Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №290/1245/25 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

290/1245/25

1-кп/290/201/26

19.03.26

19 березня 2025 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025060630000206 від 20.09.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2025 року близько 19 год 00 хв ОСОБА_6 перебував на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де між ним та його співмешканкою ОСОБА_7 , з якою він спільно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час словесного конфлікту у нього виник умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень.

У цей день, у цей час та в цьому місці, за вказаних обставин, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, достовірно знаючи про протиправність своїх дій, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно та протиправно, маючи фізичну перевагу над співмешканкою ОСОБА_7 , наблизився до неї та умисно обома руками наніс декілька ударів кулаками в область голови, тулуба та черевної порожнини.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_6 ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми органів черевної порожнини: синці в проекції 9-го ребра ліворуч по задній та передній підпахвинній лініях, розрив селезінки, який ускладнився внутрішньочеревною кровотечею (гемоперитонеум — наявність крові в черевній порожнині), що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю останньої.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні цього злочину визнав частково, а саме визнав нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, проте заперечив, що його дії призвели до смерті потерпілої, просив його виправдати та надав суду такі показання.

Увечері 19 вересня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 прийшов додому після відвідин РТЦК та СП у АДРЕСА_2 , де очікував побачити свою співмешканку ОСОБА_7 , проте її вдома не було.

ОСОБА_6 пішов до сусіднього будинку, де проживає родина ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Після того як обвинувачений зайшов до сусіднього будинку, він побачив, що ОСОБА_7 оголена, у п`яному вигляді спить на дивані.

Вважаючи, що ОСОБА_7 зраджувала йому з ОСОБА_8 , та бажаючи розбудити її, ОСОБА_6 почав завдавати ударів руками по тулубу та голові.

Після цього ОСОБА_8 , намагаючись зупинити ОСОБА_6 , наніс йому один удар у голову, після чого ОСОБА_6 припинив бити ОСОБА_7 та забрав її з дому ОСОБА_8 .

Коли вони йшли до свого помешкання, ОСОБА_7 часто перечіплювалася та падала на землю.

Після приходу додому ОСОБА_7 пішла помитися на вулиці у залізній балії, де також неодноразово падала. Обвинувачений її підіймав та допоміг дістатися до ліжка, де вона заснула.

Після цього обвинувачений також заснув. Прокинувшись зранку, він виявив, що його співмешканка померла, почав проводити реанімаційні дії та викликав швидку допомогу.

Обвинувачений зазначив, що його дії не могли призвести до смерті ОСОБА_7 , оскільки він має проблеми зі здоров`ям, у нього не підіймається права рука та обмежена функціонує нога, його удари не були такої сили, щоб призвести до смерті. Також зазначив, що оскільки потерпіла зловживала алкогольними напоями, то регулярно падала на землю, що й могло призвести до її смерті.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, що спричинили смерть потерпілої, його вина повністю підтверджується сукупністю наступних безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, які суд визнає належними та допустимими.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_8 - сусід обвинуваченого та потерпілої повідомив, що обвинувачений та потерпіла регулярно сварилися та билися. Часто дружина свідка забирала ОСОБА_7 ночувати до їхнього будинку, оскільки остання боялася ночувати вдома через сімейні скандали. За день чи два до смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в агресивному настрої прийшов до нього додому забрати ОСОБА_7 , яка там перебувала. Розлютившись, що вона спить ОСОБА_6 намагався її побити, проте свідок завадив цьому, після чого ОСОБА_6 забрав ОСОБА_7 , і вони пішли до свого будинку. Також підтвердив систематичний характер насильства обвинуваченого щодо потерпілої.

Свідок ОСОБА_9 , сусідка обвинуваченого та потерпілої, повідомила, що ОСОБА_6 регулярно бив ОСОБА_7 , двічі вона тікала до них додому від ОСОБА_6 .. Також повідомила, що ОСОБА_6 приходив до їхнього будинку та забрав ОСОБА_7 , проте не пам`ятає всіх деталей цієї події.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - сусіди обвинуваченого та потерпілої повідомили, що не були безпосередніми свідками події. Надали суду пояснення, що характеризують родину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зазначили, що родина вела асоціальний спосіб життя, зловживала алкоголем та не мала постійних заробітків. Зазначені свідки характеризують родину негативно. Суд бере до уваги показання цих свідків лише в частині характеристики стосунків у родині ОСОБА_13 , як таких, що підтверджують систематичний характер домашнього насильства

Свідок ОСОБА_14 , сусідка, повідомила, що їй нічого не відомо про обставини кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_15 , знайомий обвинуваченого ОСОБА_6 , повідомив, що не був безпосереднім свідком події злочину, проте вважає за необхідне повідомити, що обвинувачений є працьовитою та доброю людиною, він завжди добре дбав про свою родину.

Свідок ОСОБА_16 , понятий під час проведення огляду місця події від 20.09.2025 року, повідомив, що був понятим під час огляду місця події, описав процедуру огляду місця вчинення злочину, а також повідомив суду, що ОСОБА_6 пояснив йому, що ОСОБА_7 була п`яною та під час того, як милася у залізній балії, впала та вдарилася об її край.

Свідок ОСОБА_17 , син ОСОБА_7 , повідомив, що був свідком того, як ОСОБА_6 бив його матір руками та ногами у різні частини тіла. Також повідомив, що бачив, що у вечір смерті його матері вона неодноразово падала на землю. Крім того, повідомив, що після того, як обвинувачений виявив, що ОСОБА_7 померла, він сильно плакав та переживав. Проте, з огляду на особливості свого психічного розвитку, свідок не зміг повідомити коли та за яких обставин він це бачив. Також надав суду взаємовиключаючі покази. Що змушує суд ставитися критично до його показів. З огляду на зазначене та взаємовиключний характер показань, суд не покладає їх в основу обвинувачення.

Вина обвинуваченого також підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів.

З витягу з ЄРДР встановлено, що 20.09.2025 внесено відомості про кримінальне правопорушення №12025060630000206 за ознаками ч. 2 ст. 121 КК України, відповідно до яких ОСОБА_6 завдав співмешканці тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.09.2025 року, складеного старшим слідчим СВ Відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції № 1 ГУНП в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_18 , на підставі заяви громадян щодо виявлення тіла, відповідно до ст.ст. 104, 105, 106, 223, 234, 237 КПК України, у присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , встановлено, що між сараєм та житловим будинком розташований відкритий двір із ґрунтовим покриттям. У приміщенні сараю на підлозі виявлено тіло жінки, яке лежить на підлозі у положенні на спині. Поряд із тілом знаходяться предмети домашнього вжитку та речі. На тілі виявлено численні тілесні ушкодження у вигляді синців та саден. Під час огляду на тілі також виявлено нашарування ґрунту. Зовнішній вигляд тіла, положення кінцівок та інші ознаки зафіксовано у фототаблиці, яку суд дослідив безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 340 від 20 вересня 2025 року, виданого судово-медичним експертом Державної спеціалізованої установи «Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи», встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . У вказаному документі зазначено, що безпосередньою причиною смерті є гостра крововтрата, яка настала внаслідок розриву селезінки.

Суд бере до уваги зазначене лікарське свідоцтво як належний та допустимий доказ, оскільки воно складене уповноваженою службовою особою - судово-медичним експертом відповідної державної установи у межах його компетенції та відповідно до вимог медичної документації.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №340, складеним судово-медичним експертом Бердичівської філії Державної спеціалізованої установи «Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_21 , проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_7 , 1983 року народження, з метою встановлення причини смерті, характеру та механізму утворення тілесних ушкоджень.

Експертизою встановлено, що на тілі потерпілої наявні численні тілесні ушкодження у вигляді синців та саден різної локалізації, зокрема: синці у ділянці голови; синці на обличчі; синці на верхніх та нижніх кінцівках; синці у ділянці тулуба.

Крім того, під час внутрішнього дослідження тіла встановлено травматичне ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини, а саме розрив селезінки, що супроводжувався масивною внутрішньочеревною кровотечею.

У черевній порожнині виявлено значну кількість крові, що свідчить про розвиток гострої крововтрати.

Судово-медичним експертом встановлено, що виявлені тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути, зокрема, удари руками або іншими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею.

У підсумковій частині висновку експерт зазначає, що смерть ОСОБА_7 настала від гострої крововтрати, спричиненої травматичним розривом селезінки, що підтверджується даними розтину.

Також експерт вказує, що виявлені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої.

У судовому засіданні за клопотанням захисника ОСОБА_5 була допитана експерт ОСОБА_21 , яка підтвердила свій висновок у повному обсязі, також на запитання суду, щодо чорної полоси на тілі ОСОБА_7 в місці знаходження селезінки, яку добре видно на фото трупа ОСОБА_7 (ілюстративна таблиця до протоколу огляду місця події Фото № 3 «Загальний вигляд трупа у положенні його виявлення), повідомила, що це сліди від бруду, а під час експертного дослідження було встановлено, що тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути, зокрема, удари руками.

Експерт ОСОБА_21 повністю виключила можливість того, що смерть ОСОБА_7 могла настати через падіння, у тому числі на гострий край металевої балії, оскільки б тоді ушкодження тіла мали б іншу форму.

На питання захисника експерт повідомила, що не встановила наявність хвороб ОСОБА_7 , які б могли призвести до її смерті.

На питання суду експерт повідомила, що наявність синців різної давності свідчить про неодноразове нанесення тілесних ушкоджень потерпілій за життя, про це свідчили синці на її тілі, які, за своїм кольором вказують на давність нанесення, тобто синці на тілі були нанесені не за один день.

Оцінка висновку експерта судом

Суд бере до уваги висновок судово-медичної експертизи №340 як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки він складений уповноваженою особою судово-медичним експертом спеціалізованої державної установи, у межах її компетенції та з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Висновки експерта є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема: лікарським свідоцтвом про смерть; обставинами, встановленими під час огляду місця події; характером тілесних ушкоджень, зафіксованих у фототаблицях.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що тілесні ушкодження у вигляді розриву селезінки спричинили внутрішню кровотечу, яка призвела до гострої крововтрати та смерті потерпілої, що підтверджує наявність прямого причинного зв`язку між травмуванням потерпілої та її смертю.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 20 вересня 2025 року вбачається, що старший слідчий СВ ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_22 за участю підозрюваного ОСОБА_6 , його захисниці ОСОБА_23 , понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_24 , а також інших учасників провів слідчу дію з метою перевірки та уточнення показань підозрюваного щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.

Слідчий експеримент проводився за місцем проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 16 год. 20 хв до 20 год. 55 хв.

Перед початком проведення слідчої дії підозрюваному роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, що підтверджується його підписом у протоколі.

У ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_6 на місці події показав та продемонстрував свої дії, пояснивши механізм конфлікту з потерпілою та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, відтворивши положення учасників події та власні дії під час конфлікту.

За результатами проведення слідчого експерименту було складено відповідний протокол, з яким учасники слідчої дії були ознайомлені, зауважень чи доповнень до його змісту ними не внесено, що підтверджується їх підписами у протоколі.

Суд враховує, що слідчий експеримент відповідно до вимог кримінального процесуального закону є процесуальною дією, спрямованою на перевірку та уточнення відомостей, які мають значення для кримінального провадження, шляхом відтворення дій, обстановки чи обставин певної події.

Зі змісту протоколу вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії підозрюваний фактично підтвердив раніше надані ним пояснення щодо обставин конфлікту з потерпілою та механізму спричинення тілесних ушкоджень, продемонструвавши відповідні дії безпосередньо на місці події.

Разом із тим суд враховує, що слідчий експеримент сам по собі не встановлює факт спричинення тілесних ушкоджень, а має значення як спосіб перевірки та уточнення показань особи щодо обставин події.

Тому відомості, зафіксовані у протоколі слідчого експерименту, суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з показаннями учасників події, письмовими матеріалами кримінального провадження та висновками судово-медичних експертиз.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що протокол слідчого експерименту є належним та допустимим доказом, який підтверджує обставини механізму конфлікту та дій обвинуваченого під час події, та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином, у сукупності досліджені у судовому засіданні докази, зокрема висновок судово-медичної експертизи, дані протоколу слідчого експерименту, а також інші матеріали кримінального провадження, свідчать про те, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження виникли внаслідок насильницьких дій обвинуваченого, а їх наслідком стала смерть потерпілої.

Суд критично оцінює пояснення обвинуваченого про можливість виникнення тілесних ушкоджень унаслідок падіння потерпілої або удару об край металевої балії.

Зазначена версія спростовується висновком судово-медичної експертизи №340 та показаннями експерта ОСОБА_21 , яка у судовому засіданні пояснила, що характер і локалізація тілесних ушкоджень свідчать про їх утворення від дії тупих твердих предметів і не відповідають механізму травмування при випадковому падінні.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що між діями обвинуваченого та настанням смерті потерпілої існує прямий причинний зв`язок, що підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Аналіз форми вини та умислу обвинуваченого

Згідно з положеннями ст. 24 КК України злочин визнається вчиненим умисно, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала або свідомо допускала їх настання.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння, під час конфлікту зі своєю співмешканкою умисно завдав ударів кулаками в область голови, тулуба та черевної порожнини, що підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

Завдавати ударів у життєво важливі ділянки тіла людини об`єктивно створює реальну небезпеку для життя та здоров`я потерпілого. Обвинувачений, будучи дорослою осудною особою, усвідомлював характер своїх дій та їх можливі наслідки.

Разом з тим характер дій обвинуваченого, кількість і локалізація ударів, а також використання фізичної переваги свідчать про наявність умислу на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть.

Отже, суд приходить до висновку, що обвинувачений умисно заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена.

Такий висновок суду ґрунтується на сукупності узгоджених між собою доказів, які підтверджують обставини події кримінального правопорушення, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, а також причинний зв`язок між діями обвинуваченого та настанням смерті потерпілої.

Кваліфікація

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на інші статті Кримінального кодексу України, оскільки встановлені обставини свідчать саме про умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої.

Обставини, що впливають на покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає: часткове визнання вини та надання показань у справі; поведінку після вчинення кримінального правопорушення, зокрема вжиття заходів для надання допомоги потерпілій та виклик швидкої медичної допомоги; вчинення злочину вперше.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо особи, з якою обвинувачений перебував у фактичних сімейних відносинах (спільному проживанні).

Призначення покарання.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, характер і спосіб його вчинення, наслідки у вигляді смерті потерпілої, а також дані про особу винного. Разом із тим суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнав свою вину, надав показання щодо обставин події, після виявлення потерпілої вжив заходів для надання їй допомоги та викликав швидку медичну допомогу, а також стан його здоров`я.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що хоча вчинене кримінальне правопорушення характеризується значним ступенем суспільної небезпечності та тяжкими наслідками, дані про особу обвинуваченого та його поведінка після події свідчать про відсутність підстав для призначення покарання понад мінімальну межу санкції. При цьому призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання. Суд також враховує, що призначення більш суворого покарання за відсутності обставин, які свідчать про підвищену суспільну небезпечність особи винного, не відповідало б меті покарання

Суд також перевірив наявність підстав для застосування положень ст. 69 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, які у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому саме по собі встановлення кількох пом`якшуючих обставин не є автоматичною підставою для застосування цієї норми, а суд повинен дійти переконання, що вони настільки зменшують суспільну небезпечність діяння, що призначення покарання навіть у мінімальних межах санкції було б явно несправедливим. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої пом`якшуючі обставини мають у сукупності істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а не лише формально існувати.

Оцінюючи конкретні обставини кримінального правопорушення, суд враховує спосіб його вчинення, характер та інтенсивність насильства, кількість і локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, а також тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого. Такі обставини свідчать про значний ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння і не дають підстав вважати, що встановлені у справі пом`якшуючі обставини істотно знижують його тяжкість. За таких умов призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України не відповідало б засадам призначення покарання, визначеним статтями 50 та 65 КК України, а тому підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

З урахуванням наведеного, встановлені у справі пом`якшуючі обставини, навіть у їх сукупності, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому не можуть бути підставою для призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції. Навпаки, характер і наслідки вчиненого свідчать про необхідність призначення покарання у межах санкції закону як єдиного справедливого заходу реагування держави на вчинене кримінальне правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_6 необхідно продовжити строком на 60 днів, або до моменту набрання вироком законної сили, в межах зазначеного строку.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2025 року на майно (речові докази) у кримінальному провадженні необхідно скасувати.

Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Питання про долю речових доказів вирішено судом відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років.

Строк покарання рахувати з моменту затримання 20 вересня 2025 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 20 вересня 2025 року до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, але не більше ніж на 60 днів з дня проголошення вироку. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2025 року на майно (речові докази) скасувати.

Речові докази: кофту сіро-зеленого кольору, футболку чорного кольору, штани комбінованого сірого та чорного кольору, кросівки темно-сірого кольору зі смугами білого кольору, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП у Житомирській області знищити після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_25