області, громадянина України, з базовою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця смт. Черняхів Черняхівського району, Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

06 грудня 2025 року близько 00 години 10 хвилин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , приїхали до будинку АДРЕСА_2 до раніше знайомого ОСОБА_5 . На ґрунті тривалих неприязних відносин між ними виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови між собою, у вказаний день час та місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров`ю потерпілого та бажаючи їх настання ОСОБА_3 , став навпроти ОСОБА_5 та навмисно завдав йому один удар кулаком правої руки в область нижньої губи справа. В цей час ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область чола від якого ОСОБА_5 не втримавши рівноваги почав падати на землю. Відразу після цього ОСОБА_3 завдав потерпілому другий удар правою взутою ногою в область попереку зліва.

Внаслідок своїх умисних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани на слизовій нижньої губи справа та в поперековій ділянці зліва, які відповідно до висновку експерта, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови між собою, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України.

Крім того, 06 грудня 2025 року близько 00 години 10 хвилин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , приїхали до будинку АДРЕСА_2 до раніше знайомого ОСОБА_5 . На ґрунті тривалих неприязних відносин між ними виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови між собою, у вказаний день час та місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров`ю потерпілого та бажаючи їх настання ОСОБА_3 , став навпроти ОСОБА_5 та навмисно завдав йому один удар кулаком правої руки в область нижньої губи справа. В цей час ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область чола від якого ОСОБА_5 не втримавши рівноваги почав падати на землю. Відразу після цього ОСОБА_3 завдав потерпілому другий удар правою взутою ногою в область попереку зліва.

Внаслідок своїх умисних дій ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді саден на чолі , які відповідно до висноску експерта відносяться до лешких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови між собою, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду із заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 беззаперечно визнають свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюють встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодні з розглядом обвинувального акта за своєї відсутності, відповідно до правил, передбачених ст. ст. 381-382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були представлені захисником ОСОБА_6 надали письмові заявви, в яких зазначають, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України беззаперечно визнають в повному обсязі, вважають, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорюють їх.

Також, у вказаних заявах зазначили, що їх згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без їх участі є добровільною, без будь-якого незаконного примусу чи обіцянки, а також про їх обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних проступнів, приймаючи до уваги заяви останніх, в яких вони зазначають, що не оспорюють встановлені під час досудового розслідування обставини і згодні на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без їх участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинувачених, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_5 у своїй заяві зазначив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, відповідно до якого у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

При цьому, відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінальних проступів мала місце, вина обвинувачених ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України та вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України знайшли своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови між собою та дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови між собою.

ІІ. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень які згідно ст. 12 КК України є кримінальними проступками, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про осіб обвинувачених, а саме те, що вони не судимі, мають постійне місце проживання, негативні характеристики за місцем проживання відсутні, на обліку у лікаря психіатра та нарколога ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебувають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Тако зважаючи на викладені обставини, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправності діянь, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження ними нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Підстави для застосування ст. 69 КК України на переконання суду відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

ІІІ Вирішення питання щодо запобіжного заходу

У даному кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжні заходи не застосовувались та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченим запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

ІV Рішення щодо речових доказів

Арешт на майно не накладався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

V Процесуальні витрати

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373-376, 381-382, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

2. ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

3. Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

4. Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_8