Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №675/2092/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2092/25

Провадження № 2/675/331/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

"20" березня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (по тексту рішення – ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №3915715 від 21.08.2023 в загальній сумі 23500,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 3000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 19840,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у розмірі 660,00 грн.

Крім цього, представник просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Також, представник просив, в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути з відповідача на користь позивача отриману суму інфляційних втрат та 3 % річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 21.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №3915715 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За покликання представника позивача, за умовами вищевказаного кредитного договору сума кредиту складала 3000 грн, строк кредиту – 352 дні (з 21.08.2023 по 07.08.2024), періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 22 днів, повна процентна ставка – 2,0 % в день.

Зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 3000 грн шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна».

Також, представник вказав, що 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №3915715 від 21.08.2023, про що останього було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором шляхом направлення відповідного текстового SMS-повідомлення.

При цьому, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем станом на день укладення вказаного договору факторингу становила 22840, 00 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 19840, 00 грн – проценти за користування кредитом.

Крім того, представник вказав, що позивачем також нараховано проценти за 11 календарних дні починаючи з 27.07.2024 в межах строку кредитного договору в сумі 660, 00 грн.

Таким чином, оскільки на даний час відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, тому представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернувся із позовом до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором №3915715 від 21.08.2023 в сумі 23500,00 грн.

25.12.2025 ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області у даній справі відкрито провадження та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.01.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» письмових доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у письмовій заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно, належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзиву на позов не подав, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності суду не надав.

У відповідності до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 3915715 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 3000,00 грн на строк 352 днів (п.1.2, п.1.3 договору).

За користування кредитом нараховується стандартна процентна ставка, яка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 (п.1.4 договору).

Розділом 2 договору визначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору.

Відповідач ОСОБА_1 також підписав електронним підписом додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3915715 від 21.08.2023 - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів первісним кредитором у розмірі 3000,00 грн на рахунок відповідача підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» №20240726-3168 від 26.07.2024.

Належність банківської карти № НОМЕР_2 відповідачу та факт перерахування коштів в сумі 3000, 00 грн. підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 №20.1.0.0.0/7-260211/40623-БТ від 16.02.2026.

Згідно розрахунку заборгованості, наданим ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3915715 станом на 26.07.2024 складає – 22840,00 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3000,00 грн; заборгованість за процентами – 19840,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконав та перерахував на рахунок позичальника грошові кошти, однак з матеріалів справи слідує, що відповідач належним чином умови договору не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість з 21.08.2023 по 24.07.2024 в розмірі 22840,00 грн.

26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №3915715 від 21.08.2023.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, позивач набуло право вимоги до відповідача в сумі 22840,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19840, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Станом на дату укладання договору факторингу від 26.07.2024 № 26/07/2024 строк дії договору №3915715 від 21.08.2023 не закінчився.

А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 27.07.2024 донараховано відсотки за 11 календарних днів в сумі 660,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача перед ним за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3915715 від 21.08.2023 у розмірі 23500,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості з тіла кредиту, 19840,00 грн - суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі, 660,00 грн - суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд врахував наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Суд вважає доведеним факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем.

Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

У свою чергу, згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватися з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 21.08.2023, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Тим самим, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3 % річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат та 3 % річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У частині заявлених витрат на правничу допомогу, суд врахував наступне.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг; акт №3915715 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 10.11.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) №3915715 від 05.12.2025; заявка №3915715 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024; рахунок на оплату №3915715-2025 від 10.11.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розмір таких витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13.03.2025 по справі №275/150/22, згідно якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Відповідач не скористався своїм правом і не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачу у зв`язку з невідповідністю їх розміру критеріям співмірності.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції», у відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти на відшкодування його витрат з надання правничої допомоги, розмір яких суд визначає пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ - 40966896) заборгованість за договором №3915715 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.08.2023 у розмірі 23500 (двадцять три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (ЄДРПОУ - 40966896) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності у часників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення з урахуванням ч. 5 ст. 268 ЦПК України складено 20.03.2026.

Суддя Олександр Король