Додаткове рішення від 16 березня 2026 р. у справі №464/446/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/446/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-з/811/33/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Андрія Володимировича на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2025 року в складі судді Головатого Р.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії,-

встановив:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 26.12.2023, оформлене Протоколом № 15111, за результатами розгляду Акту про порушення №15111 від 23.06.2023, яким прийнято рішення визначити обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем «Правил роздрібного ринку електричної енергії» на підставі підпункту 1 п. 8.4.2, п. 8.4.7, п. 8.4.8, п. 8.4.9, 8.4.11 та вирішено провести нарахування позивачу з дати проведення контрольного огляду, а саме з 21.05.2023; зобов`язання Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» списати заборгованість на загальну суму 29035,85 грн., нараховану позивачу на підставі рішення Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 26.12.2023 року оформленого Протоколом №15111, за результатами розгляду Акту про порушення №15111 від 23.06.2023 року, відмовлено.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» заборгованість на суму 14697 грн. 03 коп.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 27766 грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Яцишин А.В., просив скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17.02.2025 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго» задоволити, а у задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Андрія Володимировича – задоволено частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2025 року – скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій – задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 26.12.2023, оформлене Протоколом №15111, за результатами розгляду Акту про порушення №15111 від 23.06.2023 про визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем «Правил роздрібного ринку електричної енергії» на підставі підпункту 1 п. 8.4.2, п. 8.4.7, п. 8.4.8, п. 8.4.9, 8.4.11 та нарахування позивачу з дати проведення контрольного огляду, а саме з 21.05.2023 в сумі 14697 грн. 03 коп.

У задоволенні решти вимог за первісним позовом – відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії – відмовлено.

Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 27766 грн. 80 коп. судових витрат - скасовано.

23.02.2025 Львівським апеляційним судом зареєстрована заява представника ОСОБА_1 – адвоката Яцишина А.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, яка сформована у системі «Електронний суд» 21.02.2026. У заяві зазначає, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу. Для надання правової допомоги у даній справі між адвокатом Яцишин А.В. та позивачем укладено Договір про надання правової допомоги від 08.01.2024 № 08/01-24, а також Додаткову угоду від 11.01.2024 до Договору про надання правової допомоги від 08.01.2024 № 08/01-24, якою визначена вартість правової допомоги. 19.02.2026 на виконання зазначених правочинів, між адвокатом Яцишин А.В. та позивачем складено Акт наданих послуг/виконаних робіт на загальну суму 44000 грн. Просить задовольнити заяву та ухвалити додаткове рішення у даній справі та здійснити розподіл судових витрат, стягнути з ПрАТ «Львівобленерго» на користь ОСОБА_1 пронесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 44000 (сорок чотири тисячі) грн.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що заява представника Яцишина А.В. про ухвалення додаткового рішення стосується лише питання судових витрат, розгляд такої проводиться у письмовому провадженні без повідомленням учасників справи.

При цьому, виключним питанням у межах даного провадження № 22-з/811/33/26 є питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ОСОБА_1 на стадії апеляційного перегляду судового рішення.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 17.02.2026 ухвалив постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Андрія Володимировича, скасував рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 лютого 2025 року, ухвалив нове судове рішення, яким первісний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій – задовольнив частково, а у задоволенні зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії – відмовив, заява представника ОСОБА_2 , на перший погляд, є підставною.

Разом з цим, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Як зазначалося вище, постанову Львівський апеляційний суд ухвалив у даній справі 17 лютого 2026 року, а із заявою про ухвалення додаткового рішення з наданням доказів на підтвердження своїх вимог, представник ОСОБА_2 звернувся 21.01.2026.

Разом з цим, до закінчення судових дебатів представник апелянта не зробив відповідної заяви, яка б надавала йому можливість подати докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Іншими словами, подавши заяву про ухвалення додаткового рішення, представник не дотримався порядку, визначеного процесуальним законом.

Зокрема, як вбачається із змісту апеляційної скарги, представник ОСОБА_2 не просив здійснити розподіл судових витрат, як і не подав відповідної заява до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Відповідно, якщо особа (учасник справи) до закінчення судових дебатів не заявила клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.

Враховуючи наведене та не надаючи правової оцінки доказам та вимогам представника Яцишина А.В. щодо стягнення судових витрат, колегія суддів приходить переконання, що відсутність заяви, яка б надавала можливість особі подати докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто неподання такої впродовж розгляду справи апеляційним судом до закінчення судових дебатів, унеможливлює задоволення заяви про стягнення таких, що не виключає обов`язку ухвалити у справі додаткову постанову.

Керуючись ст.ст. 270, 382, 383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – Яцишина Андрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПрАТ «Львівобленерго» на користь ОСОБА_1 пронесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 44000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 17 березня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк