Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №299/6392/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 березня 2026 р.

Справа: №299/6392/25

Суддя: Леньо В. В.

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6392/25

Номер провадження 2/299/2449/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді – Леньо В.В., секретар судового засідання – Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Євроопейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.03.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103195866, згідно з умовами якого відповідач отримала 5 000 грн., та зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши відповідачці, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач не виконала умови Кредитного договору №103195866. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість.

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №103195866 від 03.03.2025 р.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №103195866 від 03.03.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 580,28 грн., з яких: - 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 4 119,24 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 1 000,00 грн. – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 3 150,00 грн. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 311,04 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання та після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора. Тому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 22580,24 грн. та понесені судові витрати.

18.02.2026р. представник відповідача - адвокат Цокало Т.М. направила на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач та його представник заперечили проти позову.

Сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) в розмірі 9311,04 грн., з огляду на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер. 15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19. Згідно з п.18. «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З врахуванням даного положення Цивільного Кодексу України, сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) в розмірі 9311,04 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки нарахована позивачем в період воєнного стану в Україні.

Також сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн. та суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3150,00 грн., так як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", тому в цій частині позову просить відмовити.

Вказує, що позивачем було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №103195866, відповідно до якого відповідачем було здійснено сплату комісії в розмірі 4550,00 грн., яка є нікчемною, тому дану суму слід зарахувати як погашення заборгованості за даним кредитним договором.

Також просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 9000 гривень.

20.02.2026 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він просить задовольнити його вимоги в повному обсязі, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву, не заперечує факту укладення кредитного договору.

Вказує, що Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження Відповідача із всіма умовами Кредитних договорів, враховуючи і нарахування відсотків. Тому просив позов задоволити повністю. В частині стягнення з позивача на коритсь відповідача витрат на правову допомогу зауважив, що враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 9000,00 грн, є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа розглядається без участі представників, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню.

В поданій позовній заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, направили на адресу суду заяву, відповідно до якої просять справу розглядати у їх відсутність та просять позов задовольнити часткового, з підстав зазначених у відзиві на позовну зяаву.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Судом встановлено, що 03.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 103195866, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіків платежів виконати зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строк/терміни, що визначені цим Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 345 днів з 03.03.2025 року по 11.02.2026 року. Денна процентна ставка складає 0,99 %.

Згідно з п.1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 1000 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 7700.00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

За платіжним дорученням № 101006549 від 03.03.2025 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 5000 грн.

28 липня 2025р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №28072025 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 28 липня 2025р. до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 22 580,28 грн., з яких: - 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 4 119,24 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 1 000,00 грн. – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 3 150,00 грн. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 9 311,04 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України, а в ч. 1ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно дост. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою, також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зіст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_1 факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів не заперечує.

В свою чергу будь-яких доказів того, що відповідач повернула кредит та нараховані відсотки у строки, передбачені кредитними договорами, матеріали справи не містять.

Згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договорами. Не зважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати надані їй в кредит кошти в строки, передбачені кредитним договором.

Судом встановлено, що всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки первісного кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №103195866 від 03.03.2025 року.

Щодо нарахування відсотків, то суд виходить з того, що первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» нараховано відсотки відповідно до умов договору, до моменту передачі права вимоги відповідно до договору факторингу № 28072025.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 28 липня 2025р. Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Розрахунок є обґрунтованим та правильним, здійснений у межах погодженого строку кредитування та відповідає умовам Договору.

Відповідач не був позбавлений можливості надати власний розрахунок із відповідними доказами, проте жодних доказів на спростування вимог позивача не надав.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту – 5000 грн. 00 коп., та 4119,24 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом.

Даючи оцінку доводам представника відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн. та суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3150,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 1000,00 грн. та суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3150,00 грн

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103195866 вбачається, що за період з 03.03.2025 до 28.07.2025 року відповідачу нараховано заборгованість з комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3150,00 гривень.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Умовами кредитного договору встановлено, що Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 20.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом, а комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 7700.00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

Враховуючи, що відповідачці встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.5.1 та 1.5.2 кредитного договору №103195866 від 03.03.2025, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту та за обслуговування кредиту є нікчемними.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 4150,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 9311,04 гривень заборгованості за неустойкою (штраф пеня). Суд приходить джо наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Так, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А отже, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за договором №103195866 у розмірі 9311,04 грн. суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.

Представник відповідача стверджує, що позивачем було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №103195866, відповідно до якого відповідачем було здійснено сплату комісії в розмірі 4550,00 грн., яка є нікчемною, тому дану суму слід зарахувати як погашення заборгованості за даним кредитним договором.

Разом з тим, розрахунок заборгованості за кредитним договором №103195866 не містить даних про сплату відповідачем сплату комісії в розмірі 4550,00 грн.

Доказів сплати вказаної комісії у розмірі 4550 грн. відповідачем не надано.

За вказаних обставин доводи сторони відповідача про здійснено сплати комісії в розмірі 4550,00 грн., яка є нікчемною, та зарахування як погашення заборгованості за даним кредитним договором є безпідставними.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до умов укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 103195866 в розмірі 9119,24 грн., з яких: - 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 4 119,24 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 9119,24 гривень, суд вирішує стягнути на його користь позивача із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 9119,24*2422,40/22580,28 = 978,30 грн.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником відповідача адвокатом Цокало Т.М. заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

В підтвердження вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн апелянтом подано суду такі докази:

копію договору про надання правничої допомоги №1472 від 16.02.2026;

копію квитанції №1472 від 16.02.2026, відповідно до якої відповідачкою сплачено адвокату 9000 грн гонорару;

детальний опис робіт (наданих послуг) та їх зміст.

Враховуючи необхідність надання адвокатом послуг відповідачу під час розгляду справи в суді пешої інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, проаналізувавши подані стороною докази, а також прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

При цьому судом також взято до уваги заперечення позивача щодо таких витрат, викладені ним у відповіді на відзив.

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 526, 536, 614, 625-628, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1078, 1079, п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 17, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 259, 264-265, 268, 280-282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Киів, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк»,) заборгованість за договором про споживчий кредит №103195866 від 03.03.2025 у загальному розмірі 9119,24 грн, в тому числі 5 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 4119,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Киів, вул. Симона Петлюри, 30, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк»,) - 978,30 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк»,) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 .

ГоловуючийЛеньо В. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua