Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №445/629/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/629/25 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М. В.

Провадження № 22-ц/811/3668/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2025 року в складі судді Бакаїм М.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

встановив:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до актового запису про шлюб №146 від 10.08.1991, проведеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Львівської області, сторони уклали шлюб. На сьогоднішній день подружні, духовні та будь-які інші відносини між позивачем та відповідачкою відсутні, спільне господарство не ведеться. Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин стало те, що між подружжям зникло почуття взаємної поваги та любові, взаємодопомоги та підтримки, спільне життя не склалося у зв`язку з різними поглядами на життя, побут, різні характери, тому подальше сумісне проживання між сторонами стало неможливим.

Оскаржуваним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.08.1991 р.н. Золочівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №146.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає, що таке ухваленим з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також рішення містить суперечності в мотивувальній частині.

Зокрема вказує на те, що відповідачка позову не визнавала, а суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав спочатку, що відповідачка позову не визнає, а в подальшому, що відповідачка позов визнала і вказане стало підставою для його задоволення.

Просить рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2025 року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення слова: «Оскільки визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а підстави для його збереження відсутні». Здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 17 березня 2026 року не прибули, не повідомили про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, суд дійшов висновку за можливе розірвати шлюб між сторонами, оскільки визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а підстави для його збереження відсутні.

Із змісту та вимог апеляційної скарги вбачається, що апелянт рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу не оскаржує, при цьому доводи скарги зводяться до зміни мотивувальної частини рішення щодо встановлених судом обставин про визнання відповідачкою позову.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в оскаржуваній частині.

Судом встановлено, що з 10.08.1991 сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 10 серпня 1991 року (а.с. 61).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач стверджував, що на сьогоднішній день подружні, духовні та будь які інші відносини між позивачем та відповідачкою відсутні, спільне господарство не ведеться. Причиною припинення шлюбно- сімейних відносин стало те, що між подружжям зникло почуття взаємної поваги та любові, взаємодопомоги та підтримки, спільне життя не склалося у зв`язку з різними поглядами на життя, побут, різні характери, тому подальше сумісне проживання між сторонами стало неможливим.

Відповідно до частини 6 статті 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За змістом ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала на адресу суду клопотання про надання строку на примирення, в якому пояснила про свої почуття любові до позивача та відсутність бажання на розірвання шлюбу, а відтак про невизнання позову.

Будь яких письмових заяв про визнання відповідачкою позову до суду першої інстанції подано не було.

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо помилкового посилання в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції на визнання відповідачкою позову заслуговують на увагу.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції про висновки суду про визнання відповідачко пред`явленого позову, і що таке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Разом з тим, помилкове посилання суду першої інстанції на визнання відповідачкою позову не призвело до неправильного вирішення справи, при цьому, як зазначено вище, рішення по суті вирішених вимог не оскаржується.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 376 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключити з мотивувальної частини рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2025 року посилання суду на «визнання відповідачкою пред`явленого позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб».

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін..

При цьому, зміна мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, із залишенням без змін висновків суду за наслідками розгляду позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, не тягне за собою зміну розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Барабаша Володимира Гнатовича задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2025 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2025 року посилання суду на «визнання відповідачкою пред`явленого позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 березня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк