Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №596/149/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. Справа № 596/149/26

Провадження № 1-кп/596/172/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду селищі Гусятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2026 року за №12026211140000010 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки білорусь, фактично проживає в АДРЕСА_1 , громадянина республіки білорусь, із вищою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , у період часу з серпня 2025 року по 09 січня 2026 року, діючи умисно, в порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», керуючись єдиним злочинним наміром, перебуваючи за місцем свого проживання на подвір`ї та у приміщенні будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , систематично вчиняв домашнє насильство стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яка проживає разом з ним. Неодноразово здійснював відносно неї психологічне насильство, зокрема, виражається нецензурними словами, погрожує фізичною розправою, чинить моральний та психологічний тиск відносно потерпілої ОСОБА_5 , внаслідок чого принижував її честь і гідність та завдавав психологічних страждань.

Відповідно до ст. ст. 3, 28, 29 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканність.

Водночас, відповідно до п. b) статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) від 11.05.2011, яка ратифікована Законом України №2319- IX від 20.06.2022 (далі-Конвенція), домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник утому самому місці, що й жертва, чи ні.

Згідно ст. 45 Конвенції сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи, було криміналізовано.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль в репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Так, 14 серпня 2025 року близько о 15 години 00 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання за вище вказаною адресою, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_5 , а саме чинив па неї моральний та психологічний тиск, виганяв із дому.

Надалі, 15 серпня 2025 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи по місцю свого проживання за вищевказаною адресою, повторно вчинив домашні психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , під час якого чинив на неї моральний, психологічний тиск, висловлювався нецензурними словами.

Внаслідок вчинених неправомірних дій, постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2025 року справа №596/1237/25 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАІІ, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді 340 гривень штрафу.

ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, 09 січня 2026 року близько 02 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за вище вказаною адресою, продовжив свої протиправні дії, та під час словесної суперечки наніс один удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітини колишньої дружини ОСОБА_5 , після чого взяв в руки дерев`яну табуретку та кинув в останню, внаслідок чого влучив у праве бедро ОСОБА_5 , тим самим спричинив фізичні страждання. Після чого 09 січня 2026 року приблизно в 11 годині 00 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого проживання, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, діючи умисно та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, на ґрунті неприязних відносин, продовжив вчиняти щодо колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, дії психологічного насильства, що виразилось в словесних образах нецензурною лайкою та демонстрації своєї фізичної переваги, тим самим завдав шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Систематичні протиправні дії ОСОБА_4 , призвели до психологічних страждань ОСОБА_5 та погіршення якості її життя, вона перебуває у пригніченому тривожному стані, потребує постійної психологічної допомоги, хоче захиститись від насильства.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо колишнього подружжя, що призводить до психологічних та фізичних страждань, погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5

19 березня 2026 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідно до ст.ст.468, 469, 471, 473, 474 КПК України укладено угоду про примирення.

Згідно даної угоди потерпіла та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст.126-1 КК України, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України у виді 240 годин громадських робіт.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання. Із видом та мірою покарання обвинувачений ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 згідні.

У підготовому судовому засіданні ОСОБА_4 просить затвердити угоду про примирення, свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення визнає.

Потерпіла ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просить суд затвердити угоду про примирення, претензій до обвинуваченого не має.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просить суд затвердити угоду про примирення укладену між обвинуваченим та потерпілою від 19 березня 2026 року.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_4 підставно та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин; цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, сторони добровільно уклали угоду про примирення.

Потерпіла ОСОБА_5 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.

На підставі пояснень обвинуваченого та потерпілої суд переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд вважає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, під спостереженням в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради не знаходиться, за місцем проживання характеризується позитивно.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , укладену 19 березня 2026 року та призначення обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання за ст. 126-1 КК України у виді 240 годин громадських робіт.

Узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Дане покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.

Суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, враховуючи доводи учасників судового провадження, вважає, що відсутні підстави для відмови в затвердженні угоди, а тому вона може бути затверджена судом.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 474-476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 19 березня 2026 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12026211140000010 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2026 року за ст. 126-1 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України; зокрема: обвинуваченим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілою з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; не роз`яснення їй наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_7