Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №210/414/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

Дата: 18 березня 2026 р.

Справа: №210/414/26

Суддя: Скотар Р. Є.

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/414/26

Провадження № 3/210/286/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 березня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Скотар Р.Є., розглянувши в судовому засіданні матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи: працівник поліції, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У провадження судді 27 січня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги пп.п.2.3д ПДР України, кваліфіковані за частиною 5 ст.122 КУпАП за створення загрози іншим учасникам дорожнього руху, що змусило інших учасників дорожнього руху вжити заходи для забезпечення особистої безпеки.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №564148 від 11 січня 2026 року, 11.01.2026 року о 16.50 год. в м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 30В, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Lachetti днз НОМЕР_2 , дрифтував, створював загрози іншим учасникам, що змусило інших учасників дорожнього руху вжити заходи для забезпечення особистої безпеки чим порушив пп.п.2.3д ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп.п.2.3д ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.122 КУпАП.

До початку судового засідання від захисника ОСОБА_1 – адвоката Ременюк Ю.В. 26.02.2026 року до суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтувано наступним.

Захисник зазначає, що диспозиція статті 122 КУпАП містить в собі низку правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протее в жодному з цих пунктів, не передбачено правопорушення про яке зазначено у протоколі, а сааме, дрифтування і створеннян загрози іншим учасникам руху, яке змусило вжити заходи для забезпечення їх безпеки.

Захисник зауважує, що жоден зі свідків не надав в поясненнях підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Крім того, наголошує, що у матеріалах справи міститься відеозапис, на якому жодних підтверджень наявності створення небезпеки для руху чи дрифтування не зафіксувало.

Враховуючи викладене, просила суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Раменюк Ю.В. підтримала подане клопотання. Просила закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, клопотання про закриття провадження у справі, вислухавши пояснення захисника, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало протии України», «Яременко протии України», «Кобець протиУкраїни», «Ірландія протии Сполученого Королівства»).

Пунктом 2.3.д Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно визначень, наданих у п. 1.10 Розділу 1 ПДР України небезпекою для руху вважається зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.

Частина 1 ст. 122 КУпАП встановлює порушення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди;

В частині 3 ст.122 КУпАП зазначено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху;

Частина 4 ст. 122 КУпАП встановлює відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Частиною 5 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Таким чином, диспозиція ст. 122 КУпАП містить в собі низку правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, проте в жодному з цих пунктів, не передбачено відповідальність за порушення, про яке зазначено у протоколі серії ЕПР1 №564148 від 11.01.2026, а саме «дрифтування і створення загрози іншим учасникам руху, яке змусило вжити заходи для забезпечення їх безпеки».

Також, як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 від 11.01.2026, які долучено до матеріалів справи, останній повністю заперечує те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 здійснював дрифтування, і зазначає, що в результаті несприятливих погодних умов транспортний засіб Chevrоlet Lachetti державний номерний знак НОМЕР_3 занесло, проте водій справився з керуванням, не створюючи небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

Свідок ОСОБА_3 у письмових поясненнях від 11.01.2026 повідомила, що знаходилась на пасажирському сидінні автомобіля Chevrоlet Lachetti під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по ожеледиці, притрушеній снігом, після чого авто було зупинене співробітниками поліції, які повідомили про порушення ПДР України.

Свідок ОСОБА_4 у письмових поясненнях від 11.01.2026 зазначив, що 11.01.2026 року перебував на парковці магазину Сільпо і спостерігав як декілька транспортних засобів дрифтували без створення загрози іншим учасникам дорожнього руху, після чого на паркувальне місце заїхав транспортний засіб Chevrоlet Lachetti, який в подальшому було зупинено співробітниками патрульної поліції.

Таким чином, пояснення свідків не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Крім того, з відеозапису, переглянутого в судовому засіданні вбачається, що о 16 год. 39 хв. транспортний засіб Chevrоlet Lachetti під час руху по паркувальному майданчику за відсутності будь яких інших транспортних засобів у зворотному чи руху по ходу, з`явився в полі зору співробітників патрульної поліції, при здійсненні маневру вправо, автомобіль ОСОБА_1 занесло через ожеледицю, при цьому, жодних дій, які б примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, як того вимагає ч.5 ст.122 КУпАП, в діях ОСОБА_1 не вбачається.

Слід зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуєтьсяіз стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія протии Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), n.161, Series А заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, який не може вважатися об`єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб`єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що своїми діями ОСОБА_1 створював загрозу безпеці дорожнього руху, тощо, тобто доказів, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд враховує положення ч.3 ст. 62 Конституції України, яка визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних не законним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи без діяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст. 122 КУпАП.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: Р. Є. Скотар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua